Станіслав Харечко із Вараша, випробував свої сили та подолав ультрамарафонську дистанцію в 100 кілометрів. Враженнями від цього марафону він поділився на власній сторінці Facebook. Подаємо його розповідь в авторському вигляді.
Ідея випробувати свої сили та волю на дистанції понад 42,2 км (марафон) виникла влітку минулого року. На той час я слідкував за біговими івентами в Україні та за кордоном. Побачив, що TOP Runners щороку проводить в столиці нашої батьківщини на Трухановому острові Kyiv Ultramarathon (дистанції 30, 50 та 100 км). Взяв собі на заміточку. До цього я вже 12 травня 2019 року подолав свою першу марафонську дистанцію Kyiv Euro Marathon 202 та запланував на осінь повторно пробігти 42.2 км. Наступний захід був проведений Run Ukraine. Проходив він знову в Києві але маршрут вже був іншим.
Станіслав Харечко
Пробігши восени цей марафон з гіршим результатом, ніж навесні, я зрозумів, що потрібна більш якісніша підготовка. Спочатку тренувався сам, а далі разом з нашими одноклубниками спортивного клубу Amber Tri Sports. А так, як погода восени та взимку посприяла безпервній роботі, то і результат не забарився. Тому завдяки регулярним тренуванням та настановам тренера Stetsyuk Dmitry було покращено техніку бігу, витривалість, фізичний та психологічний стан.
Вже на початку весни самостійно пробіг марафон на низькому пульсі і з бажаним результатом. А вже коли можеш пробігти кілька марафонів і немає негативних наслідків для організму, то можна ставити якісь виклики. Тому прийняв рішення подолати у відпустці 100 км. Мені було цікаво з психологічної точки зору, а також як поведе себе організм, які думки будуть виникати в голові. Продовжив тренуватися ще ретельніше.
І ось настав день випробовувань! Коли обирав дату для забігу, то за прогнозом наших метеослужб, мала бути чудова погода. Але, як говорить народна мудрість: людина планує, а Бог керує. Не все так вийшло, як хотілося, бо з погодними умовами я не вгадав: вночі температура була +18, а наступного дня опівдні – +4 і сильний вітер. Але я вже не відступав. Думав лише собі, що якщо не вдасться цього разу пробігти 100 км, то буде в майбутньому ще багато шансів подолати цю відстань.
Підготовка до старту
Заздалегідь продумав маршрут та склав план на забіг (без нього ніяк!): час, темп, умовні три КП (пакет на дереві зі спортивним харчуванням, водою та ізотоніком).
До речі, споживаю тільки якісне спортивне харчування від Nutrend, яке можна придбати в Tri Club, а також отримати докладну консультацію по використанню.
За день до забігу пробіг вранці в легкому темпі 8 км, а потім до вечора відпочивав. Ввечері проїхався на велосипеді по місцях умовних КП і все розклав, повернувся додому та, ситно перекусивши, ліг спати.
День ультрамарафону
Прокинувшись вранці, намастив кремом від Chamois Butt'r Ukraine у вразливі місця для запобігання натертостей та одягнув підготовлений одяг зі спортивним харчуванням на перший відрізок дистанції.
На годиннику 5:20, за вікном +18. З прогнозу погоди вже знав, що на мене чекає метеосюрприз. Але відступати не в моїх правилах.
Перших 10 км взагалі біглося дуже легко. На той час ще було тепло і безвітряно, а далі почалось різке зниження температури. Почав дути вітер і накрапати маленький дощик. Заспокоюю себе, думаю: добре що не спека, адже дощик освіжає. Але температура опускалася ще нижче і пориви вітру ставали сильніші. А далі взагалі став падати дрібний сніг з дощем, який швидко танув на голові, обличчі та руках. Погода просто «на замовлення», вже навіть подумки очікував, що почне від холоду ноги зводити, але я пив розчин магнезії і все минало добре.
Місцями, де маршрут пролягав через голе поле, приходилось терпіти дуже сильні пориви вітру та зменшувати темп, а місцями вітер навпаки допомагав, здавалося, що мене хтось підганяє. Під час бігу прислухався до свого організму, щоб не нашкодити здоров'ю. Зараз мені, навіть, важко сказати, за якої погоди краще біглося б. Це серйозне випробовування. Треба мати свою мету, що змусить рухати тіло до фінішу. Я був готовий і морально, і психологічно, і фізично. А музика налаштовувала на все хороше.
Фінішував задоволений, отримав купу адреналіну. А вдома на мене чекали батьки, які завжди мене підтримують і радіють моїм успіхам. Дякую їм та всім своїм друзям, які розділили зі мною радість від успішного подолання дистанції в 100 км.
У мене є багато поставлених цілей та бажань які хочу втілити в реальність, але над цим ще попрацювати треба. Тому, далі буде...
