Узятися за написання цієї статті спонукала критична ситуація, що склалася в нашому райцентрі з підключенням нових споживачів до селищної електромережі. Зводиться вона до того, що обленерго відмовляється викупити побудовані бюджетним коштом електролінії та з’єднані з ними трансформаторні підстанції, які знаходяться на балансі селищної ради, а наполягає на передачі вказаного майна шляхом безоплатного відчуження. Редакція спробувала розібратися, чи не суперечить чинному законодавству саме такий порядок відчуження комунального майна та вирішення пов’язаної з ним енергетичної проблеми.
І люди опинилися «за бортом»…
За словами володимирецького селищного голови Олександра Осмоловича, ось уже три-п’ять місяців місцевий РЕМ не видає технічні умови на приєднання електроустановок замовників до електромереж. У всякому разі, тих, що у власності селищної ради. Ось і недавно відбулася нарада з цього приводу (надійшла скарга від забудовника в житловому масиві, відомому під назвою «Аеродром»). І виходячи з тої розмови, Олександр Григорович вважає, що можливості підключитися до електромереж сьогодні немає. «Люди, по суті, опинилися за бортом, і невідомо, яким чином вирішувати проблему», – бідкається він.
– Чинне законодавство передбачає, що електрифікацію житлових масивів здійснює оператор системи розподілу, тобто обленерго, – говорить очільник селища. – Років п'ятнадцять тому ця справа була більше їхньою, ніж селрадівською. А що своїх функцій обленерго не виконувало, то ми частково взяли їх на себе і впродовж 2007-2015 років у Володимирці побудували близько двадцяти кілометрів електромереж. Під час останньої нашої зустрічі керівник обленерго сказав: то не ваші функції, ми самі з усім розберемось. А результат – чотири вулиці, виділені під забудову у напрямку Довговолі, упродовж п'яти років не електрифікуються. У тих масивах, де ми власноруч побудували електромережі, електропідстанції перевантажені. Охочим підключитися до них РЕМ відмовляє. І якоюсь мірою так воно і є. Але що найгірше – нам не пропонують жодного варіанту по вирішенню проблеми, тоді як у законі про розподіл електроенергії чітко записано: оператор системи розподілу у межах своєї ліцензованої діяльності зобов'язаний підключати споживачів до електромереж.
На питання, який вихід вбачається з цієї скрути, селищний голова розводить руками: «Не знаю». А що тривалий час переймається цим питанням, то й ділиться гіркими враженнями. Обленерго, каже, не має права відмовити у приєднанні електроустановки до електромережі, якщо замовник дотримався всіх вимог. Але, судячи з уже згаданої наради, все зводиться до того, що саме селрада повинна забезпечити умови для підключення нових споживачів до своєї електромережі. У нас, каже О.Осмолович, майже десяток трансформаторних підстанцій, з яких подається електроенергія. Але якщо «аеродромівські» вулиці Данила Галицького і Княгині Ольги електрику від 158-ї підстанції одержують, то інші споживачів, їх майже третина, не підключені. Підстанції, з яких можна було б це зробити, перевантажені, а перспективи – туманні.
Причина цього «туману», цікавлюся, можливо, у перевищенні лімітів потужності самими споживачами? Але Олександр Григорович зауважує, що подібні речі регламентуються проектно-кошторисною документацією, проте ділиться й сумнівами: половині споживачів, які одержують електрику від 158-ї підстанції, РЕМ видав техумови без відома селищної ради – і їй же, селраді, залишив вирішення нинішньої проблеми. «Але ж проблему створили ми спільно, тому й вирішувати маємо спільно, – міркує вголос. – На тому ж «Аеродромі» можна поставити ще одну підстанцію. За логікою, це мав би зробити РЕМ, адже наша підстанція там уже є. Але натомість пропонують: «Передайте нам селищні електромережі». Але як їх віддати комерційній структурі, у якої, до того ж, іноземний власник? Відразу виникне питання, на якій підставі це зроблено. І пахне воно криміналом. Отож проблема не вирішується, а напрацювання, які ми маємо і з якими РЕМ ознайомлений, особливої цікавості не викликають…»
Якщо продати не можна, треба подарувати?..
Вловлюючи докір за позбавлених електроживлення забудовників, начальник Володимирецького РЕМ Василь Стовба зреагував питанням на питання: «А які саме мережі маєте на увазі?» Цим самим було проведено своєрідний вододіл: з підключенням до РЕМівських електромереж, вважає Василь Олексійович, проблем немає, а от із селищними – є, до того ж – не перший рік. Ми, каже, розвиваємо свої мережі, встановлюємо розвантажувальні трансформатори, а що до селищних стосунку не маємо, то це не забаганка, а чітко виписане у Кодексі системи розподілу правило, яке дозволяє РЕМівцям погоджувати приєднання електроустановок замовників до власних електричних мереж. У центрі сказаного – поняття «договірна потужність», але такої потужності у селради немає, та й самі домовленості відсутні. По деяких об’єктах є вуличне освітлення на 3-4 кВт, але видавати певну потужність до цих мереж, вважають у РЕМ, немає сенсу, та й розраховувалися ці мережі на меншу кількість споживачів. Невідомо також, який розраховувався коефіцієнт на кожну земельну ділянку та скільки ділянок, і від якого трансформатора, мало підключитися.
– Цю інформацію селищна рада нам не надавала, а відтак про яку договірну потужність можна говорити? – запитує В.Стовба. – Треба розробляти проектно-кошторисну документацію, щоб ми бачили, скільки споживачів може підключитися до певного трансформатора, на яку потужність розрахована кожна ділянка і скільки їх має бути.
Це – для початку, зауважує В.Стовба. Усе інше вирішуватиметься уже згодом. Проте найкращий вихід із ситуації очільник РЕМу вбачає у передачі селищних електромереж у власність обленерго. Каже, у такому разі РЕМ готовий їх розвивати, реконструювати й оснащувати розвантажувальними підстанціями. І коли це станеться, неминуче зніметься й нинішня проблема з підключенням нових споживачів.
– Чого селищна рада не наважиться на такий крок та наскільки обґрунтована ця боязнь, не скажу, не знаю їхнього законодавства, – мовив В.Стовба, – але знаю, що і в області, і в наших сільрадах, зокрема у Собіщицях та Рафалівці, комунальні електромережі передавалися в обленерго безкоштовно.
Тема викупу селищних електромереж, як відчувалось, у РЕМ не популярна. Кажуть, оплатити селищні мережі, а потім дорогою ціною їх ще й реконструювати, – навіть для такого гіганта, як обленерго, буде надто дорого. Отож про купівлю говорити можна, але… оперуючи аж ніяк не мільйонними сумами. Ціна покупки має визначатися на підставі партнерських домовленостей, тобто, у межах прийнятного.
Олексійович говорив багато і переконливо. Через надмір специфічної термінології його мова нагадувала якусь вищу математику. Але в головному вона зводилася до того, що старої схеми співпраці РЕМу з місцевими радами немає й обслуговування електроспоживачів ітиме з опорою на обленергівські електромережі. Може, з «простих» людей ніхто й не помітив би цих змін, якби не потерпав від них. Але ж – потерпають, і тому соціальна напруга у нових житлових масивах зростає.
Говорили, та не почули один одного?
Поліщуки – народ терплячий. Вони довго можуть чекати, довіряючись обіцянкам. Усе ж, один із них, Р.Гузоватий, не витримав, звернувся в обленерго, і 28 лютого його скаргою зайнялася комісія ІКЦ – інформаційно-консультаційного центру ПрАТ «Рівнеобленерго».
Крім самого заявника, на засіданні побував і селищний голова Олександр Осмолович. Якщо споживачі мають прямі договори на оплату електроенергії з обленерго, наполягав він, то ця служба має реконструювати мережі і приєднувати споживачів. Але підперти цю тезу безперечними аргументами Олександр Григорович, на жаль, не зміг. Довелося визнати, що проектно-кошторисна документація на селищні електромережі відсутня, замірів навантаження по трансформаторній підстанції не зроблено, та й детальний план забудови по проблемних вулицях не розроблявся. Нагадування, що обленерго приєднував будинки без погодження з селрадою, враження ні на кого не справило, а просто втонуло у доводах іншої сторони. При цьому позиція очільника РЕМ В.Стовби була досить м’якою порівняно з усіма іншими (за його словами, ТП-158 потребує збільшення потужності, але мають бути всі передбачені Кодексом систем розподілу документи. Треба обрахувати існуючу потужність, що залишилася за селрадою, але для цього має бути проектно-кошторисна документація).
На переконання менеджера ІКЦ Л.Дровецької, дозвіл на приєднання до електромережі Р.Гузоватому селрада видала необґрунтовано, оскільки до ТП-158 приєднано електроустановок на 695 кВт, тоді як дозволена потужність ТП – 250 кВт. Заступник технічного директора з приєднань С.Пастух відмітив, що надалі можлива поява нових проблем, як-от відвід землі під об’єкти електроенергетики. Також вказувалося на потребу у детальному плані, тому селраді порадили розробити нову проектно-кошторисну документацію на всі масиви та розрахувати резерв потужності по кожній підстанції.
Нагадавши, що селрада при потребі може виставити на аукціон свої електромережі та діяти згідно з чинним законодавством щодо передачі їх іншому підприємству, заступник технічного директора з розподільчих мереж О.Лук’янюк застеріг, що у випадку повторної заяви є велика ймовірність, що підключення дуже дорого коштуватиме заявнику. Оскільки деталізації не прозвучало, найбільш конструктивною видалася позиція завідувача сектору НКРЕКП у Рівненській області В.Нечипорука. Вважаючи, що у приєднанні до селищних мереж заявнику відмовили обґрунтовано, він відмітив, що відсутність рішення про затвердження детального плану забудови дозволяє енергокомпанії надавати замовникам послуги з приєднання через власні електролінії. Можливо, їх треба буде підтягувати до кварталу забудови, можливі й інші перешкоди, проте реальна обстановка дозволяє замовнику новою заявою ініціювати укладення договору про приєднання будинку до електромереж обленерго.
Оскільки позицію селищної ради в обленерго не поділяють, а селрада не в усьому згоджується з енергетиками, протистояння набуває затяжного характеру. Але, як кажуть у народі, обуха батогом не переб’єш. Та й чи було б це протистояння можливим, якби його учасники керувалися потребами споживача, а не честю власного мундира?
Реальність, з якою не розминутися
У червні 2017 року набув чинності закон «Про ринок електричної енергії», який визначає функціонування ринку електроенергії та регулює відносини, пов’язані з її виробництвом, передачею, розподілом, продажем і постачанням. У цьому законі та пов’язаному з ним Кодексі систем розподілу жодним словом не згадується про обов’язкову безоплатну передачу електромереж електроенергетичним підприємствам. Більше того, немає нормативно-правових актів, за якими селищну раду можна змусити передати збудовані її коштом електролінії та встановлені трансформаторні підстанції у власність обленерго. Тож селрада цілком логічно ставить питання про компенсацію затрат, пов’язаних із спорудженням селищної енергомережі.
У відповідь на відверто поставлене питання, чи буде хоч якийсь крок назустріч місцевому самоврядуванню, РЕМ, за словами його очільника В.Стовби, може погодитися на компенсацію «у розумних межах». Але це значить, що питання з передачею селрадівської енергомережі і може, і повинно вирішуватися за «круглим столом» – на договірній основі. Якщо селищну раду такі переговори через «скупість» РЕМівців не влаштовуватимуть, звісно, вона може йти іншим шляхом: спробувати створити підприємство по обслуговуванню власної електромережі. Але це станеться, якщо бюджетних коштів буде достатньо.
Реальність зводить цей шлях нанівець. Гаманця для такого масштабного проекту навіть у «заможних» рад зазвичай не вистачає, тому комунальні електролінії рано чи пізно передаються в обленерго. Це хоч і несправедливо, ми не виявили жодного випадку, коли рада, здійснивши передачу, дочекалася компенсації (це сповна стосується й наших сільрад, які свої електролінії передали в обленерго). Тому важливо зважити на інше: електромережі слід передавати тому, хто, крім державних ліцензій, має кваліфікований обслуговуючий персонал і необхідне устаткування, а відтак – здатний забезпечити належну експлуатацію електромереж і надійне постачання електроенергії. Володимирецький РЕМ цим вимогам, безсумнівно, відповідає. А досвід тих, хто цей шлях пройшов, доводить, що передача комунальних електромереж постачальникам електроенергії прискорює приєднання електроустановок замовників до електроліній і сприяє задоволенню інтересів територіальних громад. (При цьому треба врахувати, що попередні Правила приєднання електроустановок до електричних мереж, що діяли з січня 2013 року, у квітні 2018-го скасовано і введено Кодекс систем розподілу, яким нині й регулюються стосунки між надавачами й одержувачами енергопослуг).
Висновок
Як видно з прикладу Р.Гузоватого, забудовники, яким не вдається підключитися до селищних електромереж, можуть подавати заяви про приєднання своїх електроустановок до електромереж обленерго. При цьому, враховуючи потребу в електрифікації селищних новобудов, селищній раді рекомендують збільшити потужність ТП-158 та розробити проектні рішення відповідно до потреб приєднання до цієї трансформаторної підстанції усіх ще не підключених електроустановок. Рекомендується також розробити проектну документацію по розрахунку розподілу виділених на ТП електричних потужностей у розрізі кожної земельної ділянки по всіх мережах селищної ради і… якнайшвидше здійснити дозволені законодавством процедури, спрямовані на продаж селищних розподільчих електромереж товариству «Рівнеобленерго».
Олексій ГОРОДНИЙ.
