Якщо вам доводилось їхати на Зарічненщину, у близьке прикордоння з проросійською білорусією, то вам не треба розказувати про стан доріг. З Дубровиці до Зарічного дорога обласного значення – то прокляття водіїв. А поміж селами – за щастя сошейка, будована дідами у 50-60-х роках минулого століття. На власному досвіді це «задоволення» спробували журналістки «Вісника Полісся» Людмила Босик та Дарка Кравчук в липні, мандруючи за історіями для нашої редакції ТОВ «Володимирецький вісник».
Напередодні Дня медичного працівника зазвичай пишуть про позитив і досягнення. А от у нашій історії буде всякого – чим живе сімейна медицина у прикордонні Вараського району, які складнощі у роботі, які проблеми і радощі. Гідом по амбулаторіях Зарічненщини і Локниччини журналісткам обласної газети «Вісник Полісся», яку читають і у цих громадах, була Наталія Кбар – директорка КНП «Зарічненський центр первинної медико-санітарної допомоги».
Прикордонна сімейна медицина Зарічненщини – справа жіноча.
Пані Наталія – ще та поліщучка! Гарна та щира українська пані, що спритно і вміло організовує процес роботи чималої структури та гостинно зустрічає навіть журналісток. Та я жартую – бо ж є, визнаймо, боязнь критики у чиновників і чиновниць. Але Наталія Кбар лише півтора року на посаді керівниці «Зарічненського центру первинної медико-санітарної допомоги». Перші враження ми висловили охоче їй – доїхати до Зарічненщинини без стресу неможливо. Як зі стресом в роботі справляються в установах ПМСД Зарічненщини і як у них з гендерним питанням?
– У нас всіх 11 амбулаторій і 23 ФАПи. Працює в нас 12 лікарів, 40 медичних працівників. У нас жінки і чоловіки: 90% на 10%. Це 90% – жінок і 10% – чоловіків. Серед лікарів є три чоловіки, серед медсестер/братів в нас один чоловік. Шість маємо автомобілів: два «Рено Дастер», які йдуть по всіх наших «добрих» дорогах. А решта автомобілів в нас низенькі, то після далеких поїздок стаємо ми на ремонт на кілька місяців. Було б добре, щоб дали нам ще таких файних автомобілів, як «Дастери». Водії поки всі чоловіки, кочегари поки цього року були всі чоловіки, але надалі – хто його знає. Зараз по бухгалтерії, по юристах, по економістах – це жінки. В нас є чоловік – завідувач господарством, різноробочі – чоловіки. Якщо по загальному штату брати, то 10 % тільки чоловічої статі, – розказує Наталія Кбар.
Якщо вдатися в деталі закону про мобілізацію, він в принципі вплинув на українське суспільство і в багатьох установах звільнились чоловіки, і питання пристосування жінок до багатьох професій – питання часу. Але на Зарічненщині медицина – це на 80% сьогодні жіноча галузь, тому великої зміни не відчули.
Сучасна амбулаторія в Новорічиці має пацієнтів і персонал, але не має свого лікаря.
Пишається керівниця КНП «Зарічненський центр первинної медико-санітарної допомоги» всіма установами та командою, якою керує. Запросила нас відвідати на її думку найкращі – у селах Новорічиця і Морочне. Сідаємо ми у своє авто, а пані Наталія у всюдихідний «Дастер» і мчимо (якщо це можна так сказати щодо швидкості 20-40 км/год) по зарічненських сошейках у село Новорічицю. «Ми будемо вас чекати напочатку села», – гукнув водій і газонув.
Село Новорічиця поряд з Зарічним. Отако треба з’їхати в дорогу-апендикс перед Привітівкою з головної дороги до Млинка і сімнадцять кілометрів то сошейкою, то ідеальним асфальтом. Все у центрі села буквально – дитсадок, сільрада, школа, клуб, відділення зв’язку. Тут амбулаторія реконструйована коштом Світового Банку і бюджету громади – до того була сільрада. Просторі приміщення, меблі, устаткування, холодильники від Юнісеф. Є доступ для маломобільних відвідувачів, є й генератор. Достатньо приміщень, щоб відокремити і на цілу квартиру для родини лікаря. Наталія Кбар на цьому й наголошує – облаштують квартиру з усіма зручностями для лікаря чи лікарки, аби лиш приїхали до них у Новорічицю.
Молодша медична працівниця Тетяна Парчук (на фото) зустрічає і розказує про установу і роботу.
Село Новорічиця – багатодітне. Населення більше тисячі. Тут у школі більше п’ятисот учнів. Вакциною забезпечені – її возять із Сарн. А от «відмовники» тут є – родини, де не вважають за потрібне робити щеплення дітям. До цього переліку сіл на Зарічненщині входять Новорічиця, Дібрівськ, Борова. Але, за словами Наталії Кбар, разом з освітянами потроху долають ці стереотипи.
У прикордонному Морочному більше тисячі задекларованих пацієнтів.
Така ж ситуація й у Морочному. Село це вже близенько до кордону з Білорусією. Тут живе 1200 мешканців, з них – 400 дітей. Туди мчимо вже увечері на щире запрошення керівниці – надто їй хотілось продемонструвати сучасні амбулаторії громади. У Морочному амбулаторія побудована за типовим проєктом нещодавно. Вікна тилової частини дивляться на колишнє, ще довоєнне приміщення, де лікували людей. Нині воно пустує. А нова амбулаторія виділяється яскравістю вивіски, доглянутістю і впорядкованістю. Працює тут дві медсестри, санітарка, лаборантка.
– Чекаємо лікаря і сюди на роботу! Найголовніша проблема – дефіцит кадрів. Сюди виїжджає лікар з Зарічного раз у тиждень, так як і в Борову, Новорічицю, Кутин, Локницю і Кухче. А в амбулаторії – цивілізація і зручності. Підтримує влада Зарічненської і Локницької громад – виділяє на амортизацію, на бензин, на реактиви, на зарплату, – розказує Наталія Кбар.
За словами медсестри Людмили Некрашевич, на даний час жителі і жительки Морочного часто звертаються зі скаргами на тиск, на гіпертонію, міряють цукор, за консультаціями приходять. Більшість звертаються жінки. Звертаються й з неврозами та безсонням – війна впливає на людей. Ведуть тут облік вагітних. Їх повідомляють про календар родів. Вісімсот задекларованих пацієнтів, з дітьми – 1030.
Розпитую її про неординарні випадки в роботі. А вона й розказує:
– Коли перший день я вийшла на роботу, а тут працював і передав мені справи мій свікор Валерій Некрашевич, був казус. Ото до обіду він передав мені справи, та й каже – буду йти, а ви, дівчата, працюйте на здоров’я собі й людям. А в другій годині – стук і крик. Привезли жінку, яка працювала дроворубом. Вона відрубала собі пальці, надрізала фалангу в одному і другий – повністю, трималася фаланга лише на шкірці. Швиденько надаємо допомогу. Зробили все необхідне і той чоловік повіз її на район. А я потім у шоці і стресі дзвоню до свікра й кажу: отаке сталося. А він пожартував – то моє бойове хрещення.
Сільські медики – досвідчені.
Валерій Некрашевич – ветеран медицини Зарічненщини. Має 67 років. З них – 40 присвятив медицині. Працював медбратом перед виходом на пенсію. Звільнився пан Валерій у 2023 році, передавши справи невістці. Починав кар’єру у Дібрівську, потім на «швидкій» у Зарічному – там 24 роки пропрацював. З 2013 року перейшов у Морочненську АЗПСМ на посаду… «сестра медична сімейної практики»! Так тоді називалась ця посада. Це вже згодом її підлаштували відповідно до гендерних вимог. Валерій Некрашевич ще й працював за сумісництвом завФАПом прикордонних сіл Гориничі і Ніговищі.
Олена Грушовець – сестра медична, разом з Людмилою Некрашевич нині обслуговують Морочне. Олена має стаж 20 років. На даний час вона працює з вагітними жінками, веде їх облік, вакцинацію дитячого і дорослого населення. І молодша медична сестра (санітарка) Коморанець Наталія пропрацювала в Морочненській амбулаторії вже аж 30 років санітаркою.
Звертаються часто у Морочненську амбулаторію і військові. То тиск поміряти, то пігулки взяти або й пораду отримати. Буває, везуть дітей, бо бджоли покусали. Тож морочненські сімейники першу допомогу надають і до Зарічного відправляють на лікування. Є багато хворих на онко і серцево-судинні захворювання. Статистика збільшується.
З 2022 року на сімейну медицину Зарічненщини велике навантаження.
Прикордоння і безпосереднє сусідство з Білорусією дається взнаки на Зарічненщині ось уже третій рік. З початку повномасштабної війни обслуговування людей сімейною медициною має й свої складнощі.
– Складність в роботі зараз в тому, що люди дуже психологічно важкі, тобто всі переживають, багато в кого родичі там, в Білорусії. То бабуся не має зв’язку з доцьою, то ще щось. Багато людей з числа наших задекларованих пацієнтів повиїжджали за кордон. Або ж стреси – от до прикладу взяти випадок, коли від грози здетонували міни на дорозі – скільки людей перелякалось! А це ж все наше здоров’я! Дороги перериті, думали – наступ, білоруси наступають. Хто що б не казав – але важко. От ти приїжджаєш в Прикладники і ти за 10 метрів бачиш таможню країни-агресора, і так само бачиш – вони за тобою спостерігають. Хто знає, чи буде стріляти, чи не буде, – розказує Наталія Кбар.
Навантаження на медичну систему величезне. Багато військових у прикордонні, надають і їм медичну допомогу, звертаються і ВПО. Медпрацівникам немає перешкод, щоб заїхати в село на кордоні, пропускають – документи подивилися і можна їхати далі.
Зарічненські лікарі-сімейники попри складнощі роботи вмотивовані і впевнені у перемозі України.
Наталія Кбар, як кажуть, «живе своєю роботою», хоч і розказує про головну проблему, про брак кадрів – три лікаря запрошує до своєї команди. Всі працівниці, з ким нам вдалось поспілкуватись – щирі і вмотивовані до роботи і готовності у всяких випадках рятувати людей. Навіть в бойових умовах. Вони й практикуються у цьому – розказали нам у розмові. Але аж в Сарнах найближче інсультний центр. Зарічненська багатопрофільна лікарня має запускати свій КТ – все обладнання готується до запуску. А коли запустять – підключать і собі інсультний пакет, і цей центр буде в Зарічному. Рік тому Наталія Кбар зустрічалась з міністром. За її словами, в МОЗі розуміють винятковість регіону:
– Віктор Кирилович каже – є вимоги, є стандарти, але Зарічненщина туди не входить, бо в них дороги погані, в них віддалені села. На рівні міністерства розуміють, як нам живеться. Це й дає наснагу вірити і працювати усупереч усім складнощам. Та й колектив чудовий у нас і влада дружня до медиків.
З нагоди Дня медичного працівника редакція ТОВ «Володимирецький вісник» щиро вітає усю медичну галузь Вараського району та бажає перемоги – над хворобами, над безнадією, зневірою і над російським окупантом на всіх українських фронтах! Дякуємо за самопожертву!
Де знайти інформацію Володимирець.City:
- На сайті: https://volodymyrets.city/
- В Facebook: https://www.facebook.com/volodymyrets.city
- В Instagram: https://www.instagram.com/volodymyrets.city/
- На YouTube: https://www.youtube.com/@city8473
- В Telegram: https://t.me/visnyk_city
- В Twitter: https://twitter.com/VolodVisnykCity
