Пасха або ж Великдень – свято дуже давнє. Українці відзначали його ще задовго до становлення християнства на землі Русі, і називалося воно Великдень – великий день. День весняної перемоги над зимою, світла над темрявою, торжества життя над смертю. Тож розкажемо у переддень свята про історію, традиції і святкування.
З чим пов'язане свято?
День весняної перемоги над зимою, світла над темрявою, торжества життя над смертю. Наші предки пов'язували це свято ще й з весняними польовими роботами. Було прийнято пекти великодні «бабки» і прикрашати різноманітними способами яйця, котрі ми знаємо як сучасні паски, писанки і крашанки.
Історія та традиції святкування Великодня. Іудеї пов'язували святкування Великодня зі звільненням їх від рабства в Єгипті, і було це теж задовго до народження Христа. Що стосується самого слова «пасха», то в перекладі з староєврейського воно означає «позбавлення» або «проходження».
Таким чином, святкування Великодня спочатку було зовсім не пов'язане з розп'яттям Христа. Тільки в 325 році на Нікейському соборі, де були присутні представники всіх християнських церков, було позначено головні правила святкування Великодня, багато з яких збереглися до наших днів. З часом Пасха стала головним християнським святом.
Народні великодні обряди та традиції
Писанка – символ сонця, життя, його безсмертя, любові і краси, весняного відродження, добра, щастя, радості. З введенням християнства поступово змінюється і символіка писанки.
Вона стала символом радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа як символу всепрощення.
Але розмовляти з ними категорично заборонялося – для цього було кладовище. Вважалося, що в ніч перед Великоднем прокидається вся нечиста сила і вона стає особливо небезпечною. Люди боялися поодинці виходити на вулицю, і в церкву йшли великими групами.
Особливе місце у всіх великодніх ритуалах займало Сонце. І це ще один зв'язок Великодня з язичництвом. Люди виходили на пагорби вартувати Сонце і спостерігали схід через уламок скла – тоді здавалося, що раннє Сонце «танцює».
Ранок Великодня
Вважалося, що ворота в рай у Великодній день відкриті, тому старі люди мріяли померти саме в цей день.
Старі люди вирушали в церкву рано вранці, щоб встигнути на початок служби. Молодь підходила після світанку. Дівчата вбиралися в свої кращі вишиванки, одягали вінки і намиста. Незважаючи на те, що в цей день тужили за покійними, все ж Пасха вважалася світлим і життєствердним святом.
Звичайно ж, центральними великодніми предметами були яйця або писанки. Існував ритуал обміну крашанками, а також яйце «катали» по могилках (щоб душі померлих знайшли спокій) і городу (щоб привернути багатий урожай).
Вітати одне одного – христосуватися люди починають відразу після пасхального богослужіння. Звичай велить цілуватися, обмінюючись крашанками. Приклад подають священики, які правлять службу. Під передзвін церковних дзвонів та спів пасхальних пісень освячуються паски, писанки та все принесене в прикрашених кошиках і кухлях. Люди христосуються і поспішають додому – до сім'ї, родини, особливо якщо вдома з нетерпінням чекають свяченого старенькі й хворі, найменші.
Народні гуляння традиційно стартують на Пасху ввечері.
Улюбленими розвагами на Великдень – хороводи, які в Західній Україні називають "гаївками", катання на гойдалках, ігри.
Існує думка, що на Великдень не можна працювати, однак церква не забороняє в цей день працювати тим, хто в силу обставин знаходиться на своєму робочому місці.
Народні прикмети
- На Великдень повинна бути така сама погода, що й на Благовіщення.
- Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ.
- Якщо хмарно і накрапає дощик, то буде гарний врожай.
- Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня – льон.
- Якщо на Великдень небо ясне та сонце грає – до багатого врожаю та теплого літа.
- Якщо на другий день Великодня ясна погода – літо буде мокре, якщо хмарна – літо буде сухе.
Писанки, крашанки, дряпанки...
Традиція розмальовувати писанки є практично у всіх народів. Яйце завжди символізувало нове життя. Але неодмінно стається так, що старе повинне дати місце новому. Тому писанку символічно розбивають.
Слов’яни катали писанки по землі для родючості та зберігали впродовж року, щоби захистити домівку від різних негараздів. Якщо хтось хотів поспілкуватися з померлим родичем, він брав три червоних яйця і похристосувався з ним на його могилі, а самі яйця згодовував потім птахам.
Існує багато легенд про появу звичаю фарбувати яйця. Одні пов’язують його з імператором Марком Аврелієм. Курка, що належала його матері, знесла яйце, всіяне червоними крапками, що означало народження майбутнього правителя. Римляни надсилали один одному фарбовані яйця як привітання.
Інші вважають, що після смерті Христа іудеї зібрались на бенкет, на якому серед інших страв була засмажена курка та зварені яйця. Один з присутніх заявив у ході розмови, що Ісус воскресне через три дні, на що господар відповів: «Якщо курка на столі оживе, а яйця почервоніють». На його подив так і сталось.
Ще одна легенда розповідає, що першою фарбувала яйця Діва Марія, яка таким чином забавляла маленького Ісуса.
Хтось більше схиляється до версії, що все набагато простіше: колись (як і тепер) впродовж посту не можна було вживати багато продуктів, серед яких були і яйця. Бажаючи зберегти цінні харчі, люди варили їх, а щоб не переплутати із сирими, фарбували.
Однак, найбільш розповсюдженою є розповідь про те, як Марія Магдалина прийшла до Тиверія і подарувала йому за тодішнім звичаєм яйце. Коли вона розповідала йому про воскресіння Христа, той не повірив: «Як може хтось воскреснути з мертвих? Це так само неможливо, як якби це яйце раптом стало червоним». Так і сталось, яйце почервоніло, на що здивований імператор вигукнув «Воістину Воскрес!»
Найбільша писанка знаходиться в канадському містечку Вегревілль:
Головне наповнити своє серце чистотою, щоб прийняти воскреслого Христа. Тоді і великодній кошик вийде поміркований та довершений. Гарних та веселих свят!
