Фітнес-інструкторка з протезом руки 19 вересня відкрила власний фітнес-зал — «Fenix». Тут будуть займатися jump fitness – це програма фізичних вправ на спортивному батуті. Власниця нової кузні підтягнутого тіла Даша Величко (Кірішко) розповіла про те, як вона наважилися розпочати власний бізнес під час карантину, звідки брала гроші і з якими труднощами зіткнулася.
Ми уже писали про цю сильну дівчину. Завдяки нашій попередній публікації з Дашею зв’язався швейцарський благодійний фонд, який займається фінансуванням протезування кінцівок. Можливо скоро здійсниться найзаповітніша мрія тренерки — мати сучасний біонічний протез.
– Я завжди хотіла працювати на себе. Не на когось. Та й мій протез спонукає до того – я вже розповідала, як важко знайти роботу людині з обмеженими можливостями. Для мене це ніколи не було стопом, навіть зовсім інакше – викликом. Я і собі, й іншим доводжу, що з однією рукою можна втілити не менше мрій, ніж з двома. Звичайно, якщо хочеш. В спорті я із самого дитинства – і плавала, і танцями займалась. Тому в подальшому тільки в цій стихії себе і бачила.
Гроші збирала 9 років
– Років 9 тому я чітко поставила перед собою ціль назбирати гроші на власне житло і на якісний хороший протез руки. Останні роки веду дошку реалізації, де прописані 12 пунктів того, чого б я хотіла досягти у найближчий час. 9 із них я вже виконала. Підпрацьовувала на кількох роботах, останній рік працювала сертифікованим фітнес-інструктором в місцевому фітнес-залі, опановувала деталі професії, зокрема джампінгу.
Багато хто мені казав: відкривай своє! Не працюй на когось! Багато хто з моїх клієнтів мене підтримував. Напевно, саме підтримка людей стала останнім поштовхом для мене. Тому я вирішила накопичені гроші вкласти у свою справу. Їх не вистачило покрити всі витрати, тому я, звичайно, брала кредит.
Найважче було знайти приміщення
Фітнес-зал «Fenix» добре вписався в коло локацій: він знаходиться в будівлі колишньої «Укрпошти», де тепер у вільних приміщеннях працює безліч варашан: в сусідньому залі навчає дітей кунг-фу відомий Богдан Бортник. А зовсім поруч працюють дівчата із колишньої «Творчої Кузні», які, до речі, навіть дружньо завітали на відкриття фітнес-залу; тут же приватні підприємці відкривають свої офіси.
– З приміщенням у Вараші проблеми, адже необхідно було знайти саме нежитлове приміщення: музика заважатиме людям, що живуть поблизу (заняття завжди проходять під ритмічним музичним супроводом). Для мене це принципово важливо – не бути надокучливим сусідом.
Отож приміщення я шукала більше двох місяців. Ще 2 місяці висиділа на аукціоні, виграла оренду, підписала договір на рік. І одразу взялися за ремонт.
Фітнес-зал обійшовся у 300 тисяч гривень
Зал треба було робити з нуля. На ремонт дівчина витратила близько 180 тисяч гривень. Тепер же оновлені жовто-чорні стіни розписані символом фітнес-залу і мотивуючими цитатами, як-от: «Переможе не той, хто сильніший, а той, хто готовий іти до кінця», «Закохайся у спорт – і він відповість тобі взаємністю».
В залі може одночасно займатися 20 людей.
Найголовніший інвентар – батути з ручкою – знайти було найважче. Шукала по всій Україні, врешті-решт знайшла за кордоном.
– А на батутах я зекономила більше 20 тисяч гривень. Промоніторивши ціни на українському ринку, дійшла до висновку, що так я далеко не заїду: якість необхідних мені батутів бажає залишатися кращою, а ціни на них – захмарні. До того ж, куди б я не дзвонила, ніде не було можливості замовити батути гуртом, максимум по 1-2. Один інтернет-магазин взагалі повідомив: зараз батути не продаємо, бо не сезон. Це мене дещо спантеличило і розсмішило: а хіба спорт є сезонним?
Справді якісні надійні професійні батути Даша знайшла в Чехії. Через знайомих їх везли спочатку у Польщу, а вже звідти через кордон друзі потроху передавали у Вараш. Загалом придбала 20 батутів (на кожу людину у залі).
– Через карантин хіба що терміни доставки були дещо затягнуті. Загалом один батут обійшовся у 70 доларів (в межах 2000 гривень). В Україні більш-менш схожої якості батут коштує 4500 грн. Покриття на підлогу замовляла у Вараші, а дзеркала на всю стіну мені везли зі Львова. Інший спортінвентар – каремати, спортивні пружні резинки тощо – теж замовляла по Україні. Вишуковувала хорошу якість насамперед.
Загалом на фітнес-зал з ремонтом і закупівлею всього найнеобхіднішого у мене пішло трохи менше 300 тисяч гривень.
Після кожного клієнта — дезінфекція
На питання, як воно – відкрити власну справу під час карантину, Даша запевняє:
– Можливо, мені просто пощастило, що відкриття припало на момент послаблення карантинних заходів. Саме коли карантин був жорсткий, я вже готувалась до створення свого бізнесу: якраз на березень-квітень припав пошук приміщення і аукціон. Тобто ремонт ми робили, коли клієнтів ще не було.
Зараз, звичайно, всіх карантинних вимог ми дотримуємось: люди займаються із дотриманням дистанції, все обладнання ми обов’язково дезінфікуємо після кожного клієнта.
Наразі Даша проводить заняття зі своєю колегою і подругою Людмилою Бортник. В день по 3-4 тренування, максимальна прохідність клієнтів за день – 57. Більша половина цих місць чи не з першого дня вже зайнята, проте вільні місця в кількох групах, звичайно, ще є. Клієнти також замовляють індивідуальні заняття.
Програми тренувань розробляють індивідуально
– Програма тренування на батутах складається з кардіотренування з вправами.На самому батуті людина перебуває 30 хвилин. А 10 хвилин такого заняття замінює 3 кілометри бігу на стадіоні. Тут задіяні всі групи м’язів і внутрішні органи, навіть матка і сечовий міхур. Зайва вага швидко спалюється. Наші клієнтки тільки й встигають мірятися досягненнями.
Звичайно, як і при будь-яких інших фізичних навантаженнях, джамп-фітнес дозволяється не всім.
– Проблеми з хребтом, варикоз, вагітність – це основні причини, через які не дозволяється стрибати на батуті. Я завжди рекомендую клієнткам перед початком відвідування джамп-фітнесу проконсультуватися у свого лікаря. У моєму досвіді був випадок, коли жінка місяць ходила до мене на тренування, а їй все боліла спина. Врешті-решт я наполягла, щоб вона звернулася до лікаря. Виявилось, жінка не проходила медогляд вже 10 років, а в неї – спинна грижа, а вона і не знала.
Але от також є випадки, що дівчатам в колінному суглобі вирізали протрузію, а вони скачуть і все добре, при цьому вони консультуватися у лікарів.
Про майбутнє Даша говорити не боїться. Далі – хороший протез руки.
– Звичайно, наступна мета – протез. Дуже хотіла б, щоб моя мама дожила до цього дня. Я знаю, вона б пишалась мною, адже я досягла того, до чого так довго йшла. Все, що маю, не впало мені з неба. Я важко працювала над цим!
Після попередньої публікації про Дашу Кірішко на сайті Володимирець.city дівчина отримала багато теплих слів підтримки. І не тільки. З нею зв’язався швейцарський благодійний фонд, який фінансує протезування кінцівок. Тому є реальна надія, що дівчині допоможуть втілити мрію всього її життя – мати сучасну максимально оснащену і зручну біонічну руку.
Залишається побажати цій сміливій дівчині успіхів в її починаннях. А друзі однозначно її підтримають. Знали б ви, скільки їх в неї є!
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
