Наталія Гарбар родом із села Сварині. Проте останніми роками за кордоном проводить більше часу, ніж у рідному селі. «Туризм» – подумаєте ви. «Заробітки» – відповідає жінка. Позаштатна кореспондентка Володимирець.City поспілкувалася із заробітчанкою та дізналася, як уперше Наталія Гарбар потрапила в Польщу, на що заробляють українці в сусідній країні, що мотивує годинами працювати на палючому сонці і чи є розподіл на «жіночу» і «чоловічу» роботу?
Гарбар Наталія Іванівна за освітою агрономка. З перших хвилин розмови помічаю глибокий та розумний погляд жінки. Спадає на думку фраза: «Людина багато чого пережила, й побачила». Пані Наталія займається важкою некваліфікованою роботою у чужій країні, аби дати гідне життя дитині, яку виховує самостійно.
Ще шість років тому Наталія Іванівна працювала агрономкою. Влаштувалася за спеціальністю і гідно заробляла. Але з улюбленою роботою довелося попрощатися – вирощувати стало нічого, а її професію витіснили з ринку.
– Потрібно було шукати якийсь вихід, – розповідає пані Наталія, – оскільки я сама виховую дитину, то й розраховувати не було на кого. Через деякий час одна моя знайома запропонувала їхати за компанію на збирання полуниці до Польщі. Роздумувати не було часу, й я погодилася, залишивши дочку на бабусю. Ось з того часу їжджу на заробітки.
Чи легкою є «польська праця»?
Кількість українок і українців у системі соціального страхування (ZUS) Польщі у жовтні 2023 року складала майже 750 тисяч
– Саме у період з ранньої весни до пізньої осені є можливість добре підзаробити. Тим більше, що збирання «трускавки», «борувки» чи обривання черешень не потребує спеціальної освіти, – наголошує пані Наталія. – Працювати можуть усі охочі – і жінки, і чоловіки. За 6 років праці в Польщі я бачила людей різних спеціальностей. Найчастіше можна зустріти вчителів на «трускавці», адже їх відпустка збігається із сезоном. Щораз спілкуючись з співгромадянами, розумію, що переважно їдуть заробити на квартиру, дім, машину або ремонт – усі хочуть кращого життя. А вакансії в Польщі стали порятунком. До того ж українці досить працьовиті, тому без жодних потурань виконують будь-яку роботу, про що наголошують «пани».
Якою є «польська праця» важко зрозуміти тим, хто її не спробували. Попри чималі навантаження, Наталія не скаржиться.
– Польові роботи – це не така вже й легка робота. Адже для того, аби щось заробити, потрібно працювати. Наприклад, збирання полуниці, обривання лохини чи черешень, плетіння новорічних віночків – це все праця на «акорд». Тобто її оплачують не погодинно, а залежно від виробітку – скільки назбирали, або ж наплели, – така й зарплата. Але 10-12 годин роботи на пекучому сонці не проходять легко.
«Робочий бум» у Польщі
Вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року призвело до швидкого скорочення робочих місць. Безробітних людей, яких і до того було чимало, ставало ще більше. У жовтні 2023 року було зареєстровано 97,3 тис. офіційних безробітних. Попри це, Наталія Гарбар таки вірить, що колись зможе знайти гідну роботу на Батьківщині.
– Після повномасштабного вторгнення знайти гідну роботу в Україні стало ще важче. Кількість робочих місць скоротилася, а ціни зросли. Але і в Польщі ситуація стала не кращою. Велика кількість біженців, які змушені були покинути територію України, також мали десь працювати, аби прожити. Це спричинило «робочий бум», і значно зменшило кількість вакансій на ринку праці.
У країнах Європи на сьогодні перебуває понад 4.1 мільйона українських шукачів притулку. Зокрема, у Польщі, зареєстровано 957 тисяч українців і українок. Про це повідомила директорка Агенства ЄС з питань притулку (EUAA) Ніна Грегорі. Чи відчутна ця цифра?
– Така кількість наших людей досить відчутна за кордоном, можна сказати, що кожен третій там українець чи українка, адже це тільки число біженців, а ще скільки є звичайних заробітчанок, як я. На момент 24 лютого 2022 року я перебувала у Польщі на роботі та спостерігала цю всю ситуація «з середини», – пригадує Наталія Гарбар. – Бачила, як кількість біженців, які рятувалися від окупантів, зростала і зростала. Через це також постраждала економіка країни-сусідки. І, відповідно, піднялися ціни абсолютно на все, а особливо відчутно для заробітчан зростання цін на продукти харчування. Тієї суми, якої раніше на прожиття вистачало на місяць, то тепер максимум на 2 тижні.
Найголовніше – діяти разом
Водночас Наталія Іванівна не розуміє, чому врожайна Україна не може забезпечити тією самою роботою, що і в Польщі, своїх громадян:
– Я би без вагань залишилася працювати у своїй країні, якби була достатня заробітна плата, на яку можна самій прожити і дитину прогодувати. Адже тоді не потрібно залишати сім’ю, долати тисячі кілометрів, годинами стояти в черзі на кордоні та їхати невідомо куди. Здавалося б, елементарна справа: вирощувати фрукти й овочі на нашій українській землі. І для держави вигідно, й для людей – робочі місця. Але навіть це у нас не виходить. Чи через недостатньо розвинений ринок збуту, чи через бездіяльність чиновників, або ж нам, простим людям, потрібно змінитися – причин може бути багато й у кожній є доля правди.
Пані Наталія пригадує 90-ті роки минулого століття, коли поляки масово їздили до України за дешевшими та якіснішими товарами.
– Так само, як зараз українці їздять до Польщі «на закупи», – продовжує жінка, не розуміючи, чому Україна поступилася в розвитку сусідці. – Кількість заводів чи довжина доріг у державі не мають значення, якщо рівень життя її громадян не покращується. Насамперед, нам потрібно усвідомити потребу в кардинальних змінах. А представникам влади пам'ятати: щоб люди не виїжджали за кордон, необхідно створювати робочі місця, а не скорочувати їх, як це зараз відбувається. Але найголовніше – діяти разом що особливо зараз так важливо і потрібно, щоб перемогти ворога. Віримо в ЗСУ! Все буде Україна!
Вакансії на ринку праці у Польщі
Робота у Польщі давно стала популярною серед наших громадян, які становлять значну частину трудових мігрантів у країні-сусідці. Особливо популярними є вакансії на літо. Така тимчасова зайнятість дозволяє отримати додатковий дохід під час відпустки чи підзаробити на термінові потреби. Найбільший вибір вакансій у літку пропонують фермери, або як звикли говорити українці «пани». Це збір врожаю полуниці, черешні, вишні, лохини, малини, яблук, огірків, помідорів та інших овочів та фруктів, йдеться у повідомленні TransferGo.
Після повномасштабного вторгнення українські біженці заповнили прогалини на ринку праці багатьох країн.
– «Польські роботодавці дуже конкурують між собою за робітників і робітниць з України. Водночас ми помітили, що українці стають більш вибагливими до пошуку роботи. Це пов’язано із їхніми намірами щодо тривалішого перебування у Польщі», – розповідає директорка департаменту рекрутації Gremi Personal Анна Джоболда.
Серед українців/українок найпопулярніші такі вакансії: виробництво м’ясної та рибної продукції, робота в готелях та на кухні, пакування готової продукції. Після повномасштабного наступу росії багато польських роботодавців почали пропонувати жінкам роботу, на яку раніше брали чоловіків, цим самим хочуть закрити відкриті вакансії та дати українським біженкам можливість працювати. Своїм досвідом поділилася Наталія Іванівна.
Також до переліку вакансій, які найчастіше обирають зарорбітчани і заробітчанки без досвіду та знання мови, входять такі: у пекарнях; у закладах харчування; на складах; на виробництвах заморожування овочів та фруктів; на виробництвах компонентів електронної техніки; на виготовленні будівельних матеріалів.
*Цікава статистика: «Понад 32 млн перетинів кордону було зафіксовано в Україні за 11 місяців 2023 року. Водночас різниця між тими, хто виїхав та тими, хто повернувся до України, складає менше 1%: 142 тисячі. Загалом 14 млн осіб повернулись до України за неповний 2023 рік, а 14.1 млн
Матеріал підготовлено за підтримки Волинського прес-клубу
