Читачам «Володимирецького вісника» та всім любителям активного відпочинку пропонуємо ознайомитися з цікавим туристичним маршрутом «Забута Теклівка». Під час екскурсії ви будете в захваті від безмежної краси дикої поліської природи, почуєте цікаві історичні перекази, відвідаєте місця малодослідженої культурної спадщини, дізнаєтесь таємницю зниклого села Теклівка. Його разом з учнями розробив та нині вже апробовує Анатолій Миколайович Мацелік, місцевий краєзнавець, дослідник, вчитель географії Великоцепцевицького ліцею. То про що ж мова?
За даними Державної служби туризму і курортів України, частка туризму у світовому експорті товарів і послуг становить близько 13 відсотків, дана галузь формує 8 відсотків сукупного ВВП країн ЄС і забезпечує близько 11 відсотків економічного зростання. А що ж у нас? Війна змінила все у нашому житті. Українські моря стали небезпечними для відпочинку, бо поблизу точаться бойові дії. Але, не зважаючи ні на що, у дітей розпочалися літні канікули. Треба чимось зайняти їхній вільний час, щоб літній відпочинок минув з користю. Було б добре хоч на день відволіктися від сірих тяжких буднів і розмов про війну та показати дітям принади рідного Полісся. Розказати їм легенди, перекази й правдиві історії місць навколо, пояснити їх назви.
Громади мають самі розвивати туризм – розуміють у Великих Цепцевичах
Після завершення децентралізації кожна громада має вже самостійно визначати для себе пріоритетність розвитку туризму на своїй території і в своїй громаді. Але з чого почати? Як дізнатися цінність рідного куточка на туристичній мапі району, області, регіону, України? В першу чергу – побачити красу навколо, а далі вивчати своє коріння.
- Полісся – край лісів та боліт, й один з найменш досліджених туристами куточків України. Безмежна краса й унікальність рельєфу, червонокнижжя флори та фауни, озера та ліси, а ще унікальні історичні місця можуть здивувати навіть бувалого мандрівника, – розповідає місцевий краєзнавець, дослідник, вчитель географії Великоцепцевицького ліцею Анатолій Миколайович Мацелік, – запропонований маршрут охоплює досить багато цікавих географічних й кілька історичних об'єктів. Межує нинішня окраїна Теклівка у Великих Цепцевичах з Осовою, Підлісним, Бережницею, Ремчицями, Тріскинями.
Нитка туристичного маршруту на південно-східних окраїнах села Великі Цепцевичі починається з цегляної побіленої автобусної зупинки. Саме звідси, за переказами старожилів починалася село Теклівка. Відокремлене від Великих Цепцевич, досить заможне в минулому. Сюди можна добратися будь-яким видом транспорту по центральній дорозі, по сошейці.
Далі, рухаючись вперед, вам розкажуть і покажуть про бандерівські схрони. Потім ви повернете у вузенький провулок вулиці Лугової - найстарішої вулиці Теклівки, що простягається над озерами. По вулиці ви зустрінете величезну кольорову пасіку, де стоїть понад 60 вуликів. Дбає про бджіл мешканець Сарн, родом з Теклівки – Ус Олександр Семенович. Дуже приємний чоловік, який завжди, (якщо є на місці) пригостить туристів медом. Можна навіть купити додому свіжого запашного нектару зібраного з лугових квітів.
Горинь, озера і хутори – краса для туриста
Першим на маршруті подорожувальника з'являється озеро Пилипувське, далі – Миколине, Лущикове, Базерня, Минено, Неводище, на високих берегах якого росте рідкісна лікувальна мати-й-мачуха. Далі – швидкоплинна річка Горинь, на берегах якої є великі поклади білої глини. Понад усіма цими озерами колись стояли людські обійстя, об'єднувалися вони у хутір Понадневодище. Озера називали іменами господарів, які там жити. Озеро Минине – бо Минові землі там були. Маленьке, кругленьке, але дуже глибоке. Колись жінки, збираючи колгоспний льон, вирішили перевірити глибину озера, сплели з льону довжелезну мотузку, прив'язали камінь і кинули в воду. Потяг камінь всю лляну мотузку, не сплила вона на поверхню.
Озера довкола села багаті на флору і фауну
Інші озера не такі глибокі, до семи метрів. В них багато різноманітної риби: щука, окунь, короп, линки, в’юни, лящі, краснопірка, навіть рідкісний золотий карась. А ще трапляються унікальні, занесені до «Червоної книги України», болотяні черепахи. На берегах кочують білі і сірі чаплі, лелеки, лебедині сім’ї, є багато видів диких качок. Можна побачити чорних лелек на озерах і річці, а два їхні гнізда звиті у лісі.
- Лущикове є найбільш глибоководним у нашій місцевості. Місцями глибина сягає до семи метрів. Назву таку має через дідуся Лущика, який біля нього мешкав ще на початку ХХ століття. Озеро – велике за площею. Тут багато видів риб, водяться бобри. Основним багатством Лущикового є потужні джерела. Навіть у велику засуху рівень води в ньому практично не змінюється. Луками маршрут лише пішохідний. А всі ці озера – унікальні. Таких взагалі мало в нашій місцевості. Цей куточок Великих Цепцевич – рай природи. Тут небагато живе людей, тому дуже багато унікальних видів рослин і тварин на водоймах, лісі і луках. За період війни до нас повернулися рідкісні птахи-червонокнижники, яких років сім тут не було, – про це цікаво розповідає місцевий гід Анатолій.
Могили повстанців і «сіоністів» – історична локація
Повертаємося в інший бік, до лісу. Туристи можуть трохи проїхати велосипедами чи навіть автомобілем по ґрунтовій широкій дорозі . Наступна зупинка – старі дерев'яні хрести у сосновій посадці на високому пагорбі, там могили воїнів УПА.
- Подейкують, що на цьому кладовищі похований один з командирів повстанців під псевдонімом «Тимразни» . Є ще декілька могил «сіоністів» . З села поховали лише двох, хотіли відкрити нове кладовище, але через велику кількість каміння у землі передумали. Також на пагорбі залишились старі окопи від радянської армії. Солдати там базувалися певний період після війни. То був їхній спостережний пункт, – розповідає краєзнавець Анатолій Миколайович.
Хутір Зарічиця – центр нової віри «Святих Сіоністів». Це відгалуження від протестанства від п'ятидесятництва, проте з деякими єврейськими традиціями.
- Виявляється між Великими Цепцевичами і Бережницею є «свята земля». Тут щороку, на Трійцю, з'їжджаються послідовники віри. Вони згадують засновника своєї Церкви і можуть розповісти туристам багато цікавого про історію хутора Зарічиця, – каже пан Анатолій.
Є легенда, переказ між людьми, що під лісом був колодязь, в стіні якого знаходився вхід у партизанську землянку. Та якось радянські переслідувачі розсекретили бандерівський схрон, але дістати звідти партизанів не могли. Тоді закидали колодязь соломою і підпалили. Всі місцеві хлопці-повстанці задихнулися чадним димом.
Легендарний хутір
Багата флора, фауна і… скарби?
Рухаємося далі у бік Бережницьких ставків, попід Мазурським. В усі пори року тут квітує різноманіття трав: проліска сибірська, ряст, анемона жовтецева, пшінка весняна, копитень європейський, дзвоники персиколисті, конвалія звичайна, купина лікарська, орляк звичайний, хвощ лісовий, герань лісова, чистотіл звичайний, звіробій звичайний, деревій звичайний тощо. Тут мешкають лосі, козулі, кабани, білки, лісові куниці, борсуки, вовки, лисиця і зайці. Уявляємо, що край лісу, як і колись, стоять заможні великі хутори. Завітаємо на один з них поблизу Бережницьких ставків, де у болотах поруч зустрічається червонокнижна змія-мідянка.
У полях, від Бережниці до Теклівки, на місці колишніх хуторів, (а їх тут було чимало), можна часто побачити людей з металошукачами. Вони шукають… золото. Знаходять? Місцевим не розповідають. Хоч слухами повниться земля. Різний люд поруч з українцями населяв цю територію: поляки, німці, румуни, євреї та інші. Різні окупанти люд той винищили, виселили, не дали жити. Землі на Теклівці родючі, озера рибні, пасіки медові, а ліс тихий і мовчазний – він нікому нічого не розповідає.
– Загальна протяжність маршруту – 10 000 метрів орієнтовно. Екскурсія по луках може бути лише пішою, через різноманітні дорожні перешкоди. Її тривалість становить приблизно 8-9 годин. Полісся має величезний потенціал для розвитку стійкого природоохоронного туризму, бо в нашій місцевості є достатньо об’єктів, які могли б приваблювати людей, – переконаний Анатолій Мацелік.
Чи треба комусь туризм під час війни? Відповідь очевидна
Питаю у Анатолія Мацеліка, дослідника, краєзнавця і односельчанина – чи ж на часі розвиток туризму, чи треба у час війни це комусь?
- Маршрут і його об'єкти цікаві, вони унікальні і для туриста, і для дрслідників і поціновувачів історії Полісся. Звичайно потрібні такі маршрути і дослідження та та інформація. яку віднайдемо при його проведенні. Діти повинні чимось займатися корисним, що також відволікає від тривог і переживань. Це теж антистрес. Тим більше, наша місцевість досить цікава і багата на дику природу. Але на це мало хто звертає увагу, на жаль, – завершує розмову пан Анатолій.
Природа там чудова!
Якщо природоохоронний туризм розвиватиметься належним чином, він матиме величезний потенціал для забезпечення стійкого, прибуткового доходу з мінімальним негативним впливом на екологію. Інвестиції в природний туризм допоможуть громаді досягти процвітання. Але для цього потрібна співпраця всіх ключових ланок суспільства, зацікавленість, насамперед, якісний маркетинговий план. Ідеї повинні бути підкріплені стратегією сталого розвитку зеленого туризму. Тоді й зілля та сошейка будуть приносити прибутки.
За матеріалами дослідження Анатолія Мацеліка
