Цю людину знають не лише в районі та в області, а й в Україні – як керівника експериментального навчального закладу всеукраїнського рівня. Тут на рейки інформатизації завдяки амбітному керівнику поставлено увесь навчальний процес. Звати його Анатолій Федорович Остапенко, він – директор Володимирецького районного колегіуму.
Але в порядку експерименту не станемо заглиблюватися в деталі його автобіографії, а спробуємо намалювати портрет відомої людини з обстановки в її кабінеті.
Домовляємось про зустріч.
Анатолій Остапенко призначає час і на всю розмову виділяє 30 хвилин. Що ж, це риса ділової людини, яка цінує свій і чужий час. Загалом його робочий день триває мінімум 10 годин.
До речі, він – заслужений працівник освіти України, з 1979 року в освіті. А директорує Анатолій Федорович уже 31 рік, з початку будівництва закладу працює тут.
Більше про здобутки колегіуму можна дізнатися тут.
Замість кабінету – зала для мозкових штурмів
Кабінет не шокує показною розкішшю, але приємно вражає своїми великими розмірами (це скоріше невелика зала для засідань чи зона нарад з мультимедійними проекторами і фліпбордами), якимось не діловим, а скоріше клубним затишком з шовковими затінками портьєр, а ще яскравою арт-зоною з оригінальною ікебаною в кутку.
Складається враження, що це справжній освітній хаб, де проходять мозкові штурми, придумуються ідеї і проводяться тренінги по їх втіленню.
Анатолій Федорович підтверджує, що кабінет дійсно слугує для тренінгів, навчань і нарад. Причому тут займаються як педагоги і викладачі, так і учні.
Словом, усі ідеї спершу проходять тут детальний розбір і віртуальну апробацію. Для цього використовують і фліпборди та фліпчарти, а ще частіше – мультимедійне обладнання, яке власне і є основним робочим інструментом у цій експериментальній школі передових освітніх технологій.
Тижневий план увесь списаний; іноді саме тут занотовуються нові ідеї, які з'являються під час роботи. А товстого зошита оперативного планування вистачає максимум на три місяці.
Просвітницька література та наукові здобутки
Що це не порожні слова про експериментальний профіль Володимирецького колегіуму, переконуєшся заглянувши на книжкові полиці директора. Тут не лише академічні книжки і журнали, а й специфічна рідкісна література для науковців, яка вийшла в Україні обмеженим тиражом і доступна далеко не кожному.
Та найяскравіше підтвердження інноваційних технологій, які апробують у колегіумі, – біля 10 методичних посібників з практичного використання ноу-хау в освітньому процесі закладу і більше трьох десятків наукових праць авторства Анатолія Остапенка та викладачів Володимирецького колегіуму.
Це справжній внесок володимирецьких освітян у вітчизняні технології виховного процесу в сучасній школі.
Окрема поличка власних педагогічних розробок новаторів з Володимирецького колегіуму, які нині впроваджуються в українських школах – це про щось та й говорить.
Тут, наприклад, першими в області ввели військово-спортивний профіль. А ще в колегіумі є своє телебачення і свій друкований журнал, свій сайт, торік визнаний найкращим в Україні у середній школі, а ще гуртки робототехніки і програмування, музей, зоопарк і власні розвивальні методики.
Художні смаки та нагороди
Є в директора і книги для душі та віри. Наприклад, він на пам’ять цитує вірші Симоненка; полюбляє Кобзаря. А от сучасних класиків хоч і читає, але признається, що не завжди «заходить» таке чтиво; дещо відкладає на потім.
Помітили ми і кілька музичних дисків із дарчими написами.
Виявляється, Остапенко любить сучасну українську естрадну музику. А в молодості й сам був актором народного театру та керівником театру естрадних мініатюр Дрогобицького педінституту; поступав навіть на актора театру і кіно – не пройшов.
Дружить із своїм земляком Павлом Зібровим, з Василем Данилюком, Павлом Дворським та багатьма іншими артистами і виконавцями української естради.
За склом у шафі проглядаються різноманітні нагороди і колекція з кількох пісочних годинників, як символів впровадження нової школи. А далі – раритетне видання Біблії з дарчим написом.
Директор не заперечує, що він глибоко віруюча людина, і розповідає, як вони перші в області впроваджували уроки релігії та етики. Тож Благословенна грамота від Патріарха – це дійсно визнання того, що в сучасному навчальному закладі можна і треба поєднувати науку і виховання, віру і патріотизм.
Серед нагород – Заслужений працівник освіти України, диплом переможця Всеукраїнського конкурсу «Директор ХХІ століття», відзнака газети «Директор школи» у номінації «Найкращий автор», медаль Сухомлинського, переможець Всеукраїнського конкурсу «100 кращих керівників шкіл України». А ще Анатолій Остапенко має свідоцтво про реєстрацію авторського права на «Школу-модерн технологій управління».
Символіка української Європи за робочим місцем директора – яскраве свідчення того, як можна першому, не чекаючи інших, відкривати європейський освітній простір. Це і участь у науково-практичних конференціях та симпозіумах в Європі, і угода про співпрацю з партнерською школою з турецького міста Мерсін.
Мультимедійна школа майбутнього
Не можна обійти увагою інформаційну складову навчання в колегіумі. Робочий день директора починається і закінчується за комп’ютером, в електронному кабінеті директора. З нього Анатолій Федорович може керувати усім освітнім процесом, контролювати усі технологічні етапи виконання робіт і реалізацію усіх проектів, які в колегіумі впроваджуються щороку не менше десятка.
І мова не лише про банальне відеоспостереження (в закладі, до речі, працює 27 камер), а більше про цифрову складову сучасної української школи та інформатизацію усіх освітніх процесів.
Тут одні з перших в Україні повністю розробили та перейшли на електронний розклад уроків, автоматизували весь освітній процес і перевели його в Інтернет. Електронний кабінет директора, е-кабінет класу та профілю з усіма необхідними для профільного навчання е-підручниками у внутрішній захищеній мережі навчального закладу. Скажімо, учні кількох класів користуються не підручниками, а е-планшетами.
А як вам електронне меню в їдальні на кожен день, де можна батькам чи учням обрати собі їжу до смаку і оплатити її смартфоном, не виходячи з-за комп’ютера?
Це все було розроблено саме у Володимирецькому районному колегіумі. Нині усі ці напрацювання стандартизуються Міністерством освіти і впроваджуються в пілотних школах, а згодом буде використовуватися в усіх навчальних закладах країни.
Подарунки для школи
І на завершення не могли не поцікавитися підбором бурштинових та художніх картин під чудернацькою ікебаною.
Анатолій Федорович з посмішкою розповів, що це все подарунки до пам’ятних дат закладу, як і найвизначніші віхи у фотопортретах його випускників. Ікебана, наприклад, то витвір учителів-трудовиків з пір'ям від павичів із власного міні-зоопарку.
Картини – то подарунки випускників своїй школі. А кумедна бджілка на склі шафи – символ закладу і пам'ять від випускників, які нині живуть за кордоном.
Резюме: справжній директор
Серед мобільних додатків, якими найбільше користується, звісно, «Електронний кабінет директора» на смартфоні, для переписки Viber, для спілкування – Facebook; рідше платіжний додаток Приват24.
Отже, речі і обстановка підтверджують: характер у директора Володимирецького районного колегіуму Анатолія Остапенка творчо-неспокійний, він амбітний керівник, який заслужено відповідає статусу новатора.
У той же час це людина із консервативним ухилом до класичної літератури і традицій, що свідчить про хороший смак і стабільність.
Це європеєць з яскраво вираженими рисами людини віруючої, патріота і вмілого політика. Бо без дипломатичного хисту і політичного авторитету адмініструвати такий потужний освітній заклад на 950 учнів неможливо.
