З першого жовтня у поштовиків Володимирця проблеми з доставкою періодики передплатникам частини селища – у них вакансія листоноші. А, відтак, володимирчани, які переплатили газету «Володимирецький вісник» та інші періодичні видання залишилися без доставки.
Саме з такими проблемами до нас уже четвертий день,від початку цієї проблеми звертаються передплатники.
Взяв свої газети на пошті і прийшов у редакцію за поясненнями Григорій Іванович Чирук з Володимирця. Йому 76 років, з них газету передплачує більше 40 років. Гостя ми запросили до розмови у студії «PROслухай.Citi» і почули його думку з приводу спільної проблеми.
- "Поїхав велосипедом, спеціально крутив, щоб знайти і забрати свою газету. Обходив всі ті інстанції поштові – один до одного посилає і всі кажуть – немає листоноші, отаке. Я постійно виписую «Володимирецький вісник», все життя, без її не можна. Не принесли цей, 42-й випуск і попередній мали приносити в четвер, а то вже приносили в суботу, в п’ятницю, то взагалі не принесли цілий тиждень. Вже поїхав сам забрав", – розказує на емоціях поважний гість.
За його словами, багато газет лежать у відділенні, хоч при передплаті він зазначав свою домашню адресу і донедавна газету так і носили – додому.
– А виписували, то її в абонентську скриньку мала поштарка кидати. Сказали, що немає листонош, нема кому носити, нема зарплати. Не дають їм зарплати листоношам, чи чого вони не носять? Я думаю, тут невеликі кошти на цих листонош треба. Наприклад колись на Володимирець було чотири листоноші. Як можна зробити?
От у нас на вулиці стоять ящики, там три ящики, вся вулиця їх мала. От принесла, в ящик поклала газету і квитанцію, як то колись були такі ящики. В нас вони стоять – номерки написані, на кожну хату ключик був, все як має бути! Не треба листоноші бігати до кожного, як собаці. А поштарка принесла, в кожний ящичок вклала і кожен прийшов собі забрав. Звичайно, ходити в кожен двір, де двохметровий забор і два вовчари в дворці, листоноша туди не зайде, правда, – роздумує Григорій Іванович.
Листоноша
– От зараз такі складнощі з доставкою газети через те, що в Укрпошті проблеми з кадрами, з листоношами, але я сподіваюсь Ви залишитесь з нами, Ви передплатите газету на наступний рік? – питаю у Григорія Чирука.
– Звичайно, я без її не можу! З жінкою сіли, почитали, поцікавилися, посміялися. Якби вона була мені нецікава, я б її не виписував, не ходив би сюди за нею. Отаке діло. Я за це от і до. Україна повинна цвісти, а не занепадати, - говорить Григорій.
– У Вас є нагода передати Ігорю Смілянському, керівнику Укрпошти вітання і поради. Що б Ви йому сказали? Порадьте йому звідси, як то правильно керувати, щоб пошта гарно працювала у нас, – звертаюсь за порадою для партнера-поштовика зі столиці.
– Як так гарно сказати йому таке слово, щоб не матюкливе? – сміється пан Григорій, – Я так і кажу, поробити ящики оці і щоб поштар не бігав по кожній хаті, як собачка. То начальник їздить машинкою, йому все рівно, він не бачить нічого, як і що тут робиться, як його люди мучаться. Якби проїхав по селах наших, побачив, як люди живуть.
Кожній людині в селі, а дехто на хуторі живе, як їм добратися до тієї пошти на колесах? А треба все – і за світло заплатити, і пенсію взяти, ну, все ж це пошта. Вона повинна працювати. Винним я рахую місцеву владу – бо не контролюють! - говорить передплатник.
Ну Укрпошта – це приватна установа, керує нею менеджер Ігор Смілянський у Києві і він каже що тут у нього все в порядку, – зауважую співрозмовнику.
- Якби в нього вдома був такий порядок як тут, так йому можете передати, – враз посерйознішав гість редакції, – то він не був би ні в повазі, ні добрим хазяїном, якщо він став керувати то нехай забезпечує людей, моя думка така. Є всякі люди, є які можуть піти забрати, є які не можуть піти, розумієте.Там же є лежачі пенсіонери, старі пенсіонери.
- Я приїхав у село Красносілля, до родичів, подивився. Привозять ту пошту, вийдуть ті старенькі люди, холодно, це ж не літо і стоять біля тієї машинки в селі! Заїхав до сестри, а вона каже – побіжу, бо приїхала пошта, треба ж пенсію отримати! В Красносілі, в Зеленому так, по всіх селах вони возять. Хіба ж так можна з людей іздєватись? Хай би було якесь приміщення, завезли б туди, люди пішли, посиділи, подождали, почитали що-небудь. Якщо рішати якісь реформи, де є люди, то треба по справедливості робити, - відповідає співрозмовник.
Чим завершилась наша розмова із гостем студії? Знову редакція буде іти до листонош, до партнерів по розповсюдженню газети «Володимирецький вісник» і нагадувати їм про діючу угоду між редакцією та Укрпоштою, яка зобов’язалась доставити передплачене періодичне видання до абонентської скриньки.
Це підтверджено юридично і усіма пунктами статутної діяльності Укрпошти, як приватного акціонерного товариства. А поки наші передплатники у Володимирці і інших селах залишені без газети.
