У тій чи іншій мірі, але від снігової негоди 11-13 лютого постраждали, напевно, всі. Хтось застряг на якийсь час в дорозі, хтось не зміг виїхати через негоду по справах.
Та рекорд побив, напевно, Володимир Сиротюк. Він провів в заметах 3 доби. Бо розчищав їх. Ця історія – не тільки про людську небайдужість. Це ще історія про те, в якому стані сьогодні перебуває філія автодору в глибинці. Історія людини, яка лишається за кадром, але робить усе, щоб під час снігопадів ми могли вільно доїхати до Володимирця, Вараша чи Рівного.
Знайомтесь – це Володимир Сиротюк, працівник райавтодору. У дні снігової негоди він заступив на зміну, спочатку працював в напрямку Цепцевич. Проте і подумати не міг, що розчищати дороги доведеться три доби поспіль – майже без сну і без їжі.
Володимир Сиротюк
Починаючи з п’ятниці, місяць лютий розлютився не на жарт – мело-замітало, по області обмежили рух на територіальних дорогах і просили не висовувати носа з дому.
Однак бувають різні обставини в людей, коли не виїхати неможливо. Саме тому в суботу 13 лютого на відрізку дороги Володимирець-Суховоля утворились черги із застряглих у снігу машин. Люди власноруч мусили відкопуватись і рятуватись, адже дорога була безнадійно занесена переметами.
Віталій Супрунюк, начальник Володимирецького дорожньо-ремонтного пункту Сарненської філії дорожньо-експлуатаційної дільниці Рівненського облавтору
– У той день наша техніка була вся задіяна, а її небагато – всього шість одиниць, з яких лише дві – снігоочисних. Дуже проблемною була ділянка в напрямку Городця, там залучали навіть МНС-ників. Саме тому до розчистки дороги Володимирець-Суховоля ми змогли приступили лише в суботу ввечері, – розповідає начальник Володимирецького дорожньо-ремонтного пункту Сарненської філії дорожньо-експлуатаційної дільниці Рівненського облавтору Віталій Супрунюк.
Розчищати ж цю ділянку взявся працівник, який до цього вже дві доби не спав – працював в напрямку Цепцевич.
– Так сталось, що мій колега не зміг мене замінити. Йому негайно треба було їхати на Сарни. Я погодився заступити ще в одну ніч, аби розчистити дорогу з Володимирця до Суховолі, – ніяковіє тракторист 5 розряду Володимир Сиротюк.
Сором’язливому тихому Володимиру Ярофійовичу 52 роки, живе він у Красносіллі, є у нього і дружина, Людмила, і діти дорослі, вони звиклі до такої роботи батька і чоловіка. Працює Володимир в автодорі вже 30 років, за ним закріплений трактор МТЗ-82.
У той вечір дружина наліпила вареників і чекала трудягу додому. Проте не сталось так, як гадалось.
– Зморився дуже сильно. Це і холод, і багато роботи на не дуже потужній техніці, яка для такої негоди таки слабенька. А ті вареники я вже відчував у роті після двох діб на напів голодний шлунок. Але розчисти дорогу – справа важливіша.
Дорожник зізнається: вагань не було, бо не мав на те морального права.
– Окрім мене, більше не було кому сісти в той трактор. А треба ж було обов’язково розчистити хоча б заради машин швидкої допомоги. А може кому негайно з людей в лікарню треба! Та й у кількох магазинах продукти вже тиждень не завозять через негоду. І це по Володимирцю, а що ж тоді казати про віддалені села!
Каже: найважчі ділянки були за Володимирцем, перед Довговолею і за нею, за Олізаркою: там утворились дуже великі і високі перемети, не скрізь і трактор міг впоратись. В результаті розчистки кучугури снігу сягали рівня дорожніх знаків.
– Пощастило, що трактор витримав навантаження, це МТЗ-82 2007-го року випуску. Вік дається взнаки, ось і зараз стоїть на ремонті після такої інтенсивної роботи, та й матеріального забезпечення хотілося б кращого. Проте я радий, що він не зламався під час розчистки снігу; пощастило, що ніде не загруз, бо за мої 30 років роботи тут траплялось і таке. В цих випадках дістаю лопату, яка завжди є в кабіні, і розчищаю дорогу під трактором і перед ним. Нелегко. Холодно, дискомфортно. Але вибору нема.
Уже згодом, коли стало зрозуміло, що один трактор із заметами не впорається, на ділянку Володиминець-Суховоля відправили додаткову допомогу: задля цього звернулись до голови Вараської РДА Анатолія Рижого і голови Володимирецької ОТГ Василя Ковенька.
Таким чином долучились навантажувачі «Сталева Воля», якого відправив на підмогу Віктор Токарчук (Веретенський кар’єр), і «бобкат» від приватника Богдана Сяського. Сніг був спресований, збитий і важкий. Навантажувачі розбивали його, а трактор відгрібав на узбіччя дороги. Потім чергувалися: «Сталева Воля» скидав на поле сніг, а трактор зачищав після нього дорогу.
Працівники зазначають: з такою негодою має боротись як мінімум ХТЗ-17026, хоча б старенький, в ідеалі – більш свіжіша серія. Проте це – лише мрії, далекі від реальності.
Отож, на розчистку дороги трактором з підмогою пішло сім годин – з 11 вечора до 6 ранку.
А в яку копієчку обійшлась робота дорожників?
Витрати немалі. За словами начальника Віталія Супрунюка, упродовж звичайного робочого тижня (без інтенсивних снігопадів) на 3 одиниці техніки може піти до 200 літрів палива. Проте за ці вихідні, в період боротьби з негодою в умовах інтенсивної роботи, довелось використати в межах тонни палива! За ніч боротьби з переметами 1 лише трактор МТЗ спалив біля 100 літрів пального.
Отож, три доби майже без сну і без їжі в мороз і практично весь цей час наодинці із негодою – це надзвичайно екстремально і неможливо.
– Я взяв із собою кусень сала, мій пайок на день. Не знав, що доведеться ділити його на дві доби. Вже потім повернувся у Володимирець, перекусив і поїхав чистити ділянку Володимирець-Суховоля. Хочеться подякувати Великим Цепцевичам – там мене безкоштовно в магазинах пригощали кавою. Більш ніде такого не було, – каже пан Володимир. – Боротись із втомою було важко, міг трохи закрити очі, відпочити, поки дозаправляли мені трактор. Але сном назвати це важко. Впорався. Добу потім відсипався.
Також зізнається: заважали водії.
– Хотілося б більше поваги до нашої служби. Ми ж для людей стараємось. А у відповідь – наглість, неповага. Я їду, розчищаю, а вони за мною одразу, не дають навіть зробити маневр, розвернутись елементарно не можу. Хтось лізе наперед, заважає працювати. Дуже важко розминутись із маршрутниками. Вже згодом приїхали полісмени і почали регулювати рух біля нас, поки ми розчищали проїзну частину. Тоді вже було легше.
Та все це – не біда на фоні того, що хлопці вже третій місяць не отримують зарплату!
– Ось подивіться на них. Це – бійці невидимого фронту, бо вони працюють, а їх ніхто не бачить, – зауважує начальник Віталій Супрунюк. – Їм всім – Володимиру Безушку, Олександру Лосінцю, Валерію Коцару, а особливо Володимиру Сиротюку, – треба зарплату наперед виплатити і премію дати, а вони ще й за грудень платні не бачили! Це справді віддані роботі люди. У нас в штаті – лише чотири механізатори на всі дороги державного значення по району. І стара техніка. Фінансуємось з облавтодору, ситуація важка.
Ось така сувора невдячна реальність – по суті, якщо розібратись, ці люди теж рятують наші з вами життя, наш комфорт і наші можливості. А у відповідь – непошана від водіїв і затримка у зарплаті від державної служби.
– А нічого нам не пояснюють і не кажуть. Сидимо третій місяць без зарплати на шиях у своїх дружин. Робота є завжди, але чим годувати сім’ї і на чому працювати? Техніка на таку негоду дуже слабка, ну, трохи дали запчастин в Сарнах, а так… Ось, подивіться, колега зняв колесо зі свого трактора, привіз на роботу для автодорівського, щоб мати змогу чистити дороги! – з відчаєм чую від хлопців-дорожників у гаражі…
То ж дякуємо вам, пані Людмило, дружино пана Володимира, дякуємо усім дружинам інших автодорожників за те, що чекаєте їх з роботи, годуєте, відігріваєте і терпите всі негаразди. Адже справді ваші чоловіки – бійці невидимого фронту!
Дякуємо вам, дорожники, що, не дивлячись на обставини, цілі населені пункти врятували від снігової пастки.
Дай, Боже, вам здоров'я, а від людей і держави – вдячності і елементарної заслуженої оплати праці!
Фото автора і Віталія Супрунюка.
