Протягом травня-червня 2021 року в рамках реалізації природоохоронного проєкту «Полісся – дика природа без кордонів» експертами-науковцями Українського товариства охорони птахів проведено пошук токовищ і місць годування водно-болотяного виду птаха – баранця великого (лат. Gallinago media), який занесений до Червоної книги України. Дослідження відбувались на території Вараського і Сарненського районів Рівненської області та Камінь-Каширського району на Волині.
Подібних, спеціальних обліків цього виду на заході України, до цього часу ще не проводили. Це пов’язане зі складністю проведення робіт, які тривають майже цілодобово. Методика виявлення представників баранця великого вимагає вечірніх та нічних обліків на слух. Адже активність токування самців цього птаха зростає від заходу сонця – орієнтовно з 20.00 години і триває приблизно до 4.00 ранку.
Наслух баранців
Так як цілеспрямований пошук баранців великих здійснюється на багатьох територіях вперше, ділянки токовищ потребували окремого огляду ще й протягом дня. Денне обстеження конкретних ділянок надало можливість познайомитись дослідникам з рельєфом і мозаїчністю території, що полегшило нічні переміщення та допомогло зазначити ділянку обліку через найпридатніші біотопи, щоб збільшити ймовірність знаходження баранців.
Загалом експертами обстежено територію протяжністю 160 км із заходу на схід. Облікові площі розташовані в Камінь-Каширському районі Волинської області та у Вараському і Сарненському районах Рівненської області. Географічно, близько половини (а саме – чотири) відомих токовища розташовані в долині р. Стир, яка протікає територією обох вище згаданих областей. На токовищах обліковано близько 60 самців баранця великого. Наймасовіше токовище – не менше 20 самців, було розташоване в околицях с. Млинок на луках-пасовищах, частина з яких періодично обробляються як сільськогосподарські угіддя. Дослідження проводив кандидат біологічних наук, орнітолог, експерт Українського товариства охорони птахів Ігор Шидловський.
Біотоп денного годування
Завдяки майже цілодобовим дослідженням орнітологів отримані важливі дані про зміни вологих біотопів луків і боліт Полісся. Аналізуючи загрози токовищам можна стверджувати, що 7 з 12 страждають через наслідки осушення, тобто меліорацію проведену на Поліссі. Ще два токовища відчувають на собі наслідок зменшення господарювання через недостатній випас і припинення сінокосіння, а отже – через заростання територій високотрав’ям і дерево-чагарниковою рослинністю. Додаткову загрозу для токовищ червонокнижного птаха становлять свійські хижаки – коти і собаки, а також турбування з боку людини.
На жаль, два раніше відомі токовища баранця великого зникли. Одне з низ було розташоване на заболоченому узбережжі озера Волянське поблизу с. Воля Щитинська (долина р. Прип'ять, Волинська обл.), інше – на болотах поблизу с. Переходичі (басейн р. Льва, Рівненська обл.). Причиною зникнення першого токовища стало пересихання прибережних вологих лук-пасовищ і протоптування дороги місцевими жителями, яка пролягла саме через токовище. Друге – зникло через різкі зміни водного режиму, періодичне підсихання або затоплення сінокісних вологих лук, які ставали непридатними для токування.
Баранець великий має статус «зникаючий» на території України, може ще скоротити свою численність. Луки і болота Полісся, де влітку відбулись перевірки токовищ, свідчать про гідрологічні зміни в регіоні. Втрати біологічного різноманіття Полісся – це проблема загальна, а не лише дикої природи. Зменшення видової численності призводить до вразливісті від стихійних лих (посухи, пожежі тощо), можливості отримувати чисту воду та сировину. Це також впливає на здоров'я людей.
Баранець великий
Довідкова інформація:
Баранець великий – гніздовий перелітний птах України. Зараз майже вся популяція сконцентрована на Поліссі в долинах річок Дніпро, Десна та Прип'ять. Дослідники з'ясували, що представники цього виду є найшвидшими в порівнянні з іншими перелітними пернатими. Баранці великі здатні летіти на швидкості близько 165 км/год. Під час перельоту на землю не опускаються, всю відстань долають без відпочинку. Стартують в місцях гніздування і сідають в місцях зимівлі, найчастіше – Африці. При цьому, за даними польських орнітологів, вони здійснюють безпосадковий політ на віддаль до 6000 км, на висоті 7000 метрів. Повертаються в Україну баранці великі з початку квітня до травня. Оселяються на вологих заболочених заплавних луках та на верхових болотах. Перед гніздуванням відбувається групове або одиничне токування самців.
---
«Полісся – дика природа без кордонів» — міжнародний транскордонний проєкт, що об’єднав природоохоронні інституції Білорусі, України, Німеччини, Польщі, Британії. На території України його впроваджує ГО «Українське товариство охорони птахів», партнер міжнародної природоохоронної асоціації BirdLife International в Україні. Проєкт є частиною Програми вразливих ландшафтів (Endangered Landscapes Programme) і фінансується фундацією «Аркадія – благодійний фонд Лісбет Раузин та Пітера Болдвіна». Період реалізації: 2019-2023 рр.
Офіційна сторінка української частини проєкту у соціальній мережі Facebook. Офіційний міжнародний сайт проєкту.
До проекту залучено 4 природні заповідники — «Древлянський», Поліський, Рівненський, Черемський; біосферний заповідник – Чорнобильський радіаційно-екологічний; 2 національні природні парки – Нобельський і «Прип’ять-Стохід»; входять Рамсарські угіддя — болотні масиви «Біле озеро» та болото «Коза-Березина»; «Переброди», «Сира Погоня», «Сомине» (Рівненський ПЗ), Поліські болота (Поліський ПЗ), Черемиське болото (Черемський ПЗ), заплави річок Прип’ять і Стохід (НПП «Прип’ять-Стохід»); Овруцько-Словечанський кряж; заказник «Поясківський ліс» – єдина на українському Поліссі збережена ділянка пралісу, що є об’єктом природно-заповідного фонду України.
