Житель села Озеро, Каноницької тергромади, Володимир Овчаренко, загинув на російсько-українській війні ще рік тому. А 22 серпня 2024 року на щиті повернувся додому. Його зустріла родина та кілька громад. Журналісти ТОВ "Володимирецький вісник" упродовж періоду повномасштабної війни з російськими окупантами ведуть зйомки для меморіалу Героїв та зберігають пам'ять про загиблих героїв-земляків, жителів Вараського району.
Довгий час Володимир Григорович Овчаренко вважався безвісти зниклим. Призваний у 2022 році Першим відділом Вараського РТЦК та СП, спочатку перебував на службі в роті охорони. Згодом його з іншими побратимами-земляками перевели у бойову частину. В липні 2023 року родина отримала сповіщення, що "Ваш чоловік, Володимир Григорович Овчаренко... безвісти зник при виконанні бойового завдання..."
У Володимира є родина - дружина, троє дітей, вже дорослих. Цікавився у вчителів про стан навчання дітей. Іван Кладько, вчитель інформатики Озерського ліцею, а нині військовослужбовець ЗСУ, розказав про Володимира, односельця, так:
- Ми, поки були вдома, говорили з ним про рибалку. Це наш був найбільший спільний інтерес. А ще говорили про навчання сина, бо я у його сина був класним керівником. Володимир любив рибалити і любив працювати на комп'ютері, хоч і слабо у тому розумівся. Простий, щирий, служив вірно Україні.
Іван Кладько - ліворуч другий
Зустрічали Володимира 22 серпня всі громади по маршруту слідування. Про час пересування та прибуття у Володимирець на Майдан Єдності журналісти ресурсів Володимирець.City повідомляли у соцмережах редакції ТОВ "Володимирецький вісник", як завжди:
У Володимирці, починаючи з в'їзду у селище, жительки вулиці 1 Травня щоразу щиро виходять на дорогу та встеляють її домашніми квітами - їх маленька, але щира остання шана Герою.
На площі кортеж з домовиною з тілом загиблого від російських окупантів зупинився, а священництво Вараського благочиння ПЦУ - Андрій Ящук, Микола Юрах та хористи молились за душу вбитого загарбниками.
Квіти, чорні хустки та стрічки, скорбота, сльози жінок і чоловіків, схилені коліна перед домовиною Володимира Овчаренка та піший супровід кортежу "На щиті" від Володимирецького ГО "Ветеранська спілка учасників АТО та захисників Вітчизни", яку очолює капелан Микола Юрах.
Ієрей ПЦУ Микола Юрах та хористи двопрестольного Свято-Миколаївського храму ПЦУ Володимирця на Майдані Єдності.
До слова, з 2014 року Микола Юрах супроводжував як волонтер, а згодом як капелан, наших воїнів на різних бойових позиціях та у тилу.
А з дати повномасштабного вторгнення добровільно взявся за страшну місію - споряджати та забирати з моргу тіла загиблих земляків. Також саме йому доводиться першим відчувати емоції родини, коли отримують сповіщення про безвісно зникнення чи загибель на українських полях війни з російськими окупантами рідної людини.
У Володимира Овчаренка ще жива старенька мати - її скорботу неможливо передати, бо в рідне село Озеро її СИН повертається "на щиті", але гідним сином, воїном, чоловіком. Також ще є сестра - вона у безмовній скорботі.
Пішою ходою військовослужбовці роти охорони, земляки та володимирчани провели кортеж з тілом загиблого Володимира Овчаренка до перехрестя Соборна-Грушевського. А там авто-мотоекскорт вирушив останнім шляхом Героя - додому, в Озеро.
В селі Озеро, Каноницької громади, Героя-захисника Володимира Овчаренка похоронили з військовими почестями на місцевому кладовищі - звучав гімн, почесний салют та майоріли синьо-жовті та червоно-чорні прапори вільної України.
Ще один стяг виросте на кладовищі села Озера.
Вічна пам'ять кожному загиблому Герою! Слава Героям! Слава Україні!
Відеорепортаж зустрічі та прощання у Володимирці дивіться на нашому YuoTube:
