Ісмайілов Віталій Батирович народився 18 квітня 1999 року в селі Каноничі, в багатодітній сімʼї. Крім Віталія в батьків є ще двоє дітей - старші брат та сестра. З 2005 року Віталій навчався в Каноницькій загальноосвітній школі I-III ступенів, де здобув базову середню освіту. Атестат про повну загальну середню освіту отримав в 2016 році в Кідрівській загальноосвітній школі I-III ступенів.
Ця втрата - втрата двох націй. Загиблий захисник української землі - син українки, поліщучки та узбекистанця. Яким він був, наш Герой і земляк?
Впродовж 2019-2021 років відбував військову службу у військовій частині 3027 Національної гвардії України в роті бойового забезпечення, м. Вишгород. 6 грудня 2022 року молодий хлопець був призваний добровольцем на військову службу за контрактом.
15 січня 2023 року під час виконання бойових завдань, захищаючи Батьківщину біля Кремінної, внаслідок артилерійського обстрілу, солдат отримав акубаротравму (контузію) середнього ступеню.
26 січня 2023 року військовослужбовець отримав вогнепальні осколкові сліпі множинні поранення мʼяких тканин обох стегон.
Віталій був десантником. Його бригадний прапор майорів на володимирецькій площі
23 червня 2023 року батьки Віталія отримали невтішне сповіщення про те, що їх син Віталій, стрілець-снайпер 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини А0281 21 червня 2023 року загинув внаслідок артилерійського обстрілу в Сєвєродонецькому районі Луганської області.
Родина Віталія
Односельчани кажуть, що Віталій був доброю та веселою людиною, завжди посміхався. Друзі розповідають, що він був комунікабельним, позитивним, вмів вдало пожартувати і підтримати розмову, серед друзів завжди був «душею компанії».
Зустрічали усією громадою
Зі слів рідних, Віталій мав неабияку жагу до життя, був мужнім, рішучим, мав загострене почуття справедливості, поважав старших, завжди допомагав рідним, друзям. Батькам ніколи ні в чому не відмовляв - брався за будь яку роботу. Завжди був надійною опорою та підтримкою для своїх батьків, чуйним і люблячим братом для своєї сестри та старшого брата.
Ескорт "На щиті" у супроводі капелана Миколи Юраха та військових Першого відділу Вараського РТЦК та СП супроводили з Рівного тіло загиблого земляка. Маршрут вже традиційно проходить через Майдан єдності у Володимирці. Тут десятки людей віддали останню шану молодому Сину України.
Віталій - син українки та узбекистанця. Батько Віталія - Батир, з Узбекистану, місто Ургенч.
Похоронили воїна у рідних Каноничах х військовими почестями, під прапором Украни. Чин поховання провели священники ПЦУ Вараського благочиння Андрій Ящук, Михайло Льода та Микола Юрах.
Вічна пам'ять Герою!
Співчуття родині!
Але цього дня , вже надвечір, ескорт привіз додому ще одну дитину мамі - у Володимирці зустрічали загиблого Миколу Кужеля...
