Юрій Борисович Ковалець народився 8 листопада 1956 року у місті Бендери (Молдова), але після переїзду батьків проживав у Володимирці, закінчив тут Володимирецьку середню школу. Далі навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті, став педагогом. З 1986 року проживав у Вараші. Одружений, з дружиною Ніною Захарівною мають сина Юрія. У минулому Юрій Борисович працював коментатором на міському радіо у Вараші і ТРК «Бурштиновий шлях», до сьогодні – тренером Вараської ДЮСШ та спортивним оглядачем інтернет-видання «Володимирець.Сity» і газети «Володимирецький вісник». За 2 місяці мав зустріти своє 65-ліття. Не судилося: останній свій матч не дограв…
Учитель, спортсмен і журналіст – талановитий у всьому
Учитель, керівник гуртків, тренер і наставники, заядлий футболіст і чудовий коментатор, а ще спортивний оглядач і журналіст. Хто може ще похвалитися такою багатогранністю своїх захоплень і професій? Життя Юрія Ковальця буле нерозривно пов’язане із спортом. Він був не просто любителем чи фанатом, а постійним і азартним його учасником. Грав у гандбол і баскетбол, волейбол і футбол. У володимирецький команді «Юність» був кращим напів захисником; відстоював кольори команд у лавах кузнецовського «Будівельника» та «Ізотопа – РАЕС».
Більше 15 останніх років Юрій Ковалець тісно співпрацював із місцевими медіа, друкувався не лише в міській газеті «Вісті» та в районному часописі «Володимирецький вісник», а й в обласних і, звісно, у профільних спортивних виданнях.
Ми пам’ятаємо його як непересічного коментатора, спортивного оглядача і журналіста. Юрій Борисович рідко заходив у редакцію, але його спортивні огляди зявлялися на сторінках газети регулярно, щотижня він заповнював спортивну сторінку цікавими матеріалами, які читали і молодь, і люди старшого віку. Бо в кожній статі він умів подати якусь родзинку, описати перебіг гри так, що читаєш – і бачиш все перед очима. Писав у газету щономера, без відпусток; 50 разів у рік виходив його літопис спортивних подій – і це завжди була одна із найяскравіших сторінок у газеті. Він творив історію футболу не збоку, статистом, а зсередини – учасником. Тепер вже не буде…
Важко уявити будь-які спортивні заходи (особливо футбол) без Юрія Борисовича. Пам’ятаю, як ми, з ним зустрівшись, раділи, коли вперше після затяжного коронавірусного карантину 1 серпня 2020 року у Вараші провели турнір з міні-футболу (Ковалець там був коментатором і суддею); обговорювали майбутнє спорту у новоствореному Вараському районі.
Юрій Ковалець під час турніру з міні-футболу Вараської громадиФото: Володимирець.City
Здавалося, попереду ще стільки важливого треба встигнути зробити: упорядкувати його спогади у спортивний альманах, впорядкувати архівні фото – не встиг…
Недограний матч
Юрій Борисович Ковалець помер найкращою смертю, якої може бажати чоловік: не в ліжку, старим і нікому непотрібним пенсіонером, а активним спортсменом, футболістом – на полі, у грі.
Він з делегацією Вараського Палацу культури у складі української делегації поїхав на 9 Міжнародні культурні та спортивні зустрічі для людей старших 40 років у Болгарії. Окрім України, країнами-учасниками заходу є Білорусь, Хорватія, Північна Македонія, Польща, Росія, Словаччина, Туреччина, Україна, Румунія, Болгарія.
Окрім культурно-мистецької програми, в якій він був задіяний, Юрій Ковалець ще й вийшов гравцем на футбольне поле. Йому стало зле під час футбольного матчу.
Він помер на полі у формі національної збірної України. Бригада медиків намагалася реанімувати його, але врятувати спортсмена-ветерана не змогли.
Вічна Вам пам'ять, Юрію Борисовичу! Спорт без Вас втратить ті барви, які Ви йому додавали упродовж всього свого життя у якості Спортсмена, Наставника і Журналіста.
Редакція сайту Володимирець.City та газети «Володимирецький Вісник» розділяє біль непоправної втрати з приводу смерті нашого автора. Скорбимо, сумуємо і співчуваємо родині покійного.
---
Процедура екстрадиції тіла померлого, враховуючи час на всі необхідні експертизи і оформлення дозволів, доволі тривала.
Ми повідомлятимемо, коли відбудеться прощання з Юрієм Ковальцем.
