У Володимирці вже кількадесят років діє УТОС – Українське товариство сліпих. Це Всеукраїнська добровільна громадська організація інвалідів по зору, що діє на території України. Нині районним осередком, офіс якого у Володимирці, керує Катерина Чугай. До редакції надійшло звернення членкинь правління щодо роботи керівниці. Журналістка Тов "Володимирецький вісник" почала шукати відповідей, щоб розібратись. У чому ж суть?
Вкінці лютого до редакції завітали представниці організації, членкині правління Надія Хомич і Марія Ковальчук. Вони принесли письмове звернення журналістам. Щоб не викривити жодних фактів, викладених у листі, подаємо без змін:
«Просимо журналістів редакції розглянути наступний випадок. 17.02.2024 р. наша керівниця організації повідомила про те, що надійшла допомога від Червоного Хреста у вигляді одіял та газованої води «Кока-кола». Перед тим, як видати по 1 шт. одіяла та 4 шт. води, Катерина Чугай зазначила, що кожен мусить обов’язково в примусовому порядку взяти придбати на 200 гривень товарів з «Фармаці».
Ми почали обурюватися і вона сказала, що ви цю допомогу не отримаєте, тому що я тут хозяйка, і я що хочу, те й і роблю. Ми не платили, так як не згідні були, але члени УТОСу в кількості 9 чоловік при нас в примусовому порядку взяли цю допомогу. Ми звернулися до працівників Червоного Хреста і вони спростували – жодної оплати за це не може бути. Також дзвонили до керівництва УТОС в Рівному до Ніни Степанівни, яка теж спростувала будь-яку оплату. Просимо провести розслідування щодо цього випадку та також повідомити нас на ваших ресурсах».
Заяву підписали три особи: Хомич, Ковальчук і Макарчук.
Вкінці березня у телефонному режимі домовилась про зустріч з нинішньою керівницею осередку у Володимирці – Катериною Валентинівною Чугай. При особистій зустрічі, як і годиться, надала для ознайомлення лист, фактичну скаргу. Зустріч призначила пані Катерина у приміщенні, де УТОС вже багато років розміщується, у центрі селища. Тут лежали і ще кілька одіял та стояли дві спайки газованої води – їх ще не видали членам і членкиням організації. Кілька ящиків одягу-секонду – нехитре наповнення офісу.
Поки Катерина Валентинівна готувала письмову відповідь на продемонстровану скаргу, розказала й про діяльність свою на посаді керівниці осередку та про життя її членів і членкинь:
– Обслуговуємо нашим осередком весь Вараський район. Є у нас навіть у Зарічному люди. Сто вісімдесят членів. Річні внески всього 25 гривень. Розумієте самі, не дуже розженешся. Приміщення орендоване у селраді і нам ідуть назустріч в оплаті комунпослуг щиро вдячні за це. Стараюсь збирати людей на свята, щоб поспілкувались. Завжди пропоную чай, печиво – люди з дороги, приїжджі. Проводимо щороку захід до Дня білої тростини. Допомагаю, чим можу – треба вийти до маршрутки чи на маршрутку передати щось у села, йду і передаю. У лікарні відвідую наших жіночок. А ці одіяла і воду Червоний Хрест дав лише для наших членів з Володимирця. Майже роздала, оце ще кілька лишилось. Ще було крісло колісне – воно поїхало у Рафалівку до чоловіка з інвалідністю Оштука Віктора Степановича. Я ж працюю на волонтерських засадах – безкоштовно. І їжджу на роботу сюди з Новаків. Чоловіка нема вже, старенька мама на догляді, господарство, город. Тож мушу якось заробляти на життя. Співпрацюю з косметичною фірмою «Фармасі» і дійсно пропоную хороші засоби і косметику клієнтам, – розказує Катерина Чугай, поки пише відповідь.
Власне пані Катерина також людина з інвалідністю по зору, як і всі, хто є членами і членкинями осередку УТОС у Вараському районі. Свої пояснення інциденту Катерина Чугай дала письмово:
«Я Чугай К.В. працюю головою осередку УТОСа на волонтерських засадах з 1.01.2022 року, безкоштовно. У відповідь на лист від Хомич Н.О., Ковальчук М. О. та Макарчука С. В, повідомляю наступне. Від Червоного Хреста отримали безкоштовно 73 одіяла і 73 спайки «Кока-Коли». На даний час роздано 56 наборів, залишилось 17 наборів.
Співпрацюючи з компанією «Фармасі», пропонувала людям придбати товар із мого асортименту, щоб мати можливість добиратися на роботу, бо я не є жителькою Володимирця. Проїзд коштує 60 грн в два боки. Мої члени організації обурилися – Хомич Н.О., Ковальчук М.О., Макарчук С.В. Люди, які обурювалися, у мене нічого не придбали».
Щоб почути думку обласного керівництва УТОС з приводу інциденту, телефоную до Любові Боровської, голови.
– Торік було 90 років, як засноване Товариство. За ці роки, повірте, всяке було. До 2020 року була фінансова підтримка організації, але Міністерство соцполітики за поданням нардепів зрівняли всі організації. Тепер ми без фінансування і просто хочемо вижити, зберегти комунікації і якось підтримувати незрячих людей на Рівненщині. Дуже шкода, це прикрий випадок. А керівник вибирається на п’ять років. Катерина працює вже чотири. З Катериною Чугай про цю ситуацію говорили. Ми обидві погодились, що така поведінка була помилковою. Пані Катерина надалі не буде зловживати своїм становищем. Просимо вибачення за ситуацію. Ми працюємо з особливою категорією людей – люди незрячі. А війна і постійні тривоги дуже загострюють всі дрібниці. Сподіваюсь, цей випадок не вплине на життєздатність Володимирецької ТПО УТОС у Вараському районі і надалі наша велика і дружня родина буде згуртована та матиме підтримку та взаєморозуміння, – прокоментувала Любов Боровська.
У квітні 2024 року на офіційному сайті відзвітувалась Рівненська обласна організація УТОС за роботу у березні. Зокрема й про діяльність Володимирецького осередку:
«Володимирецька ТПО УТОС. За клопотанням правління УТОС, Віктор Оштук отримав крісло колісне від Товариства Червоного Хреста. Оскільки первинна організація має членів Товариства у віддалених селах далекого Полісся, то робота з незрячими ускладнена. Ось і наразі незрячому Сергію Макарчуку із с. Степангорода приміським транспортом передано ковдру. Це зазначений лише приклад, але, таким чином, голова та члени правління постійно передають необхідне: продукти, ліки та інше хворим, одиноким членам первинки. Відвідали у лікарні двох хворих незрячих».
Інцидент, суб’єктивно, неприємний. Адже мова йде про людей з інвалідністю – тих, хто барви цього світу не бачить. Тож наскільки коректно і правомірно пропонувати/змушувати їх придбавати побутову хімію і косметику, якщо ці люди самостійно нею скористатись навряд чи зможуть без опікуна?
Вдалось отримати фото продукції, що її пропонувала придбати Катерина Чугай людям з інвалідністю. Це миючий засіб.
Така торгівля чи не є зловживанням своїм посадовим становищем? З іншого боку – у керівниці добровільно взяті обов’язки, що не підкріплені оплатою за роботу. Дилема. Вірю, що вона вирішиться, а інцидент після втручання журналістів вичерпано.
Матеріал підготовлено за ініціативи Національної спілки журналістів України в межах Проєкту Ukrainian Media Fund з підтримки незалежних місцевих медіа в Україні за сприяння The German Marshall Fund of the United States.
