Сьогодні він – військовослужбовець 36 ОМБр МП, сержант. З 24 лютого Андрій Нічик з Володимирця пішов до терцентру добровільно. А до того працював у ТОВ «Володимирецьтранссервіс». Служба в роті охорони Першого відділу Вараського РТЦК та СП, а з травня – передова частина ЗСУ і бої за українську землю. Що важливо для солдатів України – розказав Андрій у телефонній розмові нещодавно.
На початку служби сержанта Андрія Нічика підрозділи бригади базувалися у Миколаєві та області. У той час там лише були обстріли, а потім їх передислокували на Донецький напрямок – Авдіївка, Опитне, Водяне. Поруч, в його та інших підрозділах є багато земляків – з Іванчів, з Великих Цепцевич, Жовкині, Жолудськ. Вони спілкуються. Зустрічаються і підтримують один одного, мріють про повернення додому з перемогою.
Коли Андрій повернувся з відпустки влітку на автомобілі, завантаженому солдатським добром, він роздав його більшу частину і у підрозділи землякам і кому знав, і тим, кого й не знав. Всі були вдячні – їм для щастя багато й не треба, звісточку з дому:
– Ми б там у бліндажах вже околіли від холоду. Велика-превелика дяка усім людям, хто нам збирав і передавав теплі речі, продукти, буржуйки, окопні свічки. Та стільки всього привозили! Великий-великий уклін! Коли я влітку їхав з відпустки – мені фірма ТОВ «Володимирецьтранссервіс» за ініціативи Петра Качинського і хлопців подарували «течика». Вони його пофарбували, відрихтували, а ще – навантажили провізії. А до ночі мені ще догрузили аж до криші потрібних речей і продуктів волонтери від ветеранської спілки, друзі. Ви знаєте – їхав і чуть не плакав, які наші люди! – ділиться своїми враженнями Андрій.
Питаю – що важливо в бойових умовах? Чи є якісь речі абсолютно необхідні?
– Є, побратимство. Якщо знаєш, що поруч хлопці, які не підведуть, тоді йдеш в атаку без боязні. Тоді й поранення не такі страшні – знаєш, що не покинуть, витягнуть. Важливо тримати один одного навіть морально. У хлопців всяке й вдома буває. Але гуртом втішаємо. Заспокоюємо. Солдату важливо знати, що вдома вірять, моляться і чекають, – впевнений у своїх словах, Андрій перераховує солдатські цінності.
До підрозділу, де служить Андрій Нічик кілька разів доїжджали й наші волонтери. Передавали каремати, спальні мішки, ковдри, продукти. Вітя Чугай, Саша Волчецький, Валік Патлатий – зробили й передали буржуйки. Щодо окопних свічок, Андрій розказав, що завжди є позиції, де їх можна використовувати, а є, що й не можна. Нема світла – то ці свічки і гріють, і світять в окопі та бліндажі. Вони компактні – можна в рюкзак кинути.
Найактуальніше зараз, в холодну зимову пору, за словами Андрія, автомобілі, тепловізори, прилади нічного бачення, біноклі, дрони. Це є надважливим. Сподівається Андрій та побратими, можливо місцева влада на щось і відреагує, бо це є дійсно важливим та безцінним у тих напрямках.
Щодня треба теплі речі, ковдри, спальники, каремати, устілки теплі, рукавиці тактичні або хоч звичайні, носки теплі – вони швидко втрачаються і портяться:
– Самі розумієте – бої, наступи, зміна позицій, болото, негода, обстріли. Ще треба балаклави, бафи – те, що треба щодня. Хтось взуває берці, хтось чоботи пінку чи гумові, самі розумієте. То велика подяка людям, що нам таке передаєте! – відчутно, що емоційно і щиро звучать слова військовослужбовця ЗСУ Андрія Нічика.
Насамкінець розмови Андрій просив передати усім землякам: «Велика вам подяка, що допомагаєте, що зберігаєте спокій. Перемога буде за нами! Як би вона не далася, але буде наша перемога. У нас іншого варіанту просто немає».
Людмила Качинська, директорка ТОВ «Володимирецьтранссервіс» розказала коротко про життя фірми за ці важкі місяці:
– З початку повномасштабної агресії росіян передали на потреби ЗСУ два автобуси. З лютого багато перевезли гумвантажів з-за кордону, перевозимо пільговиків. Лютий-червень перевезення мобілізованих – дзвінок, треба, значить треба. Компенсації за перевезення почалися аж у червні. Зараз з числа працівників служить Серховець Віталій, Нічик Андрій, Блищик Володимир, Юсин Ігор, Іван Чашка. У нас постійно лежить у диспетчерів конверт для фінансової допомоги колегам-військовим. Якщо треба комусь – збираємо продукти, кошти, речі… А ще ми вчасно і чесно платимо податки і всі внески. Звичайно, віримо в перемогу і все для того робимо.
Ремарка. Поки готувався цей матеріал, з Волонтерського Центру ветеранської спілки, що у Володимирці знов кілька разів Іван Килюшик та Віталій Сімчук їздили з вантажем. Один з виїздів у бік Вугледара – до чотирьох бригад земляків планують завітати. Про це розказала Наталія Мазур, логістка центру:
- Загалом поїхало вантажу до п’яти тон. Довантажувались у волонтерському центрі у Вараші. Повезли вісім буржуйок від Андрія з Володимирця, Віктора Чугая. Від володимирецьких господинь – більше десяти ящиків домашнього печива, кисла капуста – до ста відер п’ятилітрових від володимирчан, «Охушки», «Продукторії». А ще – закрутки, сало, консерви, згущенка, мед, крупи, макарони, цукор, сіль, чай, кава, цукерки, енергетики – до пів тони, овочі – до двох тон, бафи, в’язані шкарпетки, гумові чоботи, білизна, теплі штани, гігієна, медикаменти. Поїхали сплетені масксітки дитсадком «Малятко» та бібліотекарями. Дуже активні громади Хиноч, Красносілля, Острівець, Довговолі, Любахів, Антонівки, Половель. Важливо, що більшість володимирецьких жертоводавців не називають своїх імен, проте щодня приносять на «базу» гостинці і передають вітання та молитви солдатам. За осінь і за грудень вже виїхало на передові позиції в середньому чотири вантажівки з гумвантажами для військових різних частин. У Волонтерському Центрі ветеранської спілки також проїздом довантажуються волонтери з Озера, Канонич, Кідер, Вараша – всі гуртуються для однієї мети. А до свята Миколая знов їздили – щодня наші люди печуть, плетуть, готують. Військові просять саперні лопати, плівку, гідробар’єри, каремати… Приєднуйтесь!
Для пожертв даємо адресу Волонтерського Центру: Володимирець. вул. Єврейська, 5. Контакт: 0981241058 Наталія Мазур
