Нещодавно у Вараській та Володимирецькій громадах встановили контейнери для роздільного збору сміття, поки лише для скла та пластику. Такі надав у користування один із підприємців, який і займатиметься далі його здачею. Раніше у деяких навчальних закладах обох громад вже були встановлені подібні контейнери, проте досі сортування було неефективним, бо в результаті все сміття все одно вивозилося на загальне сміттєзвалище – процедури подальшої логістики зібраного не було. Нині ж шанс з’явився хоча б у пластикових та скляних відходів.
Власне, на території Вараської громади йшлося загалом про встановлення 42 контейнерів для збору скла та пластику, у тому числі і по селах. Проте коли готувався матеріал, стало відомо, що з якихось причин домовленість тут не спрацювала, тому, швидше за все, встановлені контейнери там заберуть.
У Володимирецькій громаді все в силі, поки встановили 10 контейнерів для сортування пластику на території селища; згодом такі ж планують встановити біля шкіл у Воронках, Довговолі, Любахах та інших селах. У соцмережах активно поширюють інформацію щодо місць встановлення таких контейнерів, а також того, що насправді входить до поняття «пластикові відходи» та як правильно сортувати, наприклад, об’ємні пластикові пляшки.
Проте ще до такої ініціативи свідомі мешканці району пробували з власної ініціативи сортувати відходи. Хтось розпочав, але, побачивши, що сортоване скидається до загального, кинув ідею, а хтось досі справляється зі сміттям, сортуючи як виходить. Ми зібрали три історії боротьби з відходами та спроб свідомого сортування сміття.
Історія Віри: «Не можу дивитися, як тонемо у пластику»
Віра Леончук
Володимирчанка Віра Леончук сортуванням сміття займається вже давно, бо дуже не до душі жінці спостерігати, як селище помалу тоне у пластикових відходах.
Тож рішення сортувати відходи назріло саме: пластик складає окремо в сітки, скло – окремо, папір згодився у грубці (або теж здає); органічні відходи викидає на компосту купу і отримує в результаті гарне органічне добриво. Все інше сміття, що залишається і не підходить під жодну з названих категорій, складає теж окремо в мішки. Після того, як почула, що у громаді встановили контейнери для збору пластику, вирішила, що сортуватиме все ще ретельніше, строго дотримуючись рекомендацій.
– Мені насправді дуже неприємно дивитися, як ми тонемо у пластику, – каже пані Віра. – Та й приготувань особливих для того, аби почати сортувати відходи, не потрібно – тільки бажання. Часу і сил це не займає. Я шукала контейнери для пластику, але не знайшла. Все виставляла, а коли забирали в мене цю сировину для вторинної переробки, то розказували, що й на сміттєзвалищі хтось забирає і здає. Якщо сьогодні встановили контейнери, то буду сортувати сміття на чотири контейнери. І вважаю, що це дуже правильно! Збирають і сортують сміття і мої внуки. Я не знаю, що зміниться у громаді, але Землі легше дихатиметься, це точно. Людей, які клали несортоване сміття у контейнери, я не зустрічала. Але бачила понівечені клумби, розбиті сміттєві урни. Вважаю, що це не від великого розуму, та й таких меншість. Як змотивувати інших до сортування? Тільки свідомістю! Тут не допоможе ні батіг, ні пряник. А свідомість або є, або її немає…
Історія Каті: почала збирати сміття під час прогулянок у лісі
Катя Федорова
Підтверджує слова своєї бабусі і Катя Федорова – внучка пані Віри, яка теж відповідально сортує відходи, правда, в Києві. Але коли почула про таку ініціативу у рідному селищі, дуже зраділа – все ж один в полі не воїн, а коли ти знаходиш однодумців та ще й на рівні місцевого самоврядування, це таки тішить. Катя – велика любителька вилазок на природу: аби побачити неймовірні світанки у лісі з крапелинами роси на дрібному павутинні та зафіксувати все на знімках, дівчина не раз жертвувала сном, потрапляючи до лісу, коли небо лише починало сіріти.
Як вона розповідає, дуже дратувалась, коли, здавалося б, серед неторканого глибокого лісу натрапляла на пластикові пляшки, серветки та інше сміття. Аби якось зарадити ситуації, почала збирати все сміття, на яке натрапляла під час лісових прогулянок.
– Потім я зрідка збирала сміття в парку біля дому під час прогулянки з псом, – розповідає свою історію Катя. – А далі вже зрозуміла, що в квартирі з’явилось місце для збору вторсировини. І згадала, як колись хтось із друзів розказував, що є компанія Ecola, яка забирає сміття з дому по вихідних безкоштовно. А ще, поки я планувала тільки почати здавати сміття, моя двоюрідна сестра випередила мене на одне замовлення, тож і вона також займається сортуванням. Отак якось зійшлись карти. Скажу, що моє сортування відходів, певно, дуже сильно спрощене. Компанія Ecola приймає на переробку та на спалювання вторсировину. І от все, що йде на переробку, потрібно помити, висушити і спакувати в ОДИН пакет, а далі вони вже досортовують на своєму підприємстві. Тому це потрібно бути геть лінивим, щоб не змогти подивитись маркування і чисте спресоване сміття просто скласти в один пакет (хоча часом і таке буває). А в зазначений день кур’єр приїде і забере.
Тепер при покупці якихось товарів Катя намагається більше уваги звертати на маркування упаковки, купувати ті товари, залишки яких можна віддати на переробку. А років зо два тому у дівчини була спроба ходити в магазин зі своїми лоточками і купувати вагові товари (м’ясо, сир) в них. Але оскільки весь час потрібно було ретельно планувати свої покупки і мати з собою вільні лоточки, ідея потрохи згасла.
– Думаю, ідея з сортуванням – дуже хороша, – ділиться Катя. – Як мінімум, менше сміття валятиметься вулицями, лісами, і мені приємніше буде гуляти! А як максимум – чистіша екологія. Інколи бачу, як біля дому в контейнер для пластикових пляшок кидають інше сміття, та це, скоріше всього, від незнання або небажання розбиратись. Мені видається, що тільки власний приклад і достатня кількість контейнерів для сортованих відходів може заохотити інших до такої справи. Бо навіть зараз, щоб здати ртутний термометр, треба дуже ретельно пошукати місце прийому, дізнатись ймовірний робочий графік, можливо, ще й заплатити. І тільки потім, виділивши на весь процес цілий день, їхати здавати.
Історія Ксенії: спочатку сортувала папір, аби виручити кошти для облагородження прибудинкової території
Ксенія Будь
Жителька Вараша Ксенія Будь разом з цілою родиною почала сортувати сміття ще 6-7 років тому, коли у дворі займалася облагородженням прибудинкової території. Тоді зрозуміла, що з гори непотрібного паперу можна виручити якісь кошти, які згодом підуть на фарбу, наприклад. Ідею запропонувала сусідам, і люди підтримали таку ініціативу.
– Самі шукали, з ким співпрацювати щодо здачі сміття на вторсировину, – пригадує пані Ксенія. – У нас тут був місцевий підприємець, ми домовилися, час від часу він у нас забирав той сортований папір. Сьогодні він вже цим не займається, але знаю, що є люди з інших міст, які приїздять до нас у певні дні, організовано забирають макулатуру і пластик, поліетиленову плівку і скло.
Жінка розповідає, що скло важче збирати, ніж інші відходи, бо воно зазвичай з-під алкогольних напоїв, має специфічний запах, тож для його сортування треба мати якесь окреме приміщення. Поки зупинилися на тому, що зібране скло відразу віддають у ті контейнери, що ставив «Благоустрій», і вже це підприємство займається ним далі. Збирали сім’єю також жерстяні банки і ПЕТ-плівку, проте сьогодні вже це неактуальне – адже нічого із зазначеного майже не використовують. Та й все треба окремо збирати, а це потребує місця, тож, як вважає пані Ксенія, це єдина незручність.
Для жінки сортування сміття вже перетворилося на справу звички. Тож нині якщо хтось навіть випадково викине якусь папірячку не в той контейнер, якщо бачить це, вже не може так лишити – обов’язково вийме і перекладе, куди треба. Бо якщо вже почали цим займатися, то закинути не можна.
– Не скажу, що сортувати сміття важко, – роздумує варашанка. – Просто треба почати це робити. От, наприклад, якщо це макулатура, то треба знайти коробку, все прим’яти, запакувати, аби потім було зручно здати. Можна зберігати на балконах, у коморах, бо розумію, що у квартирі не всі мають змогу знайти місце для такого. Ми взяли собі коробку, куди збираємо усе – від чеків до етикеток від шкарпеток, коробок з-під якихось елементарних речей, зошитів, корму для тварин. Потім передаємо це батькам, бо в них є гараж, у них все і зберігаємо.
Ксенія Будь розповідає, що раз на рік приїздить фура і забирає все, що назбирали. До загального об’єму додають ще й відсортовані коробки батьків та брата, а потім влаштовують собі сімейні посиденьки, кожного разу згадуючи, що влаштували собі родинну вечірку на гроші зі сміття, хоч вони і невеликі.
– І якась від цього гордість є, що от таки зробили, не кинули цю справу, – посміхається Ксенія. – Наші друзі знають, що займаємося роздільним збором відходів. Вони теж не пасуть задніх, принаймні макулатуру і пластик сортують. Дехто відмовляться від такої затії лише через те, що не має де зберігати. От якщо у будинку створене ОСББ і воно організовано це робить, то це дуже зручно, бо людям не потрібно думати, де це вдома складати: вийшов у під’їзд і виніс. Але є й такі, які кажуть, що шкурка вичинки не коштує. Я тоді кажу, що таким чином просто намагаюся показати своїм дітям, що можна трішки допомогти самому собі, бо прийде час і наші діти змушені будуть вирішувати ті питання, які ми не змогли врегулювати на законодавчому рівні. Тому, щоб для них це не було не новиною і щоб вони бачили відповідальність, наша сім’я хоче показати своїм прикладом, що воно того варте, цим потрібно займатися.
Ксенія Будь дуже сподівається, що колись питання сортування відходів буде вирішене на державному та місцевому рівнях і все запрацювало на місцях. Жінка розуміє, дивлячись на країни з таким досвідом, що це дорого, але переконана, що це річ необхідна.
– У нас у місті є сміттєві контейнери для роздільного збору, розташовані в різних локаціях та підписані, куди і що викидати, – веде мову варашанка. – Але є люди, які ігнорують, що там пише, і привозять туди цілі пакети різного сміття. На мою думку, це пов’язано з тим, що в певних районах просто не організований добре процес звичайного збору сміття, не кажучи вже про роздільний. Тому люди так роблять. Змусити когось сортувати, певно, не можна. Але я би розмістила у тих місцях, де стоять контейнери, якісь невеликі інформаційні матеріали, щоб люди розуміли, що і до чого. Спонукати можна лише прикладом, що це не соромно і реально, можливо, саме такими історіями, що це працює навіть у нашому місті. Я вже хочу більшого. Знаю, що є різні проєкти, конкурси, тренінги, які вчать жителів поводженню зі сміттям. В цій непростій сфері більше треба про це більше говорити: про переваги сортування, про те, як правильно це робити, що буде з тим сміттям, яке маркування підлягає переробці. У наших міських школах теж є контейнери для роздільного збору сміття, не знаю, чи вони ефективні, але знаю, що в кінці року вони організовують змагання між класами, хто більше здасть макулатури.
Ксенія Будь дивується, що у селах люди не роблять компостних ям, а викидають органіку, листя палять. Каже, що компост – це незатратний і ефективний метод збору органіки, який потім стане джерелом добрив. Шкодує, що про це мало знають, бо якщо в місті це важко організувати, то в селі викопати метр на два ямку – не проблема.
– Наскільки мені відомо, ті, хто скуповує сміття, мають договори з більшими організаціями, централізовано їм його передають, – каже пані Ксенія. – Чим розібраніше сміття, тим дорожче його приймають. А потім уже ті організації, які скуповують сміття, мають договори з переробними заводами, де воно і переробляється на певний вид продукції. У нас же поки питання просто навчитися сортувати, бо, наприклад, багато з того, що люди вважають пластиком, до пластику насправді не відноситься. Щодо мотивації – поки це добровільно, але, думаю, держава має визначити правила гри і зобов’язати людей цим займатися, бо добровільно буде все довго і мало результативно. Мені подобаються практики Естонії та Фінляндії, де можна пластик і скло принести у супермаркет, де є автомати, куди можна вкинути скло чи пластик. І ті автомати видають чек, де пише, що за пляшечку ти маєш кілька копієчок. Зазвичай люди беруть з собою скло чи пластик, здають; потім йдуть в магазин, отоварюються, купують – і від вартості відмінусовується та сума, на яку вони здали скло чи пластик.
Нагадаємо, на території Володимирецької громади встановили контейнери для збору окремо пластику. До таких, зокрема, можна вкидати: пластикові пляшки, поліетиленові пакети, харчову плівку, тару з-під побутової хімії, жерстяні банки. Пляшки потрібно зім’яти та випустити з них повітря – це значно зекономить місце та зробить збір ефективнішим.
У контейнер для сортованого пластику накидали всього, територія пятиповерхівок. смт Володмимирець
Як зазначають у Володимирецькій селищній раді, у користування контейнери надав приватний підприємець з Рівного Анатолій Стратюк. Саме він і займатиметься доставкою відсортованого сміття на подальшу переробку, а за відсортоване у громаді сміття сплачуватиме кошти. Селищна рада безпосередньо нічого не отримуватиме. За закладами (школи, лікарня, ВПУ) закріплені контейнери та біг-беги – мішки для відсортованої сировини. Ті контейнери, що стоять у місцях загального користування, обслуговують працівники селищної ради з благоустрою, але кошти за здану сировину порівну розділятимуться по школах відразу, безготівково.
У Володимирці школярі сортують сміття
Так усією громадою ми зможемо не лише підвищити рівень екологічної свідомості, а й з допомогою кожної відсортованої пляшки чи іншого пластику внести свою лепту до скарбнички шкільних колективів.
