До Володимирецької громади знову прийшла сумна звістка. В боях за місто Кремінна загинув воїн Андрій Мотько – наш земляк, житель села Любахи.
Він служив стрільцем десантно-штурмового взводу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Першого грудня йому виповнилось 27 років. Двадцятого грудня він загинув під час виконання бойового завдання.
29 грудня Андрій Мотько повернувся додому. Ескорт із загиблим прибув у Володимирець ввечері, близько 21:00. Провести та попрощатися із загиблим усі небайдужі жителі Володимирця. Далі ескорт рушив у село Любахи.
30 грудня відбудуться похорони нашого загиблого Героя Андрія Мотька. О 13:00 можна буде попрощатись з ним біля дому в селі Любахи. Далі процесія рушить на кладовище.
Про це повідомляє Володимирецька селищна рада.
Просимо вшанувати пам’ять нашого воїна! Слава Герою!
В пам’яті свого учня – Андрія Мотька – Наталія Герман написала вірш.
І знову плачуть небеса,
А мама все дзвінка чекає,
Синочку, любий, а тебе нема,
І біль, і смуток серце огортає.
Андрієчку, синочку рідний,
Ми так тебе любили берегли,
А ти вчинивши подвиг гідний,
На захист став вкраїнської землі!
Ти ж був хорошим учнем в школі,
Радів, співав і веселився,
Гордилися тобою твої рідні,
Тепер у Божім Царстві оселився!
І біль, і розпач, невимовна туга,
Родина плаче, б’є невтішний дзвін,
Страшна утрата сина, брата, друга
Не сталось дива, вже на одрі він.
Ти був для мами сонечком ясним,
Ти був для тата гордість і опора,
А для сестри був братом дорогим,
Й кохана так тебе любила і чекала!
І туга й жаль нам серце розриває,
І плачуть всі: дорослі і малі,
Війна синів найкращих забирає,
О горе нам, в скорботі Любахи!
Не встиг ти ще омріяне прожити...
Недолюбив, не ставши під вінець,
Життя віддав, щоб в Мирі жити,
Щоб цій війні наблизити кінець.
Бракує слів, щоб описати горе ,
Без слів, без болю, без страху,
Батькам як пережити витрату?
Життя ж дано не для війни й жаху!
Але як кажуть: «Герої не вмирають!»
Вони ж ідуть до Бога в небеса,
Вже там високо стрій тримають
Ціна ж у Перемоги надважка!
Ридає мати… Цілий світ ридає,
Бо жити б дітям і летіти в світ…
Та от рашист поганий їх вбиває,
Зриває й топче людський диво квіт…
Вже Новий рік й Різдво іде до хати
Та в хаті вже нікому не до свята ,
Синочка проводжає з дому мати,
В дорогу вічну, воїна-солдата.
Уклін доземний, наш Андрій Мотько,
В скорботі нині й небеса волають...
Схилімо голови в молитві низько,
Ти – наш Герой, Герої ж не вмирають!
29.12.2022 Н.Герман (Сяська)
«В глибокій скорботі низько схиляємось перед нашим Героєм.Неможливо знайти такі слова, які б змогли зменшити душевний біль рідним... Поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо у годину скорботи. Нехай Андрійку земля буде пухом, а пам’ять про героїчного сина України вічно зберігатиметься у наших серцях», – пише пані Наталія.
Щирі співчуття батькам, рідним, родині, в непоправній втраті сина, брата і просто – світлого, доброго, щирого вже нині нашого Героя!
