А ви давно були в музеї? Думаєте, нудно і нецікаво? Ми вас запевняємо, що краще один раз відвідати і побачити на власні очі, аніж сто разів прогортати картинки в інтернеті. Тим більше, що ось він, рідненький, прямо в самому серці Володимирця, тож ходити десь далеко не доведеться. А щоб мотивувати вас побачити шматок історії, ми з допомогою експерта, директора Володимирецького районного історичного музею Валерія Коцара склали для вас рейтинг 10 експонатів must see.

1. Раритетний студійний фотоапарат.

 

Цей фотоапарат дерев'яний, 1967 року, має форму кадру ФКР (фотокамери репродукційної) 30*40 (то деталізація для фотографів). Прилад має дерев'яний складний корпус, міхи з тканини та міцний дерев'яний штатив із розсувними опорами. У ньому використовувалися скляні фотопластини та аркушова плівка. Касетна частина камери для фокусування переміщувалася по основі за допомогою кремальєри (зубчастої рейки). Міхи мають подвійне розтягнення. Макрозйомка в масштабі 1:1.

Камера ФКР випускалась в основному для репродукційних робіт. Касетна частина нахилялась у вертикальній і горизонтальній площині, а об'єктивна дошка переміщувалась, рухаючи оптичну вісь. Таким фотоапаратом фотографували архітектуру з корекцією перспективи.

Складно? Звісно, не порівняти з теперішніми фотоапаратами. Зате цікаво глянути на «до» і «після», правда ж?

2. Самопрядка

 

Прядка дерев'яна з колесом – це прилад автоматичного зсукування ниток і намотування пряжі на веретено. Припускається, що механічна прядка вперше з'явилася в Індії, звідки поширилася по світу. У Європі з'явилася на початку XIV століття. У ній використовується колесо, обертане за допомогою ножної педалі. Коли до прядки в XV столітті додали вилку, прядіння вже не треба було переривати на намотування. Стрижень веретена тепер став віссю, на якій закріплені котушка та вилка. Близько 1490 р. Леонардо да Вінчі винайшов багатоверетенну машину зі «стандартними» намотувальними вилками і ручним приводом. У XVI столітті з'явилася педаль для обертання колеса.

3. Ікона Андрія Первозваного XVII – XVIII ст.

Намальована на суцільній дерев'яній дошці. Святий зображений у повний зріст у церковному вбранні із сувоєм у правій руці. Передана до музею церквою села Острівці. Мальована природніми фарбами. Іконі близько 300 років!

4. Тютюнорізка

 

Пристрій для подрібнення тютюну, початок ХХ ст. Один суцільний лист тютюну чи якоїсь іншої (можливо) рослини проходив через машину, перетворюючись у тонкі подрібнені смужки. Їх далі можна було використовувати відповідно до призначення.

5. Гуми повоєнні

 

Гумові чоловічі калоші. Їх виготовляли із старих автомобільних шин, бо іншого матеріалу у час після війни просто не було. Розмір важко визначити, але візуально він значно більший за 45. Важке і незручне взуття

6. Самовар російський

 

Металевий для кип'ятіння води та приготування чаю. Виготовлений на фабриці Олександри Березіної у м. Тула 1890 р. У перших самоварах вода нагрівалася внутрішньою топкою, що являла собою високу трубку, яку наповнювали деревним вугіллям. Пізніше з'явилися інші види самоварів — гасові, електричні та ін.

7. Вінці обрядові

 

Вінчальні, металеві. Виготовлені з латуні, традиційної форми. Оздоблені геометричним та рослинним орнаментом. Виконані методом чеканки. Використовувались під час вінчання у православному храмі.

8. Скриня для приданого ХІХ ст. (кухор)

 

Атрибут кожної сільської хати, використовувалась для зберігання найцінніших речей. Скриню передавали у спадок або як придане. Такі кухри були різних розмірів: чим більший розмір, тим більший достаток.

9. Ступа для очищення зернових культур від лушпиння

Це товстостінний посуд, в якому за допомогою товкача щось подрібнюють, або ж очищують. Попередником ступи була неолітична зернотертка. Найдавнішими ступами є так звані скельні ступи — циліндричні заглибини на скелястій поверхні. Сучасні ступки виготовляють з металу, дерева, каменю. У ній товчуть часник чи цибулю, заправку з товченого сала для борщу та юшок, рибу чи м'ясо на товченики, подрібнюють печінку. У гірництві ступки застосовують при підготовці лабораторних проб руд, вугілля тощо до аналізу.

10. Патефон механічний

 

Портативний грамофон, механічний пристрій для програвання грамофонних платівок. Патефон має маленький рупор, вмонтований у корпус, сам пристрій має вигляд валізки. Компактність — основна перевага патефона. Звук знімався голкою, яка швидко зношувалася, тож потребувала частої заміни. У валізці до патефона був спеціальний відсік для голок, їх можна було купити на вагу і були вони дешевими. Як вам, любителі мобільних колонок?

Аби побачити та почути більше, не полінуйтеся витратити годину свого часу та заглянути до місцевого музею. Повірте: знайдеться експонат, який обов'язково вас здивує та змусить пошукати трохи більше інформації в мережі. Знати минуле корисно і цікаво!

Музей розташований у Володимирці по вулиці Соборній, 30; працює з понеділка по п'ятницю з 9.00 до 18.15 год.