Військовий лікар – анестезіолог Анатолій Місюра з Зарічненської багатопрофільної лікарні несе службу в 47-й окремій механізованій бригаді "Магура". За щоденну працю та самовіддану допомогу воїнам Президент відзначив Анатолія Місюру орденом Данила Галицького.
Анатолій Місюра – лікар-анестезіолог КНП " Зарічненська БЛ". Війна сім місяців тому змінила білий лікарняний халат Анатолія на камуфляж.
Анатолій – випускник Буковинського державного медичного університету. Після його закінчення він пройшов інтернатуру у Львівському НМУ імені Данила Галицького та КП "Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка" РОР та повернувся працювати у рідні краї, в КНП "Зарічненська багатопрофільна лікарня".
Наприкінці минулого року Анатолія Місюру мобілізували як військового медика до лав Збройних сил України. Тож нині він несе службу в 47-й окремій механізованій бригаді "Магура" на Авдіївському та Покровському напрямках.
– На нашому стабілізаційному пункті ми займаємося тяжкопораненими хворими, переважно з мінно-вибуховими травмами, ампутаціями кінцівок, у стані тяжкого геморагічного шоку, які потребують хірургічних втручань, – розповідає Анатолій журналістці газети "Медичний вісник +". – Наше завдання – максимально їх стабілізувати та евакуювати в госпіталь. Іноді ця дорога може бути далекою і складною, тож від нас пацієнт має поїхати притомний, з адекватним венозним доступом та стабільною гемодинамікою. Це важливо, адже по прибуттю в госпіталь лікарі зможуть одразу почати надавати йому необхідну оперативну допомогу. І час тут відіграє неабияку роль. Та буває, що операції виконуємо одразу на стабілізаційному пункті, коли зволікати не можна.
Робота на війні відрізняється від роботи у лікарні. Війна вимагає бути постійно на поготові, весь час на зв'язку, на відпочинок відводиться кілька годин.
– Ця робота – звична для лікаря, проте її не можна порівняти з роботою в цивільній лікарні. Там – хворі в палатах, операції, чергування, після яких ти знаєш, що точно відпочинеш, відволічешся. Тут, навіть якщо дають кілька годин на відпочинок, ти все одно весь час напоготові. Телефон та рація завжди зі мною. Весь час на зв’язку, бо будь-якої миті може знадобитися моя допомога, підсилення. Тож спокою тут немає, – розповідає військовий лікар.
Практичний досвід здобутий під час роботи у Зарічненській багатопрофільній лікарні допомагає Анатолію працювати в бойових умовах.
– Зазначу, що дуже завдячую практичному досвіду, який я здобув, працюючи у Зарічненській багатопрофільній лікарні. Пройдена там "школа" дозволяє мені, як лікарю, почуватися впевнено та легко справлятися зі своїми обов’язками. Тож я щиро дякую колегам, які працюють зі мною в лікарні. Також хочу подякувати моєму вчителю та наставнику – лікарю-анестезіологу відділення АІТ (реанімації) КП "РОКЛ ім. Ю. Семенюка" РОР Юрію Петровичу Безпальку, який прищепив мені любов до анестезіології, багато чого навчив та й загалом вплинув на моє ставлення до професії та життя, – ділиться з журналісткою лікар.
Вдома за Анатолія Місюру хвилюються та чекають його батьки та два молодших брати. Лікар поки ще не встиг створити власну сім’ю, тож каже, що в цьому плані йому дещо легше на війні. Проте він бачить, як сумують за родинами його старші побратими, які служать від початку війни без ротації.
– Я бачу тут навколо себе людей різних за професіями, статусом, цілком реалізованих у житті, активних та самодостатніх, – розповідає лікар. – Та вони покинули все і пішли боронити нашу державу. Вони добре вмотивовані й готові стояти до перемоги. Заради перемоги – тут перебуваю і я. І переконаний, що вона неодмінно буде!
Нещодавно до стабілізаційного пункту 47-ї окремої механізованої бригади завітав Президент України Володимир Зеленський. За щоденну працю та самовіддану допомогу нашим воїнам він відзначив медиків державними нагородами. Зокрема, Анатолія Місюру було нагороджено орденом Данила Галицького.
Вітаємо лікаря з високою відзнакою та зичимо здоров’я й миру, а ще – якнайшвидшого повернення додому з перемогою!
За інформацією Дани Романюк, Газета "Медичний вісник+"
