Вадим Адамович Блищик народився 30 квітня 1986 року. Він - один з близнюків. Половину віку віддав військовій службі. Своє життя не афішував, тому громада і земляки дізнались про його героїзм лише після загибелі. Яким був хлопець з Новосілок – відкриємо біографію, аби вшанувати подвиг земляка-Героя.
Вадим Блищик
Хоронили воїна у Новоград-Волинському – у місті, яке останніми роками стало йому рідним, 17 серпня опівдні, біля 31-го гарнізонного Будинку офіцерів прощались із Героєм. На день загибелі Вадим Блищик вже мав звання молодшого лейтенанта, більше десятка державних нагород – орденів та медалей за героїзм і досягнення у спорті.
Вадим Блищик
На похоронах був і мер міста Микола Боровець – саме він розказав, якого героя втратила країна:
- Коли я прочитав біографію молодшого лейтенанта Вадима Блищика – я був шокований його талантами і досягненнями. Ми втратили кращого з кращих! Спи спокійно, Сине України! За тебе і за кожного обов’язково відомстимо окупанту!
Дружина Аня безперестанку плаче – вони і нажитись не встигли, і дітей не народили ще через службу і війну. Проте їй довелось впізнавати коханого і забирати його у домовині. Розказала Анна, що Вадим Блищик повернувся з військово-спортивних змагань у Данії з перемогою – перше місце виборов для України і презентував гідно свою Україну. Марафон у п’ятдесят кілометрів Вадим подолав першим. Проте, коли роззувся, кілька пальців на ногах були без нігтів – витримка залізна. У червні був контужений. Проте у госпіталь не поїхав – лишився на позиціях. В районі Краматорська їх підрозділи травили хімією, обстрілювали касетними та фосфорними снарядами. Підірваний аміачний завод – все те було зроблено окупантом навмисне, аби побільше знищити українців. Троє друзів було і загинуло – один у червні, другий – у липні. А Вадим, третій - у серпні. І якраз … на день народження мами.
---
З вісімнадцяти років у війську
Строкову службу Вадим відслужив у Полтаві на посаді водія у навчальній частині військ зв’язку. Служба юнакові прийшлася до душі, тож він продовжив її у Новограді-Волинському, де уклав свій перший контракт. Згодом таких контрактів у його житті було ще чимало.
Юрій та Вадим - близнюки. Вадим на фото праворуч
Професійна військова служба для Вадима Блищика розпочалася на посаді гранатометника. Проте командування швидко побачило його хист і перспективи, й невдовзі, коли наприкінці 2007 року на базі бригади формувався батальйон для ротації «Укрполбату», він був переведений до нього вже молодшим командиром – на посаду командира спеціального відділення.
Потім була миротворча місія у Косово. У розірваному війною краю разом із товаришами по службі Вадим здебільшого патрулював місцевість у зоні відповідальності «Укрполбату», а після проголошення незалежності Косова українські вояки охороняли суд та муніципалітет. Шість місяців на базі «Укрполбату» у Брезовиці. Патрулювання, охорона, перевірки громадян та їхніх транспортних засобів, забезпечення порядку в населених пунктах. Як не прикро, усе це потім знадобилося йому в рідній Україні. Після Балкан миротворці відпочивали недовго, адже 30-та бригада завжди славилася напруженими темпами бойової підготовки, і її вояки й до війни, можна сказати, жили на полігонах.
У 2009 році Вадим Блищик відправився на навчання до школи сержантів у Десну. Вже через рік сержант Блищик брав участь у міжнародних навчаннях у Румунії. Протягом майже трьох тижнів там американські морські піхотинці тренували українських колег на полігоні Бабадаг, де проходили вишкіл навчання за миротворчою тематикою.
2011 рік для головного сержанта взводу ознаменувався участю в дослідницькому командно-штабному навчанні «Адекватне реагування-2011». У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного він протягом трьох місяців вивчав англійську мову, а потім протягом трьох тижнів перебував у відрядженні у німецькому місті Хохенфельц, вивчаючи досвід іноземних колег у багатонаціональному центрі бойової підготовки 7-ї армії збройних сил США в Європі. Друга ротація у Косовому розпочалася для Вадима незадовго до Революції Гідності.
Російсько-українська війна застала Вадима на Балканах
Рік на Балканах здавався вічністю, адже в Україну тим часом нахабно вдерлися російські терористи. Зрештою, батальйон повернувся до Новоград-Волинського і вже за п’ять днів був у Широкому Лані. Тиждень бойового злагодження, і дев’ятого травня підрозділ зайшов до населеного пункту Містки, а згодом перебазувався до Новоайдару.
Вадим Блищик
Місяць Вадим із своїми хлопцями ніс службу на блокпосту, після чого їх перекинули під Кремінну. Там сержант дістав поранення – кулю калібру 7,62 міліметра в руку. Куля зачепила кістку, тож лікуватися довелося досить довго, кілька місяців. Коли він прибув після одужання до частини, вона вже вийшла на відновлення боєздатності до пункту постійної дислокації (ППД - далі) й, майже одразу – на полігон. У ППД головний сержант взводу отримав і свою чергову заслужену нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня. А далі були нові й нові ротації. Логвинове та бої за Дебальцеве, Троїцьке та Новотроїцьке, Тарамчук та Мар’їнка, Попасна та Новозванівка.
Лише одну ротацію на схід держави сержант пропустив, бо проходив службу в управлінні ОК «Захід», сержантом-менеджером, у групі по роботі з сержантським складом. Найкращі сержанти оперативного командування у складі цієї групи займалися відбором кандидатів на сержантські посади, питаннями лідерства у військових колективах та підготовкою сержантів до навчання. Коли ця місія була виконана, сержант повернувся до рідної бригади і продовжив службу. В цей час він заочно здобув вищу освіту – став бакалавром з фізичного виховання та магістром з фізичної терапії.
Воїн з Полісся – гідний син України
В бойових умовах Вадим Блищик був завжди виваженим і вмілим – його досвід і самовладання рятувало щодня людей. Він міг би до кінця війни нести службу у штабі. Та через кілька місяців такої роботи прийняв рішення – його місце на передовій, поряд з побратимами. І все кинув. Продав квартиру у Рівному і переїхав у свою рідну бойову частину – у «тридцятку».
Вадим Блищик
Вадим Блищик загинув на полі бою у військовому званні – молодший лейтенант, перебував на посаді командира механізованого взводу механізованої роти Другого механізованого батальйону 30 механізованої бригади імені К. Острозького.
За час служби був нагороджений орденами «За Мужність ІІІ ступеня», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», почесними нагрудними знаками «За взірцевість у військовій службі ІІ ступеня», «За взірцевість у військовій службі ІІІ ступеня», «Знак Пошани», знаком Народної Пошани «За поранення», медалями – «10 років сумлінної служби», «15 років сумлінної служби», за перше місце у данському міжнародному марафоні «Non Artikle 5. Balkane», нагрудний знак Командувача ОС ЗСУ.
Десь у дорозі до Президента України подання на присвоєння молодшому лейтенанту Вадиму Блищику звання Героя України. Воно робилось ще за життя Героя… Вадим Блищик – гідно прожив життя. Навіки Воїн України. Честь Герою!
Фото з архіву Валентини Ференсової та з інтернет ресурсів. Використані матеріали: спомини родини, матеріали «24 каналу», сайту «Район.Вараш»
