З 20 січня стартує прем’єра сучасної комедії. Кінотеатр «Прем’єра» у Вараші 17 січня провів допрем’єрний показ української комедії «Любов і блогери» та познайомив глядачів з автором ідеї і головним героєм. У залах був аншлаг. Розкажу детальніше, бо була особисто.
Як працюється кінотеатру у часи пандемії?
«Містечку Кагаплик скоро настане повний «гаплик»: знову вибори, знову корумпований мер, знову одне й те саме... Виправляти «мерську репутацію» приїжджають п’ятеро зірок Інстаграму. На них будуть чекати пригоди «на всю голову», реальна змова і, звичайно, історія справжнього кохання!» – так знайомить анонс і афіша кінопрем’єри «Любов і блогери», яка стартує з 20 січня у кінотеатрах України, зокрема й Вараша.
Женя Таллєр та Людмила Босик
На допрем’єрний показ запросили й журналістів «Володимирець.City», аби наші читачі могли почути думку про фільм до його перегляду та познайомитись наживо з акторами.
Афіша і квиток на сеанс
Руслана Цуп’яшук, співвласниця кінотеатру:
– Важко у період карантину працювати. Були періоди, що ми взагалі були закриті. Та вдалось адаптуватись і налагодити роботу – адже ми орієнтовані на дозвілля наших містян та гостей. Наразі надаємо послугу придбання квиточків за рахунок «ковідної» тисячі, відповідне технічне забезпечення встановили і належним чином зареєстрували. Також за ці кошти можна придбати і традиційні кіносмаколики – попкорн та колу. З відвідувачів ми вимагаємо підтвердження вакцинації чи негативного тесту, аби не стати поширювачами небезпечної інфекції. А ще масковий режим обов’язковий – про це ми попереджаємо завжди. Проте безпека кожного – власна справа. До речі, це вже четвертий допрем’єрний показ у нашому кінотеатрі. Намагаємось закуповувати всі новинки, аби бути в тренді і кіноіндустрії, і серед наших відвідувачів. Між іншим, вже всі квитки в обидва зали на «Любов і блогери» щойно продали. А це – два зали по 75 місць.
Продані усі квитки
Що кажуть про комедію актор і автор ідеї?
Блогер Євген Таллєр, співпродюсер та співрежисер комедії «Любов і блогери»:
– Вараш – сьоме місто, де презентуємо фільм. Вражений людьми – дуже щирий і теплий прийом скрізь! Люди обнімаються, фотографуються. У залі люди сміються з епізодів фільму, і це приємно вражає: значить, змогли зачепити. 18 січня у нас допрем’єрний показ у Києві, і я хвилююсь більше, бо це столиця і там вибагливіша публіка. Якщо говорити про наповненість залів при допрем’єрному показі – у вісімдесятьох відсотках міст ми не поміщались у зал. Тобто фактично усі зали кінотеатрів зайняті глядачами і, дай Бог, щоб ця тенденція збереглась і з 20 січня. Ми дуже сподіваємось, що українському глядачу зайде смішна сучасна комедія. Які очікування зборів? О, у нашій країні це питання – суцільний рандомайзер (генератор випадкових чисел, лототрон – авт.)! Для мене це новий бізнес, кіноіндустрія має свої правила, тому передбачити не можу – успіх чи поразка. Звичайно, мені дуже хочеться, щоб «Любов і блогери» став найкасовішою комедією як мінімум 2022 року, і всі шанси є. Якщо говорити про бюджет, то фільм створювався без підтримки «Держкіно», це особисті кошти продюсерів – приблизно чотириста тисяч доларів, це середній бюджет українських комедій. Цей фільм сімейний – тут і зірки Інстаграму, і зірки естради, і зірки кіно, імениті, круті актори Ольга Сумська, Тамара Яценко, Назар Задніпровський та Георгій Делієв. Позавчора спостерігали за залом – були моменти, коли сміються дорослі, потім сміються підлітки або ж гуртом. Отже, фільм «заходить» усім! Якщо говорити про порівняння у лінійці фільмів, суто комедій – для мене наш фільм «Любов і блогери» у ряду зі «Скаженим весіллям». Я кажу усім одне – для того, аби український продукт, український фільм та індустрія розвивались, потрібно ходити у кіно і підтримувати його, робити буксторіс (розказувати про фільм – авт.). Тоді все у нас з кіном буде круто!
Блогер Богдан Шелудяк, актор, головний герой фільму:
– У мене досить великий акторський досвід, я знімався у багатьох серіалах і фільмах. Але саме на «повному метрі» це моя перша роль, до того ж головна. Я давно про це мріяв, і коли затвердили мене на цю роль, я дууже радів. Зйомки проходили дуже круто і весело – у фільмі підібрана така команда, що це, мабуть, був один з найкрутіших знімальних майданчиків, які я взагалі бачив. Щоранку на майданчику в акторів горіли очі – а це дуже важливо для режисерів і успіху картини. Всі розуміли, що у нас небагато часу для зйомок фільму – ми його фактично зробили за півроку! Глядачі можуть побачити чи впізнати в героях фільму себе, бо герої сучасні і реальні. Наш фільм офіційно отримав статус «0+», тобто його можна дивитись усім від народження. Фільм добрий, фільм смішний, жарти не вульгарні, не банальні і не сороміцькі. Я впевнений, що молодь, поки дивитиметься фільм, точно у соцмережах не залипатиме. Ну, а далі їм точно захочеться зайти у соцмережі і написати акторам коментар, які вони класні!
---
Поки розмовляла з акторами, гостями кінотеатру, біля каси зібралось кількадесят людей – купували квитки та попкорн, спілкувались між собою та селфились на фоні афіші комедії. Переважно то була молодь і підлітки.
Глядачі премєри
Потім усі взяли в полон акторів – величезна черга, аби сфотографуватись з Женєю Таллєром та Богданом Шелудяком. Атож – потім в Інстаграмі і Тік-Тоці набрати сотні «лайків» за фото з зірками і бути як у пісні: «…мама, мама, я зірка Інстаграма!..»
Женя Таллєр та Богдан Шелудяк
– – –
Що кажуть самі автори, актори, гості та власники кінотеатру про подію:
Що побачили у фільмі очі журналістки?
– Хух, – скажу я вам, поверну бейса козирком до потилиці, втру носа і сяду писати критику на побачене у сюжетній канві нової української комедії «Любов і голуби». О, пробачте, – «Любов і блогери», але багато з вас, старших, зрозуміє обмовку. Десь так умовно виглядала би я з огляду на класицизм «конфлікту епох» у спробі дати адекватну оцінку сучасній картині сучасних продюсерів і не за класичними шаблонами.
Сюжет. Всі події проходять у провінційному Кагаплику (або, закадрово, це міг бути і впізнаваний у сюжеті типові Володимирець, і Вараш, і Зарічне чи Сарни) – класичний реальний конфлікт поколінь, політичні баталії застарілих політиків та нових і старих медіаресурсів.
Герої – реальні блогери Тік-Току, Інстаграму та відомі у шоу-бізнесі молоді особи, навіть імена не змінені. А ще – мемні персонажі, дуже популярні у соцмережах, як от бабуся з вірусною реплікою «Боже, яке воно кончене!».
Спойлер: тепер я знаю, де взяв мій двадцятитрьохрічний син цю бридку репліку!
Вразили три речі.
Абсолютно літературна українська мова героїв. Якщо й був суржик, то у типових образах, як от нафталінова адміністраторка нафталінового готелю чи «незмінна» ведуча регіонального телеканалу «Кагапличчя». Але це, зрозуміло, загострена сатира.
Стьоб молоді над старшим поколінням і нав’язаний стереотип: майже у всіх епізодах підкреслення «села» у поглядах на життя і поведінкову філософію невеликих міст у глибинці. Незмінний мер Василь Шкура, у якого повен сейф бабла, який бере «подарунок» за підписання документів на будівництво найбільшого в Україні хімкомбінату без належних дозволів, його донька Валя-Фєстіваля, яка чи не щодня вимагає з нього «бабло, скільки не шкода, бо рожу від кого-небудь» і водій мера, який «всьо рєшає» у стилі дев’яностих.
Загалом сюжет – батл між молоддю, сучасним поколінням на фоні глибокого провінціалізму. У чомусь надто перебільшено, – бо не всі провінційні містечка нині такі «забиті», і не всі круті блогери такі круті у реальності, зокрема і як артисти.
Мода на інтеграції політтехнологій – «під завісу» картини укотре сценаристи і режисери з акторами нагадали взірець відпрацьованої на електораті схеми «73%» за вчителя інформатики, «простого свого хлопця». Ювелірно сценаристом прописано майбутнє Кагаплика після виборів у репліці героя до вже нового молодого мера: «Рік пройде, навчишся брати».
Загалом, як комедія, фільм сподобався. Сміялась з окремих сцен і навіть переживала за молодих закоханих – вони були щирі, особливо вдало і реалістично грає Богдан Шелудяк.
Ольга Сумська у ролі місцевої культпрацівниці, директорки будинку культури, яка «тут тридцять років працює», чомусь мені скидалась більше на Ірину Аллєгрову чи Понаровську, якось перебільшено з несмаком вдягнена для святкових і буденних подій. Можливо так режисер замислив показати чи підкреслити безальтернативність сучасних сільських аматорів культури – бабусь у вінках і плахтах і дідусів з баянами і потреби у самих закладах у такому вигляді? Не виключено.
Але ж зауважмо – комедія завжди будується на висміюванні негативів буденного життя, недоліках героїв чи їх протистояннях – лише так зачепить глядача. І зачепило.
Дивитися всім
Я приїхала додому після перегляду і порадила своїм вже дорослим дітям подивитись фільм «Любов і блогери» при нагоді. Або й спеціально. Для розуміння контрасту і якихось висновків житейських і обопільних.
Фільм «Любов і блогери» – смішний, легкий та із прогнозованим, дещо казковим щасливим закінченням – гепіендом. Його варто подивитися, якщо хочеш відірватися від роботи та інших серйозних справ. А вже над чим сміятися, а над чим замислитись – обирає кожен сам для себе.
Єдина тривога – промоніторила загалом за півроку всі пропозиції кіноіндустрії – суцільні банальні комедії та закордонні екшени. Чи не відводять нас свідомо від реалій життя таким «макаром»?
