Останній тиждень Україною пройшлися сильні морози. Стовпчик термометра опустився не тільки нижче 15-ти градусів морозу, а часом і нижче 25-ти. Добре людям: сидиш в теплі і відігріваєшся після двору. А брати наші менші – безпритульні тварини з вулиці – такого щастя не мають. Соцмережі вмить замайоріли благаннями про допомогу вуличним чотирилапим: без нашої підтримки їм не вижити в морози.
У Вараші ж вирішили не лише нагадати людям про допомогу, а й показати приклад: небайдужі жителі міста в цю негоду почали брати безпритульних тварин на нічліг до себе додому. Як воно – прихистити чотирилапого безхатька, – розповіли варашани.
Регіна, 23 роки, фельдшер
– Моя мама Галина є організатором громадської організації «Зоонадія». Ми разом з іншими волонтерами піклуємось про вуличних собак. На жаль, вже багато років ні місцева влада, ні держава нам в цьому питанні не допомагають. Місто не має притулку для безпритульних тварин. Ми за власні кошти мусимо стерилізувати, вакцинувати, годувати і лікувати собак і котів. Це важко і затратно, але крім нас у цих тварин нікого нема.
На перетримці у нас у квартирі постійно якась тварина перебуває, а то й кілька. Всіх, звісно, ми взяти не можемо. Тому в першу чергу беремо тих, хто потребує більшого догляду: хворі чи інваліди, або маленькі. Чергуємо перетримку всіх тварин. За останній місяць взяли напевно до 30ти собак. Для інших на вулиці побудували будки, утеплили їх. І там годують їх і волонтери, і всі небайдужі.
Дворові собаки напрочуд виховані і делікатні: часто перед тим, як залишити на ніч тварину вдома, ми її купаємо. Але, як би це дивно для багатьох не звучало, в більшості випадків собака, навіть крупна, не має неприємного запаху! Хіба якщо вона брудна чи мокра. А щоб не робила шкоди, то треба її вигулювати: перед сном і вранці. Здебільшого собаки терплять і чекають, поки їх виведуть надвір. В квартирі ніколи не бешкетують: їх розморює тепло і вони одразу засинають, адже не часто вулична тварина має можливість повноцінно виспатись. По суті ніякого дискомфорту тварина не спричиняє.
Взагалі дуже дивуюсь, коли люди, трапляється, просять врятувати тварину, але самі при цьому докласти рук до спасіння не хочуть. Я так розумію: якщо хочеш допомогти, то ніщо тобі не завадить. Все інше – відмовки. І також ніколи не зрозумію людей, які телефонують і просять: знайдіть нам породистого кота чи собаку. Ми купувати не хочемо, але хочемо породистого, у вас є? Любов не має породи. І вибірковою любов теж не буває.
Не обов'язково бути волонтером щоб допомагати безпритульним тваринам. У нас знайомі, які не є членами організації, також мають сім'ї, роботу але часто допомагають тваринам, беруть на перетримку, лікують і т.д.
Олена, 42 роки, масажист
– Вуличні собаки дуже спокійні в квартирі, вони не зроблять зайвого руху, всім своїм виглядом ніби говорять: дякую тобі, людино, що даєш зігрітись і відіспатись. Зараз на період морозів у мене на перетримці крупна собака. Я живу на першому поверсі, під моїми вікнами живуть ще собаки. За ними доглядаю, утеплюю їх. І чоловік мій теж допомагає: змайстрував будки для безпритульних собак, погодився на період холодів пустити в квартиру вуличного пса.
Собаки, як можуть, віддячують. Тому на вулиці мене точно ніхто не образить, адже маю надійний захист: свита собак завжди мене супроводжує, куди б я не пішла.
Люди до цього ставляться по-різному: хтось по-доброму усміхається такій картині, а хтось – презирливо зітхає: о, Гооосподи! А я інколи відповідаю: хоч Бога в такому випадку не згадуйте, посоромтесь.
Я на тих людей не ображаюсь: вони мені зіпсували настрій на пів години, а їм самим з таким настроєм життя жити. Мені безпритульних шкода і як можу, так їм і допомагаю. І якщо я вже знаю про якусь бідолашну тваринку, я вже не засну, а допоможу
Так сталось з однією з кішок, яка згодом стала нашою: зателефонувала знайома, каже, – рятуй, помирає кошеня, у самої чомусь нема змоги допомогти. Кошеня виявилось кимось сильно побите, з вибитим іклом, розбитими носом і тазом, його, знесиленого, вже заїдали блохи. Лікувала я кицю кілька місяців. І вночі до неї, як до малої дитини, кілька разів вставала, міняла пелюшки. Зараз кішечка вже здорова і навіть ходить. Мала вже шукати їй господарів, а чоловік каже: невже після всього ти її віддаси комусь? Так вона стала нашою третьою.
А запаху в квартирі від вуличної собаки нема. До того ж вони ж зараз купаються в снігу. Взагалі ж і від домашніх може бути запах, якщо за ними не доглядати. А якщо не доглядати за своїм домом, то і без домашніх тварин там може смердіти. Це більше справа в бажанні чи небажанні людини дотримуватись чистоти в домі.
Мій ранок починається не з кави, а з – чистки лотка і годування котів, миття підлоги, у мене ламінат, помити його – швидко і не важко. Зате коти мені як антидепресанти. Вулична ж собака розумна, одного разу довелось її лишити саму в квартирі на 5 годин. Вона весь цей час спокійно проспала, її присутність в квартирі не відчувається взагалі.
Любов до тварин у мене з дитинства, мені батьки ніколи не забороняли любити тварин і піклуватись про них. Це виховує в дитині відповідальність не лише за домашніх улюбленців, а й за себе, а в подальшому – і за батьків. Даючи можливість своїм дітям дбати про тваринок, ви ніби дбаєте про свою старість.
Анна, 36 років, керівник магазину «Простор»
– Стимул допомагати безпритульним тваринам з’явився у мене завдяки моїм дітям. Це вони почали приносити час від часу тваринок до хати: «мамо, вони беззахисні, на вулиці холодно, давай відігріємо». А що я? Як мама, я можу лише пишатись своїми дітьми, що вони ростуть Людьми. Коли вони на мене своїми оченятами дивляться, як же я можу їм відмовити?
Ось так ми почали брати на нічліг таких собачок, які можуть не пережити холодну ніч. Одного разу я повернулась з роботи додому, а у ванній мої діти вже трьох цуценят купають: хтось їх викинув, а діти підібрали. Купаємо, сушимо, годуємо. Взагалі дуже важко «відпускати» тваринку, яку вже ти обігрів. Вона вже ніби своя. Є такі, яких легше відпустити, а є такі, яких – важче. Минулого року всім містом рятували собаку, яку дуже хтось побив, їй в ногу вставляли спицю. Вилікували, але як же вигнати? Лишили, назвали Мілкою.
Таким чином завдяки нам у нашої бабусі в Заболотті вже семеро найд – 5 котів і 2 собаки. І кожного разу дзвоню їй: «ну що, матусю, приймай наступного». А вона хоч і хворіє, але з добром завжди каже: «треба то треба, онуки привезли, значить, – наше».
У мене в квартирі зараз ремонт, поки що всі живемо в одній кімнаті – тут і спальня, і зала, і кухня. Як кажуть, тісно, проте затишно
А син мій тепер хоче стати ветеринаром. Це він зрозумів, коли ми рятувати двох цуценят від ентериту, і вдома ставили їм крапельниці. Був такий період, коли ветлікарні були переповнені такими собаками і ми мусили лікувати цуценят в домашніх умовах.
Ірина, 50 років, інженер-програміст РАЕС
– Тварин я люблю. Тому завжди підгодовую безпритульних собак і котів. А цього року сильні морози, і я розумію, що я можу собі дозволити прихистити вуличного чотирилапого! З чоловіком поговорила, він погодився на такий крок.
Ми взяли собаку, яку нещодавно збила машина. Здорові собаки рухаються і так гріються. А ця такої можливості не має через травму. Кілька днів вона у нас побула на перетримці, кілька днів – у ще однієї небайдужої дівчини. І ось так по черзі відігріваємо хворого песика. Загалом він спочатку трохи стресував, але коли побачив, що в безпеці, то вже заспокоївся, більше спав.
Безпритульні собаки взагалі в безпечних для них умовах можуть дрімати 16-18 годин. Вулиця – місце небезпечне: хтось нападе тощо. А тут, в квартирі песик відсипається і набирається сил. Коли ж захотів за нуждою – почав скавуліти. Собака, яка живе на вулиці, знає, що в квартирі «ці справи» робити не можна, сама попросилась: підійшла до дверей і дала мені зрозуміти, що їй треба вийти.
Тих, кого не можемо взяти на нічліг, утеплюємо і підгодовуємо на районі, де їхні будки.
В іншому районі міста встановлені волонтерами будки хтось розбив. Комусь вони заважали. А люди ж на ті будки витратили свої кошти, про собак дбали.
На жаль, бути волонтером – це не лише когось рятувати, а й отримувати негатив і прокльони від сторонніх людей. Одного разу в нашу волонтерку навіть якийсь чоловік стріляв через те, що вона йшла годувати безпритульних тварин. Стріляв із травматичної зброї, не поцілив, можливо, хотів просто налякати. Написали на нього заяву до поліції.
Та й в собак часто стріляють, труять їх. Я розумію в деякій мірі людей, які не люблять тварин: ті їм, може, заважають, чи покусали колись. Але в чому винні самі тварини? Чому ця агресія спрямована саме на них? Вони ж не винні, що їх пачками привозять із сусідніх сіл, викидають в місті напризволяще!
Цікавий досвід пропонує Туреччина: там, щоб захистити від спеки влітку і від холоду взимку, безпритульних запускають в приміщення магазинів, кафе, ставлять їм миски з водою. І це в місцях великого скупчення людей, зокрема туристів! І це рахується нормальним!
В Туреччині влітку собак рятують від спеки і пускають в приміщення магазинів
Донька моя зараз живе в Польщі, вона теж з притулку взяла кошеня-інваліда. Однак, що цікаво, отримати чотирилапого з притулку не так і легко: вона проходила кілька перевірок і тестів, перш ніж їй дозволили взяти котика. Безпритульних тварин на вулиці в Польщі просто нема.
Давно помітила, що більш розвинені і цивілізовані країни краще і людяніше ставляться до тварин. Питання безпритульних тварин там вирішується набагато краще, ніж, наприклад, у нас в Україні. Це в деякій мірі показник психологічного і морального розвитку суспільства. І якщо ми рухаємось в Європу, то треба йти всіма кроками у всіх напрямках: сучасне суспільство складається з усіх позицій, і в тому числі й із ставлення до тварин. Тому треба розуміти: якщо ви не хочете/не можете допомогти безпритульній тварині, то хоча б не заважайте їй себе рятувати! Ну не виганяйте їх з під’їзду, не проганяйте від магазину! Дайте їм хоч трохи погрітись! Не можете взяти на нічліг – хоча б погодуйте! У ситої тварини більше шансів пережити лютий мороз.
