Майстриня, співачка, артистка розмовного жанру, громадська діячка, педагог і просто красуня-українка Світлана Тиндик з Вараша на свій ювілей презентувала виставку авторського вишитого власноруч стилізованого одягу.
У вараському Центрі Дозвілля «Лісова пісня» 8 жовтня було неймовірно барвисто і колоритно від вроди господині та її робіт. Сукні, спідниці, сорочки жіночі та чоловічі, картини та навіть обкладинки на паспорт – все аж дихало ментальною енергетикою та бавило око барвами. Більше десятка одяганок, де візерунки не повторюються!
Волинянка, яка присвятила себе Варашу
Світлана Дмитрівна – родом з Волині, з Маневиччини. Батьки – пенсіонери, мати – вчитель української мови та літератури. Інтерес до рукоділля прищепила бабуся Єлизавета, якій наразі 94 роки за паспортом, а реально вже всі 100, бо ж колись лік вели приблизно! Саме бабуся десь в років десять Світлані вложила голку в ручки, бо й сама тоді вишивала, пряла, ткала і в'язала.
Світлана Дмитрівна
– Я почала вишивати, шити та в'язати в шкільні роки, – серветки, рушники. Щира вдячність за те, що помітила здібності до рукоділля, вчила, підказувала та сама була прикладом для наслідування вчитель трудового навчання Будківської середньої школи Ольга Захарівна Михайловська. Першою вишиванкою була сорочка, вишита гладдю у 1991 році. Спершу собі вишивала сценічні костюми, потім почала прикрашати вишивкою повсякденний та святковий одяг. Власних вишиванок – 20, решту вишивала родичам та друзям, але лише на подарунок. Під замовлення чи на продаж, за гроші вишила один сімейний набір – мама, тато, донечка. Але свої продавати рука не піднімається, – розказує пані Світлана, погладжуючи жовту сукню з чорним візерунком.
Візерунки народжуються з першим стібком
Вишиває, як тільки є вільний від роботи та хатніх справ час. Може цілими днями просидіти, а буває – пару хвилин на день. Каже, що це вже залежність. Ніколи не планувала, що хоче вишивати. Ідеї приходять самі по собі, залежать від стану душі, і зазвичай з першим десятком стібків народжується бачення завершеної роботи. Ідеї майстрині підкидає природа і настрій.
– Спочатку виникає задум – хочу калину, троянди, соняхи, багатоколірний орнамент або монохром. А потім уява сама малює, серце підказує, а руки слухняно виводять хрестики. Був випадок, коли права рука не слухала, бо два місяці була в гіпсі. Знайшла вихід – навчилась вишивати лівою, – щиро сміючись своїм згадкам, каже Світлана Дмитрівна.
Її вишиванки – мандрівниці
Її вишиванки мандрують скрізь. От кілька чоловічих сорочок пропахнуті Білим озером, деякі сукні та картини – насичені морським сонцем і повітрям Затоки, Одеси, Коблево. Бо куди б не їхала, завжди одягає свої вишиті сукні й сорочки.
– Чоловік часто бурчав, коли бачив мене за п'яльцями. Адже кожна вільна хвилина – це «…ну пару хрестиків». Голка з нитками та канвою зі мною вдома, на роботі, на відпочинку, в лікарні. Інколи сідаю на хвилинку, а піднімаю очі о п’ятій ранку. І не розумію, коли той час минув! – згадує і дивується тому відкриттю авторка дивних скарбів.
Добродушність і волонтерство закладене життям
Вона енергійна, красива жінка, любить активний спосіб життя, багато подорожує і з користю проводить свій вільний час і відпочинок. Не сприймає шкідливих звичок ні для себе, ні для інших і полюбляє творити власними руками.
Світлана любить тварин. Якось забрала з вулиці сліпе безпритульне кошенятко. Воно тепер виросло у великого кота Тома. Він обожнює свою господиню і з нетерпінням чекає її повернення на підвіконні.
А ще всі роки неоголошеної війни підтримує волонтерів. Домашні закрутки, теплі речі та необхідні солдату засоби наша героїня частенько передає волонтерам-володимирчанам.
Про неї тепло відгукується Микола Юрах, Леонід Ус, бо зі всіма вона підтримує зв'язок та допомагає. От навесні частину свого гардеробу передала у сиротинці Чудлі та Тучина з Леонідом Усом.
Тут варто згадати про участь Світлани Тиндик у благодійному концерті для військовослужбовців у селі Тучин, концерті для військових в селі Бабка, відкритті пам’ятника Героям Небесної сотні в Оржеві…
Творчість – на роботі і в дозвіллі
36 років свого життя Світлана Дмитрівна Тиндик радує усіх своїми сольними номерами і творчими успіхами. Здавалося б маленька, тендітна жінка. А скільки талантів, навичок; скільки наснаги, напору, життєвої сили так вміло поєднує у собі.
У Будинку дитячої та юнацької творчості міста Вараш працювала з 2009 року керівником гуртка вокального співу «Серпанок».
Правильно підібраний підхід до кожної дитини, професіоналізм, знання своєї справи і педагогічні навики допомогли Світлані Дмитрівні виховати не одне справді достойне покоління солістів. Вихованці гуртка разом зі своїм керівником активні в міських, обласних фестивалях, беруть участь у пісенних конкурсах, де займають призові місця. Нині вона працює у «Лісовій пісні» та знову творить і витворяє!
Сім’я мотивує до народження вишиванкових див
Чоловік Сергій, з яким у шлюбі десять років, спочатку дивувався такій затятості дружини до шиття, а потім звик. Діти, Ігор та Алінка, тішаться новими маминими доробками, бо ж і для них витворені подарунки – парні вишиванки!
– Я сину і невістці вишила пару – сорочку і плаття на заручини та реєстрацію шлюбу. Одну в бузкових кольорах, а іншу – кольоровим бісером на атласі. А собі вишила сорочку символічним зеленим шитвом із закодованим у візерунку своїм іменем та прізвищем. Вже потім дізналась, що собі не можна так робити, але сорочку цю я люблю не менше інших. Є вишита сорочка з гербом України. Вона мені якось аж дихати глибше допомагає, бо вишивала її на емоціях від новин зі Сходу. Дуже хочеться, щоб Україна перемогла сусіда-ворога, – так з погордою і викликом, як і слід справжній українці, зауважує майстриня.
Любить пісню, квіти та вірність
Змалечку захоплюється українською піснею, дарує її людям. Не перерахувати концертів, фестивалів та свят, де Світлана Тиндик була виконавицею української пісні. Її хист, неординарність та харизма не лишається «по за кадром» чи по за увагою. А ще полюбляє доглядати за квітами, кімнатними рослинами. Від них набирається спокою. Для неї це така трудотерапія.
На презентацію її знайомі прийшли в очікуванні: а яку ж дивину-вишиванку на цей випадок приготувала майстриня? І вона знову здивувала.
Білосніжна сукня з кремовим шиттям на грудях вразила всіх! Цій чорноволосій і довгокосій пані так пасує українська врода, барви вишиванки та захопливі погляди оточуючих!
Відвідати виставку українського одягу ручної роботи «Кольори моєї душі» майстрині та співачки Світлани Тиндик у Центр дозвілля відділу культури та туризму міста Вараш можна до 15 жовтня.
