Сьогодні повномасштабна війна, яку розв’язали рашисти на Україні, пише нову криваву історію. Повертаються «НА ЩИТІ» і журавликами в небо піднімаються сотні молодих душ. І знову вдови, і знову осиротілі діти… А так хотілося б, аби сьогоднішня історія стала останньою в історії нашої зраненої Української землі, нашої рідної України. Цього дня не можу не згадати і нашого сусіда Івана Павловича Чугая – це було б несправедливо з мого боку. Він справжній герой. І про своє бойове хрещення розповідав мені більше десятка років тому напередодні дев’ятого травняПонівечена, в руїнах, лежала псковська земля – тут вели наступальні бої наші бійці. Серед них силою і кмітливістю виділявся вродливий поліський юнак Іван Чугай. Фашисти скаженіли, чіпляючись за кожну п’ядь землі, вони чинили відчайдушний опір. На одному з рубежів наша частина зайняла оборону. Якою ж дорогою ціною вдалося нашим солдатам того гарячого дня відбити три ворожі атаки. Ось тут і проявив свою кмітливість молодий кулеметник Іван Чугай, вчасно підтримавши товаришів. Вірну смерть на старовинній землі між Островом і Псковом знайшли багато фашистів…
Таким було бойове хрещення дев’ятнадцятирічного хутірського юнака, який до війни далі Володимирця і не був ніде. За мужність і хоробрість, проявлені в бою, він одержав першу нагороду – орден Слави третього ступеня.
Стояла рання весна 45-го року, коли ступив Іван на землю Східної Пруссії. А 22 квітня в одному з боїв був тяжко поранений в живіт. Лише через чотири роки, уже вдома, знайшла рядового героя війни ще одна відзнака хоробрості – орден Слави ІІ-го ступеня. А вже в наші дні солдату Перемоги було вручено орден «За мужність», кажуть, він прирівнюється до ордена Слави.
Чесна, порядна, добросовісна, надзвичайно працелюбна людина – Іван Павлович прожив велике життя. І мало хто знав, що куля так і залишилась в його зраненому тілі. Назавжди. Операції він не підлягав…
Немає вже нашого доброго сусіда і по хутору, і по Володимирцю, по нинішній вулиці Поштовій, батькового товариша. Нехай лебединим пухом буде їм рідна земля, за яку проливали вони свою молоду гарячу кров.
Єва Хутка. Фото з архіву авторки.
Де ще ви можете знайти Володимирець.City:
- Ми на сайті: https://volodymyrets.city/
- Ми в Facebook: https://www.facebook.com/volodymyrets.city
- Ми в Instagram: https://www.instagram.com/volodymyrets.city/
- Ми на YouTube: https://www.youtube.com/@city8473
- Ми в Telegram: @visnyk_city
- Ми в Twitter: https://twitter.com/VolodVisnykCity
