світлина ілюстративна

Аквапарк на Бурках у Володимирці: бути чи не бути?

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

У Володимирецьку селраду надійшла заява братів Анатолія та Івана Луковців, які попросили селищну владу надати їм для ведення особистого селянського господарства, тобто, у власність, земельні ділянки по вулицях Стрілецькій та М.Куца. 7 травня, селрада заяву вдовольнила, віддавши у приватну власність територію, про яку просили: майже заросле озеро, рівчак, що з лісу веде до нього, і ріллю по його берегах. Ось тут і виник конфлікт.

«Ми, жителі Бурок.., просимо надати земельні ділянки, які знаходяться по вулиці Стрілецька та по вулиці М.Куца… у спільне користування населення», – мовиться у колективному зверненні, переданому згодом в селраду.

Жителі пояснюють, що з цієї цікавої місцини хочуть створити своєрідний аквапарк з пристосованою для відпочинку водоймою, дитячими майданчиками, міні-стадіоном, альтанками, з належними йому чистотою і порядком.

З таким же листом до редакції звернувся житель Василь Легкий і повідомив, що ще півтора року тому у тій місцині збирався побудувати гараж, але йому відмовили, мовляв, то рекреаційна зона, і в ній мають бути сквер, водойма, спортивний майданчик, а не гаражі з хлівами.

Виходить, за короткий час влада зреклася власних учорашніх намірів? Адже прийнятим рішенням земля віддається під сільгоспвиробництво, а от про «рекреаційну зону» – ні слова.

Щоправда, окремим пунктом прохачів зобов’язано «побудувати міст із залізобетонних конструкцій для вільного проїзду транспортних засобів та проходу пішоходів» по вулиці Сосновий Бір на вулиці Стрілецьку та М.Куца. Обох їх попереджено: якщо впродовж року не вироблять проект землеустрою, то згадане рішення «втратить свою дію». Плюс до всього, вказані ділянки стануть власністю заявників «тільки після того, як… буде побудований міст із залізобетонних конструкцій».

Ось що говорять у селищній раді За словами селищного голови Олександра Осмоловича, у селраду раніше зверталися жителі мікрорайону Бурки з проханням дозволити обладнати у розміщеній поруч улоговині місце для відпочинку.

Дозвіл вони отримали, але за рік так нічого і не зробили

Такий дозвіл вони отримали, але за рік так нічого і не зробили. Відтак прийшли інші, заявивши, що хочуть все ж втілити в життя ідею та облаштувати місце відпочинку.

Та коли з’явилися «пробки» від задіяних помп, усім стало зрозуміло, що «любителів рекреації» вабить бурштин, а не відпочинок земляків.

Пройшло років чотири-п’ять, і тоді вже брати Луковці поклали перед селищним головою знімки не стільки улоговини, скільки поступового перетворення її з майбутнього місця відпочинку у банальний смітник. Вони заявили, що хочуть взятися за ту місцину: розчистити й обладнати для відпочинку. Запевнили, що радилися з цього приводу з місцевими жителями, і десятки людей їх підтримують. А коли братам-волонтерам пояснили, що урочище може бути уражене хімічними відходами колишнього заводу «Ситал», воду і ґрунт було перевірено на токсичність.

Підстрахувавшись таким чином, ентузіасти-благодійники попросили селраду надати їм земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, а депутати, не одержавши претензій та нарікань з боку громадськості, підтримали заявників.

– Виділення земельних ділянок не в компетенції селищного голови. Усі земельні питання вирішує відповідна депутатська комісія, рішення якої і підтримала сесія, – сказав Олександр Осмолович.

Та щойно це сталося, у селраду надійшла заява від колишніх багатолітніх, але бездіяльних прихильників зони відпочинку. І суть її у тому, щоб землю віддати у спільне користування громади, а не у приватну власність двох зацікавлених осіб.

Землю віддати у спільне користування громади, а не у приватну власність

У селраді запевнили: клопотання нині в роботі. А що прийняте за заявами Луковців рішення без їхньої згоди скасувати не можна, то братів попередять про невдоволення громади і, не виключено, попросять врахувати протестний настрій людей.

Відбулася розмова і з головою земельної комісії Олександром Круком.

– Багато років люди ходять зі скаргами в селищну раду і нарікають на перетворення гарного урочища у смітник, – підтвердив він. – Але, нарікаючи, що у водойму викидають навіть дохлих тварин, люди цікавляться подальшою долею тамтешньої землі. Років два тому жителі прилеглих до озерця вулиць одержали дозвіл на впорядкування тієї улоговини. На жаль, час збіг, але жодного деревця так і не посаджено. По суті, прохачі відмовилися від власного замислу.

На жаль, час збіг, але жодного деревця так і не посаджено

Тож коли у селраду прийшли брати Луковці, комісії імпонував їхній намір здійснити не зроблене попередниками. Обидва там живуть й особисто зацікавлені у наведенні порядку. Це й спонукало до прийняття рішення. Раз у хлопців є можливості і бажання, то чом не ступити їм назустріч? Нехай працюють! Слово потенційних власників: створити своїми руками – на радість усім

– Я вже звертався у селищну раду, а мені на те: вже не один хотів окультурити ту місцину, а на ділі нічого не вийшло, – розповідає про свою позицію один з потенційних власників конфліктного шматка землі Луковець Іван. – Але ж я п’ять років там живу, маю четверо дітей, у брата – семеро, і прямий наш інтерес – щоб той парк, та водойма радували людей. Тож знову пішов у селраду: попросив ту землю для себе, але з тим, щоб вкласти власні гроші й окультурити її в інтересах усієї громади. Порозумівся щодо цього з сусідами. Однак подумайте: я вкладу гроші, з’явиться довгожданий майданчик, а хто надалі його доглядатиме? Почищу болото, а хто його обгородить, щоб не наражати дітвору на небезпеку? Якщо в селраді знайдуться на це кошти – будь ласка, я не перечу. Та коли воно належатиме всім і нікому, то який мені резон тратитися? Щоб якийсь «олігарх» уподобав готовий ставочок і заграбастав для себе? Ні, дивитися на свій труд через паркан – не в моїх інтересах. Коли ж підуть мені назустріч, нічого виробничого я не будуватиму. Згодний це задокументувати. Але хочу, щоб той сквер уже ніхто у мене не забрав.

Щоб якийсь «олігарх» уподобав готовий ставочок і заграбастав для себе?

Одержавши землю, не збираюся відгороджуватися від людей. На наш домашній ігровий майданчик уся дітвора сходиться. Таким вбачаю і майбутній сквер. Але декому мій намір не сподобався. Мовляв, ніякої приватної власності; урочище має бути у спільному користуванні. Якщо це й справді на благо, я можу відмовитися від тої землі. Але, шукаючи правильне рішення, ще раз пішов до людей – і майже чотири десятки чоловік підписались у мою підтримку. Вони вважають, що спільне може стати бездоглядним. Одначе й застерігають: будуй, але відгородитися від громади ми тобі не дозволимо. Та я того й не мислю. Якщо спільними зусиллями зарибнимо майбутній ставок, то всі будемо й рибалити. І вишневий сад разом посадимо. При цьому, як господар, я матиму вплив на людей і смітити нікому не дозволю.

Якщо спільними зусиллями зарибнимо майбутній ставок, то всі будемо й рибалити

Зустрічався я і з «опонентами». Нікого не «перевиховував». Але довелося наслухатися про якісь гаражі, СТО і фури, що туди їздитимуть. Я і сам виступив би проти тих фур. Але це – брехня, і вона мене ображає. Мені не дано права перепрофілювати одержану землю. І я не збираюся цього робити. Але, як підприємець, маю певні ресурси, а відтак і можливість подарувати дітям гарну місцину для гри. Коли мене не підтримають, звісно, від свого задуму відмовлюсь. На конфлікт із громадою не піду. Але й тоді разом з усіма ладний потрудитися для дітей…

Словом, Іван Луковець готовий до спільної праці на тій землі під зону відпочинку, і разом із братом зобов’язався спорудити міст через рівчак і зняти певні незручності для транспорту. Поки конфлікт нерозв'язаний. Ми слідкуватимемо за розвитком подій, та моніторитимемо, аби потенційний природний аквапарк не перетворився на зону стихійних відходів.

Кожна із сторін залишися на своїй позиції і запевняла, що готова відстоювати свої права навіть у суді

Нічого не вирішили і на спеціальній нараді по цьому питанню при голові адміністрації, яка відбулася у понеділок, 3 травня. Кожна із сторін залишися на своїй позиції і запевняла, що готова відстоювати свої права навіть у суді. Один лише штрих на користь аквапарку чи зони відпочинку на Бурках: начальник управління Держгеокадарсту у Володимирецькому районі Оксана Береза констатувала, що згідно картою перспективного використання та охорони земель ця спірна земельна ділянка може бути відведена під паркову зону. А брати Луковці повідомили в селищну раду, що план землеустрою вони вже виготовили. Тепер він має пройти експертизу і процедуру погодження спеціалістів із землеустрою.

За матеріалами Олексія Городного.

Медіакіт сайту/ціни на рекламу
Коментарі:

Останні новини