У Польщі сім тижнів вчились самоврядуванню на базі польських гмін представниці Вараської та Зарічненської громад. Про їх підготовку до поїздки ми розказували в інтерв’ю з Вікторією Ніколайчук та Світланою Пашко у «Володимирецькому віснику» №29 від 20 липня 2023 року. Як пройшло стажування?
Який цікавий і корисний досвід пані Вікторія взяла для себе і чим відрізняється місцева влада у Польщі від нашої? Про це у розмові з Вікторією Ніколайчук, заступницею Зарічненського голови тергромади.
Замість передмови
До програми пройшли 25 громад з усієї України, чиї посадовці виїхали у серпні 2023 року до польських ґмін на 7-тижневе стажування. За словами організаторів, у результаті стажувань учасники матимуть досвід в посиленні функціонування українських органів місцевого самоврядування, як ключових суб’єктів розбудови незалежності держави та суспільства, а також важливих учасників у процесах відбудови України та підготовки до вступу до ЄС.
У 2023 році дві вмотивовані до змін у своїх громадах представниці Вараського району пройшли відбір у Solidarity Fund PL in Ukraine. Фонд міжнародної солідарності Польщі взявся за розвиток компетенцій територіальних громад України у сфері надання соціальних послуг. В одній з програм – Програми стажувань «Добре самоврядування» організатори відібрали і представниць Вараської та Зарічненської тергромад
Вікторія Ніколайчук, заступниця голови Зарічненської тергромади, днями була у Володимирці у своїх справах. Тож до редакції «Володимирецького вісника» її гріх було не запросити, адже за два місяці перебування у Польщі напевно є про що розказати.
Вікторіє, Ви повернулися з Польщі, що було цікавого і що вразило?
- Стажування в Польщі було до шостого жовтня. Я вдома вже була восьмого жовтня. Дуже довго перетинала кордон. До слова, на кордоні зараз страшні черги, рекомендую не їхати. Всюди просто жахливі черги! Кажуть, що через зерно, правда чи не правда, може просто плітки. Не можу ні підтвердити, ні спростувати, але кордони перевантажені страшно, почала розмову гостя з вражень від перетину польсько-української митниці.
Вікторія Анатоліївна стажувалась в Гайнувській гміні, це Підляське воєводство, республіка Польща. Підляське воєводство розташоване на північному сході Польщі та межує на сході з Білоруссю, на північному сході – з Литвою, а у Польщі – з трьома воєводствами: Вармінсько-Мазурським, Мазовецьким та Люблінським. Столиця воєводства – Білосток. Підляшшя займає площу майже 20 200 квадратних кілометри. У Воєводстві є чотири національні парки: Біловезький, Бєбжанський, Нарвянський та Віґерський, а Біловезька пуща внесена у список ЮНЕСКО. У розмові ми ще вернемось до цієї теми.
Гайнувка має депутатів, як і українське Зарічне.
Розпитую у своєї співрозмовниці про плани на старті поїздки і асоціації перших днів перебування у Гайнівці.
– Перебувала сім тижнів на стажуванні. В стажування входило знайомство зі всіма управліннями, структурними підрозділами, з усіма організаціями, які є у Гайнівській міській раді. В мене була особиста зацікавленість – побачити, як працюють проєктні менеджери. Бо там, коли ідеш по місту, всюди, на кожному повороті можна бачити таблички – здали гроші і вони за ці гроші побудували щось, або відреконструювали щось. Гміна дуже маленька, вона по типу Зарічного. Єдина відмінність – там всюди є гарні дороги. Як і Зарічне, воно комфортне, маленьке, всі один одного знають, дуже зручне все розташування, не заблудися, є вся інфраструктура.
Давайте зупинимось конкретніше на самоврядуванні як такому – схожість, відмінності. Як у них?
- Відмінності: голова бурмістр. У них це трошки більше ніж голова громади у нас – це десь так, як в нас говорять мер. Бурмістр не має права голосувати на сесії, він туди взагалі може не приходити. А от депутати місцевої ради всі мають заробітню плату. Вони не штатні, але заробітню плату мають, це прописано у них законом. Зарплата з бюджету громади, з бюджету їхнього містечка, це і є громада. При цьому вони можуть собі дозволяти не приходити на сесію і за це не нести відповідальності, зазначає Вікторія Анатоліївна.
То депутат профілонить засідання сесії, але гроші прийдуть? Але зарплата прийде? Прогулів не ставлять? Це схоже чимось на нашу Верховну Раду України.
- Не ставлять, немає кому ставити в них немає керівництва, немає секретаря ради такого, як у нас, з усмішкою розказує посадовиця з Зарічненщини.
Тобто депутати самі собі, місцеве самоврядування саме собі. Добре, але наскільки така функція, ніби-то безкарності, впливає на роботу? Чи дається взнаки на рішеннях? І в них якість голосування, відвідування сесій якось схоже з нашими?
- А в нас хіба не так? В нас просто не платять, але так само немає відповідальності за відвідування сесій і голосування. У них дуже все європейське кожному депутату на кожне скликання купують новесенький ноутбук з місцевого бюджету. Ніхто «беушними» ноутбуками не користується вже у наступній каденції. Наскільки це впливає на бюджет? Я припускаю, що б’є сильно, тому що для мене це незрозумілі речі абсолютно. Для чого такі комфортні умови, якщо можна закупити на два терміни, як мінімум, ділиться враженнями від розкішного польського забезпечення самоврядування пані Вікторія.
У гміні проєкти і гранти писати вміють всі – кошти заходять великі
Стало цікаво і розпитую, чи депутат по завершенню каденції залишає ноутбук собі? Але пані Вікторія заперечила – депутат може його викупити за символічну ціну, яку йому називають у бухгалтерії. Якщо якийсь депутат не хоче викупити ці ноутбуки, їх або віддають в менші установи – на культуру, соцустанови або ж лежать в складі, тому що з комп’ютерною технікою в них немає проблем.
- Я, коли їхала додому, чула розмову мого керівника тамтешнього, що нам дають гроші на комп’ютерну техніку, ми її не хочемо брати, бо в нас всього вистачає. Розумієте, які в них проблеми? А вони мусять звітувати потім яку техніку купили, які програмні забезпечення поставили, щоб це було легально, тобто звіти в них дуже серйозні перед донором, - емоційно і під враженнями розказує гостя редакції.
Вікторія упевнено каже, що таке технічне забезпечення – це 20 років попереду нас. Слушно зауважує передумови такого польського прогресу – двадцять років вони вчилися писати гранти і їх вигравали, для написання грантів вчили свій персонал роками:
- Там грант пише не проєктний менеджер як у нас, бо ми наймаємо спеціально навчених людей або організації. В них проєкти пише абсолютно кожен працівник, абсолютно кожен вміє писати заявки той пише по культурі, той пише по освіті, той – по тротуарах, той – по освітленню. І до кого не зайди у відділ, вони всі пишуть проєкти! Реферати це у них називають, Вікторію переповнюють згадки і враження польською системою залучення інвестицій у бюджет громади.
Гайнувська гміна – це громада одного міста, люди там активні
Партисипація – як там люди, громада приймає участь у самоврядуванні, в житті громади? Чи якось впливають на рішення бурмістра, депутатів?
– Це абсолютно не такий рівень, як у нас. Ми до цього йдемо лише, тому що в них жодне рішення не приймається без обговорення народу, громадських консультацій. Воно обов’язкове – громадське обговорення, консультації проходять щоразу перед сесіями. Людям пояснюють кожен проєкт рішення та його суть, через що їм легше потім його реалізовувати і звітуватись перед людьми.
Вікторія розказала про розуміння і єдність людей і влади – коли об’єднана громада в одному містечку, де до них не входить більше жоден населений пункт:
– Це як Київська область і Київ. От ми маємо Київ, як окрему територіальну громаду, це точно у них так само, то громадське обговорення проводиться постійно. Хто хоче у громаді електронне опитування – проходить його онлайн, висловлює свою думку. А хто хоче особисто – приходить на відкриті зустрічі. Наприклад, новина на всю сторінку сайту, що завтра в нас буде проходити громадська консультація в такому то приміщенні, буде проводити той-то. Це обов’язково йде відеотрансляція, прямий ефір.
Це обов’язково будуть люди писати коментарі після того обговорення. Ви можете залишати в гугл-формах свою думку і своє бажання, і обов’язково це все враховується. Мені дуже сподобалося? як ефективно в них працює громадський бюджет, тому що я якраз на його формування й потрапила. Громадські організації, в основному, спілки, кооперації подають при формуванні громадського бюджету свою ідею – що вони хочуть щоб змінилося чи в них, чи взагалі в громаді. Це відрізняється від подібної процедури в Україні. То вони кожен для своєї громади можуть щось організувати. І це дуже просто – це урна в міській раді, замість звичайних паперових голосувань, де людина приходить і заповняє дані про себе, – розказує Вікторія Ніколайчук про практику впливу жителів на формування громадського бюджету у Гайнувській гміні у Польщі.
Зауважую, що це схоже на наші традиційні вибори, коли люди масово йдуть на виборчі дільниці і виявляють свою волю шляхом голосування у кабінках. Умовно називаю це класикою і Вікторія погоджується:
– Так, класика демократичного вибору – не потрібно реєструватися ще раз, через айті-банки вводити свої дані і голосувати, і так далі, – ні такого немає. І такі урни знаходяться в публічних місцях, таких як бібліотека, будинок культури. Може голосувати дитина від 14 років, але прикріпляється згода батьків, тому що, звісно, це не гра. Там дуже відповідально відносяться до таких голосувань і люди реально йдуть і голосують, тому що вони навчені, тому що ця процедура для них працює і це можливість змін, прогресу чи в своєму подвір’ї, чи в громаді.
У польській громаді керівництво не нехтує пропозиціями чи зауваженням людей щодо змін, покращення чи формування громадського бюджету
За словами українки-самоурядовиці, яка пройшла стажування у Польщі, вражає високий рівень забезпечення життя люлей у громаді:
- Всюди є хейти і агресія та невиправдані звинувачення влади і це страшно. Це направду страшно, тому що Польща, саме моя територіальна громада, вона вразила тим, що для людей дали дуже багато! У них абсолютно безкоштовний проїзд у громадському транспорті, якщо ти житель тієї гміни, ти можеш їздити безкоштовно в межах міста. Але справа в тому, що ті автобуси їздять абсолютно пусті! Ви вийдете в місто, ви побачите, що ті автобуси возять повітря! Люди пересуваються автівками або в містечках настільки комфортно, що всюди можна пройтися, позитивні враження від розповіді Вікторії Ніколайчук передаються і мені.
Проте моя співрозмовниця, Вікторія Ніколайчук, заступниця Зарічненського голови громади, зазначає, що, у випадку Гайнувської гміни, Підляського воєводства Польщі, йдеться про окрему взяту локацію, місто. І ця практика навряд чи спрацювала б у нас, де в громадах по кількадесят сіл, досить віддалених і про селище чи місто, як центр громади. Хоча, на старті децентралізації, саме польський досвід реформ самоврядування був Україною взятий за основу.
З гостею редакції «Володимирецького вісника» ще розмовляли про важливі галузі – медицину, освіту, культуру, про життя пенсіонерів і туризм, про біженців і нам близьку тему – ЗМІ, газети, журналістику. Та про це у наступному випуску «Володимирецького вісника».
Розмовляла Людмила Босик.
