На превеликий жаль усіх шанувальників шкіряного м’яча, поки що коронавірус перемагає світовий футбол. Принаймі у першому таймі, якщо можна так назвати майже два місяці карантину (подекуди й більше). Якщо взяти до уваги мапу розповсюдження COVID-19 на Рівненщині, то тут на сьогоднішній день залишився чи не єдиний острівець, де ще немає інфікованих. Це Зарічненський район.
І саме звідти нещодавно прилетіла курйозна новина, пов’язана зі світом футболу. Там таки грають в м’яча попри карантин, але завадити місцевим порушникам заборони збиратися на спортмайданчиках змогли не правоохоронні органи, а звичайнісінька корова…
І не знаєш, чи то сміятися з цього приводу, чи то журитися. А завдяки інтернетному відео з футболом та коровою наші сусіди-зарічнянці прославилися на увесь світ.
Ну, а поскільки ми усі здорово скучили за футбольним видовищем, пропоную згадати найяскравіші миттєвості минулорічного чемпіонату Рівненщини. В недавньому блозі читачі познайомилися зі стражами воріт – нашими земляками, дехто з яких був просто незамінним у своїй команді. А тепер переживете неповторні моменти взяття воріт творцями маленьких футбольних див – гравцями, добре відомими на теренах нашого регіону.
Віталій Брикса та Василь Лойко
Отож, найбільше найкрасивіших голів на рахунку, звісно, минулорічного чемпіона з Малинська (всього – 12), у складі якого виблискували і наші земляки – Віталій Брикса (забив 3 таких м’ячі) та Василь Лойко.
Віталій Брикса: «Діти – моє все!»
Екс-володимирчанин «вистрілив» «дуплетом» у домашньому матчі 7-го туру з бугринською «Калиною» на рівненському стадіоні «Водник», забивши два дуже схожі голи у лівий верхній кут воріт. Ще один його штрафний не зумів парирувати воротар «Ізотопа – РАЕС» на домашній арені Малинська.
Василь Лойко
Його вже колишній одноклубник Лойко «розрядив» свою ліву «гармату» в поєдинку другого туру в Гощі.
Олег Якубський
Два шедеври на протязі 20-ти хвилин одного домашнього матчу 5-го туру «видав» ізотопівець Олег Якубський (тут знову «постраждала» бугринська «Калина»).
Олег Якубський ще на випускному...
Спочатку він рідкісним за красою ударом у падінні ножицями не залишив шансів кіперу гостей, а невдовзі вміло «підкрутив» шкіряну сферу у правий верхній кут воріт.
Сергій Жданюк та Анатолій Пархомчук
Колишній наш райцентрівець, а нині гравець сарненського «Маяка» Сергій Жданюк та вихованець цепцевицького футболу Анатолій Пархомчук славляться своїм виконанням стандартних ситуацій.
Сергій Жданюк на зустрічі однокласників...
Володимирецький «Шева» (саме так називають першого з вищезгаданих спортсменів на майданчику) запам’ятався минулоріч своїм штрафним у Млинові у ворота «Ікви». А Толік двічі засмучував голкіперів суперника, невідпорно пробиваючи до сітки, насамперед сарненського «Маяка» в домашній зустрічі 2-го туру, а потім в 11-му турі покарав стража воріт Малинська.
Анатолій Пархомчук: «Міцна сімя – міцна держава»
Ярослав Похила
Цілу низку блискучих голів створили у своєму «бронзовому» сезоні рафалівчани. «Особняком» тут стоїть слаломний рейд у стилі незабутнього Дієго Армандо Марадони у виконанні Ярослава Похили.
«Такий ось я, Ярик Похила...»
Він, немов фішки, облетів усіх захисників «Ізотопа – РАЕС» і запустив предмет футбольної суперечки під праву руку кіпера. Це був фрагмент атаки хлопців Василя Дацького 6-го туру у Вараші.
Дмитро Серховець і Назар Приходькоо
Красивий штрафний забив у смт Зоря Рівненського району, де приймала своїх опонентів клеваньська «Коливань», креативний хавбек підопічних Івана Ярути Дмитро Серховець.
Дмитро Серховець зараз забє...
А завершив феєрію фантастичних голів «медального» чемпіонату рафалівчан їхній мініатюрний блондинчик Назар Приходько «дублем» у заключному двобої обласних перегонів у Здолбунові. Спочатку він ніби рукою закинув м’яч у ліву «дев’ятку» воріт зі штрафного метрів з двадцяти, почавши розгром місцевого «Локомотива», а невдовзі повторив слаломний забіг свого одноклубника Похили з першого кола у Вараші, остаточно закріпивши бронзові нагороди за своєю командою.
Назар Приходько: «Ця нагорода не остання...»
Мабуть, вже досить. Здається, що всім давно набридло жити лише спогадами. Тож будемо сподіватися, що у боротьбі з пандемією якщо не другий тайм, то догравання залишиться за його Величністю Футболом, а ми з вами знову станемо свідками маленького футбольного дива, що зветься коротко і звучно: «Гол!»
Хтось з великих колись сказав: «Вічно можна дивитися на вогонь, що палає, та на річку, що плине…» Може, не дослівно, але приблизно так. А від себе ще додам, що не втомишся дивитися і на м’ячі, які влітають у ворота…
P.S. Наостанок найкрасивіші і найкурйозніші голи минулорічного чемпіонату області.
