Мабуть, кожен хлопчик в дитинстві мріє стати чи то космонавтом, чи то полісменом, і в списку таких «обов’язкових» мрій – пожежник. Проте діти ростуть, змінюються і їхні бажання. Вже не за горами у випускників шкіл безсонні неспокійні ночі напередодні ЗНО і вступу до вишів. Хтось визначився із майбутньою професією, а хтось – ще вагається. Досвідом діляться надзвичайники з Володимирця.
Чи легко здобути таку романтизовану, оспівану в дитячих книжках благородну і разом з тим ризиковану спеціальність рятівника-вогнеборця? Детальніше про це розповіли місцеві рятувальники.
Андрій Муравинець, начальник Володимирецького районного сектору ГУ ДСНС України у Рівненській області:
Андрій Муравинець, начальник Володимирецького районного сектору ГУ ДСНС України
– Робота рятувальника – приходити на допомогу людям, коли є загроза їхньому життю та здоров’ю. І це не тільки пожежі, як може здаватись пересічним громадянам (хоч пожежі – один із основних профілів нашої роботи), а ще й виїзди на місця ДТП, підтоплення, замінування тощо. Тому наша служба і називається пожежно-рятувальна.
Рятувальник – це в першу чергу дисципліна і порядок. І поки ти навчаєшся і здобуваєш ази професії, звичка до порядку виробляється до всього – не лише в роботі, а й у повсякденному житті.
Отож, людина має розуміти, що вона йде на службу, де є свої завдання, обов’язки. Можуть і на вихідних, і у свята відкликати назад в караул на підмогу – будь-коли, в будь-який час доби.
Вищих навчальних закладів, які готують рятувальників, в Україні лише три – у Харкові, Черкасах і Львові. Кожен виш має свою специфіку, але всі вони мають потужну для навчання базу, оновлені корпуси, казарми, гуртожитки, цілі лабораторії і навчальні полігони.
Вимоги – насамперед розуміння суті нашої роботи, бажання вчитись і сприймання порядку і дисципліни. У перші місяці навчання є певний відсоток відсіювань з потоку. Зазвичай – це курсанти, які не хотіли йти сюди вчитись, але їх примусили батьки, і коли у людини є внутрішній спротив, з того толку не буде. Або ж курсанти, які провчились певний період і зрозуміли, що це – не їхнє. Під жорсткою забороною – алкоголь та грубі порушення дисципліни. За це можуть відрахувати з навчання.
Зараз на рятувальника навчаються чотири роки, два з яких – за обов’язкової умови проживання в казармі.
Курсант живе за статутом, недотримання статутних відносин світить відрахуванням. В житті курсанта дуже багато шикувань. Перші 1-2 роки курсантів привчають до порядку, знання статуту, суворому розпорядку дня.
Розпорядок дня. Отож, о шостій ранку – підйом, через 10 хвилин ти вже повинен стояти в строю, за цей час маєш встигнути прокинутись, вдягнутись, застелити ліжко. Ранкова зарядка. Потім 10-15 хвилин часу, щоб прийняти душ, почистити зуби, а також прибрати закріплену за взводом територію.
І знову шикування. В строю перевіряють, чи всі на місці, перевіряють зовнішній вигляд, щоб всі були чисті, поголені, чи берці начищені, чи підшива на комірцю чиста. О 8-й годині – сніданок.
Після сніданку знову курсанти шикуються і вже потім їх розводять на заняття. При цьому курсант не може ходити десь сам: він завжди йде в строю зі своєю групою. Поодинці курсанти можуть десь відлучитись лише за окремим дорученням командира чи патруля, який заступає на чергування. Такого поняття, як «дідівщина», ніколи не було, із цим дуже суворо в будь-якому нашому профільному університеті.
Піти вчитись на рятувальника – це розуміти, що і вдома ти будеш рідко, це і наряди, і господарські роботи, відпустки і звільнення згідно графіку і дозволів керівництва – практично військова служба, але у нас вона називається службою цивільного захисту.
Однак програма організації дозвілля доволі цікава – регулярні відвідування музеїв, театрів, виставок тощо.
У звільнення подинці можуть відпустити у місто лише за примірне навчання й ідеальну поведінку – вже десь після 1-го курсу, у будні дні не відпускають. Але й це – окрема процедура: потрібен дозвіл керівництва, курсанта перед звільненням перевірять, щоб був одягнений по формі, начищений-акуратний. На перших порах відпускають лише у супроводі когось із старших, проте і згодом, йдучи один, курсант має розуміти, що він постійно під наглядом.
В університетах на перших курсах вивчаються традиційні базові дисципліни, однак згодом акцент все більше на фізиці, хімії, практиці: курсант має розуміти, чому горить, як зробити, щоб не горіло, дотримуючись при цьому правил безпеки. Адже речовини існують різні, треба вміти визначити їхнє походження, знати, як кожна з них реагує на кисень, на воду тощо (не всі можна гасити водою, приміром). Це все курсанти і вивчають та досліджують, щоб зрозуміти і запам’ятати. Університети для таких потреб мають потужні лабораторії, де проводять досліди, вивчають природу речовин і матерій.
Також важливою дисципліною є надання медичної допомоги. Кожен з курсантів отримує медичну підготовку.
Уже на середині навчання курсантів поступово залучають в справжні діючі караули в місті. Спочатку юнаки спостерігають, виконують неважку безпечну роботу – подати пожежний рукав, розібрати нескладні конструкції, тощо. Це все робиться виключно під керуванням командира.
До Присяги новоприйняті курсанти проходять курс молодого бійця – два тижні в польових умовах їх навчають виконувати певні завдання, привчають до нарядів. Також після першого курсу проводять табірні збори – до курсу молодого бійця додають більше практики, орієнтування в лісовій і польовій місцевості, гасіння різних видів пожеж, протидію поширення радіації, рятувальні операції на воді тощо.
Купа навчальних тренувальних приміщень на базі вишів дозволяють створити реальні умови надзвичайних ситуацій. Відпрацьовуються всі можливі варіанти, щоб, приступивши до справжньої роботи, молодий працівник точно знав, як треба діяти, був впевнений у собі і своєму психологічному настрої.
Забезпечує таке навчання повністю держава. Щоб вступити до спеціалізованого вишу, потрібно взяти направлення в державній пожежно-рятувальній частині за місцем проживання.
Вступивши, курсант отримує на один навчальний рік 2 комплекти щоденної форми і одну парадну. Враховуючи інтенсивність практичних занять, за день комплект стає брудним. Наприкінці дня після навчань, вечері, підготовки домашніх завдань курсанти мають вільний час, щоб попрати свої речі; в казармах/гуртожитках є спеціальні кімнати для сушіння одягу. Двох комплектів форми завжди вистачає на рік, із цим ніколи проблем не було.
Стипендію курсанти ВНЗ системи ДСНС України, звісно, отримують. Оскільки вони перебувають на держзабезпеченні, то середня стипендія залежно від курсу навчання становить 800-900 гривень.
Харчування і проживання також оплачується державою. Зараз умови стали більш м’якими, дозоляться згодом жити не в гуртожитку, а орендувати собі житло. Однак перші роки – виключно в казармі.
В останні роки харчування значно покращилось, стало більше м’яса, риби, солодощів. Але завжди це – збалансоване достатнє для повноцінного життя харчування. Звісно, не забороняється брати продуктові передачки від батьків, бо молодому організму з регулярним фізичним навантаженням смачної їжі завжди мало, і це нормально.
Після завершення навчання курсант отримує диплом, звання лейтенанта служби цивільного захисту і обов’язкове працевлаштування. Зазвичай працевлаштовують за місцем проживання або близько до нього, перший контракт – мінімум на три роки. Одразу зі старту рятувальник має не менше 10000 гривень заробітної платні з перспективою кар’єрного зросту, отримання чергового і позачергового звання, є можливість перевестись в інше місто/іншу частину за наявності там вільного робочого місця.
Також існує контрактна форма навчання. Проте таких студентів не працевлаштовують, вони шукають роботу самостійно. При цьому під час самого навчання, якщо звільняється бюджетне місце, контрактники можуть на нього перевестись.
Рятувальник після 25 років роботи має можливість вийти на пенсію за вислугою років.
Обрати професію рятувальника – це в першу чергу мати впевненість у завтрашньому дні, бо ти знаєш, що матимеш професію, матимеш місце роботи і гідну зарплатню. Але при цьому це також велика відповідальність за себе і за довколишніх.
Дмитро Римарчук, інженер з пожежно-рятувальних робіт ДПРЧ-11 ДПРЗ-6 ГУ ДСНС України у Рівненській області:
Дмитро Римарчук, інженер з пожежно-рятувальних робіт
– Я працюю рятувальником у Володимирці вже 2 роки; закінчив Харківський національний університет цивільного захисту. Роботою рятувальників захоплювався ще змалку, бо рятувальником тут працював мій дядько. Тому ще зі шкільних років я сам себе готував до цієї професії – постійно тренувався, намагався покращити свою фізичну підготовку і бути в тонусі.
Вступні іспити до університету – це українська мова і література, математика, фізика/хімія, фізичні нормативи, психологічні тестування.
Основні вимоги до абітурієнта – фізичний і психологічний стан здоров'я. Медкомісію проходили перед вступом і вже після початку навчання, щоб підтвердити результати попереднього медогляду. Найбільше балів можна отримати саме завдяки хорошим результатам в здачі нормативів.
Щодо останніх – є визначений час, за який треба виконати завдання – біг 100 метрів (не довше, ніж за 13,8 секунд), 1000 метрів (не довше, ніж за 3 хвилини 27 секунд), підтягування (на кількість, але мінімум 15 разів, щоб зарахувався мінімальний бал). Це було коли я навчався Але, звісно, мало вкластись у час чи норму; треба старатись зробити швидше/більше, тоді твої шанси на вступ збільшуються.
Нормативи щороку можуть змінюватися в залежності від «державних» місць, проте щороку цю «квоту» заповнюють.
Спочатку звикнути до встановлених порядків важко. Можеш забути дотримуватись статутних відносин – не віддати військове вітання, не сприйняти належно наказ тощо, але згодом це все вирівнюється в дисципліні.
На перших порах було незвично навіть їсти за командою. Наприклад, курс зайшов до їдальні, ніхто не може сісти, поки командир не віддасть наказ. Сіли. І лише після дозволу починаємо їсти. І маємо робити це культурно, тихо, якщо починається якийсь гул в їдальні від розмов, командир може віддати наказ встати. Це курсантів втихомирює і нагадує про дисципліну – їсти треба тихо. Коли всі заспокоїлись, курсантам дозволяють сісти і продовжити їсти.
В таких нюансах вибудовується внутрішній порядок, все це необхідно виховувати в собі, щоб так само на чергуванні бути готовим виконувати все по інструкції чітко і згідно правил. Бо надзвичайна ситуація – це не той випадок, коли припустимо порушувати дисципліну, тому до порядку нас привчають у найдрібніших деталях.
Жінки-рятувальники – це рідко, але реально
Напевно, це пов’язано із тим, що наше суспільство ще не готове сприймати жінку-рятувальника. Однак щороку частішають випадки, коли вчитись на рятувальників йдуть дівчата. На моєму потоці вчилось 8 дівчат з 80-ти курсантів, а на наступному після мене курсі вже було 20 з 80-ти. Дівчатам виділяється окреме приміщення, але вимоги до них такі самі, як і до хлопців.
Зазвичай дівчата отримують якісь кабінетні посади, на надзвичайні ситуації виїжджають рідко, в таких випадках на них робляться окремі доручення. По Україні такі випадки є, але в нашій області жінок-рятувальників, які беруть участь у бойовому виїзді, поки що немає. Під час навчання дівчат ніхто не утискає, вони ходять окремим взводом, але виконують ті самі завдання, що і хлопці.
Упродовж 1-2 курсу відбуваються навчання на приміщеннях (на базі вишу), де імітують пожежні ситуації. Відпрацьовуються різні варіанти.
Постійно проходять практичні заняття з відпрацювання окремих завдань – саморятування, підняття по штурмовій драбині, встановлення автомобіля на пожежне вододжерело, в’язання пожежних вузлів тощо.
Уже після 2-го курсу курсанти заступають на бойове чергування у навчальній пожежній частині при кожному вузі; там формується караул із обов’язковим штатним водієм і штатним командиром караулу. Вони залучаються до бойового виїзду. Курсант виконує завдання начальника караулу.
Безпосередньо у вогонь курсантів не кидають, вони виконують лише допоміжну основному караулу функцію: локалізують вогонь професійні пожежники, а курсанти вже забезпечують подачу води чи розбір конструкцій, наприклад. Спочатку, звісно, психологічно підготовлюють. Курсанти діють під повним контролем командира – навіть до того, що їм кажуть, де що крутити, що із чим з’єднати, як подати воду. Сам ти не маєш права прийняти ніякого рішення. І ти розумієш, що ти в безпеці, бо за тебе відповідають.
Додатково курсанти навчаються в теплодимокамерах із заплутаними коридорами, де подається щільне задимлення, курсанти вдягають спеціальні костюми, апарати з киснем і ходять шукають манекена (умовного потерпілого), тренуються орієнтуватися в задимленому приміщенні, визначатись із напрямом руху диму і вогню, способом гасіння, визначенням загрози вибуху, витоку небезпечних речовин, шляхи поширення вогню, тощо.
Якщо більш детально говорити про курс предметів – вивчають пожежну тактику, пожежну небезпеку в населених пунктах, цивільний захист, психологію, екологію, пожежну профілактику технологічних процесів, медичну допомогу, теорію розвитку і припинення горіння, організацію аварійно-рятувальних робіт, підготовку газодимозахисників тощо. З кожного предмету курсанти мають практичні заняття.
Майбутніх рятувальників навчають досвідчені педагоги, серед яких в кожному з вузів ДСНС в середньому 80% має вищі наукові ступені, неоціненний досвід не лише в теорії, а й в практиці. Серед викладачів – багато титулованих спортсменів. Також під час навчання курсанти мають змогу займатись різними видами спорту, що лише сприяє покращенню їхньої фізичної підготовки і тренуванню сили волі та бойового духу.
На навчанні не буде нічого такого, до чого тебе не підготують. Як би важко не було, але опанувати цю базу знань реально і можливо. Найголовніше – це впевненість в тому, що ти отримаєш місце роботи і гідну зарплату, та ще більш головне – всі навички, отримані під час навчання, загартовують в тобі внутрішній стрижень, знання, як діяти в надзвичайній ситуації, як надати медичну допомогу тощо, знадобляться будь-кому в житті і ніколи не бувають зайвими.
Якщо ви вирішили пов’язати своє життя із такою благородною професією, як рятувальник, звертайтесь до ДПРЧ-11 (11-та державна пожежно-рятувальна частина), що у Володимирці по вулиці Симона Петлюри (або ж у найближчу до свого населеного пункту ДПРЧ). Там Вам нададуть інформацію, яка Вас цікавить, проконсультують про порядок вступу до ВНЗ ДСНС, а також нададуть перелік необхідного пакету документів, які необхідно буде зібрати, та направлення.
