У Вараші працюють над написанням програми безбар’єрності для Вараської громади. Бар’єрами для маломобільних груп населення стають високі ґанки, круті сходи, вузькі чи важкі вхідні двері, погане освітлення, відсутність навігації чи відсутність пандусів. А наш дописувач Іван Сидорчик з Вараша запитує, де поділися поручні на східцях до магазинів, поліклінік, лікарень, закладів надання соцпослуг. Особливо актуально це в зимову пору під час ожеледиці.
Розкажіть, чи є на це будівельні стандарти та архітектурні вимоги?
На це запитання від «Володимирецького вісника» відповів Сергій Подолін, перший заступник голови Рівненської облдержадміністрації.
– Переважна більшість громадських будівель в Україні поки не є доступними для маломобільних груп населення, однак у найближчі роки ця ситуація має змінитися.
Так, до 2030 року громадські будівлі по всій країні мають поступово ставати безбар’єрними й відповідати світовим стандартам доступності. Такі амбітні цілі передбачено Планом заходів з реалізації Нацстратегії безбар’єрності, розробленої в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської.
Відповідно до пункту 4.1 Державних будівельних норм В.2.2-40-18 «Інклюзивність будівель і споруд» при проектуванні, будівництві нових та реконструкції, реставрації, капітальному ремонті та технічному переоснащенні існуючих житлових будинків та громадських будівель і споруд обов’язковим є забезпечення у повному обсязі вимог доступності, зручності, інформативності і безпеки.
У разі якщо в існуючих житлових будинках та громадських будівлях і спорудах неможливо у повному обсязі забезпечити вимоги доступності, зручності, інформативності і безпеки для потреб осіб з інвалідністю, здійснюється їх розумне пристосування.
