Володимирець.City уже писав про релігійний конфлікт в селі Заболоття. Частина громади, на чолі з активістом Іваном Мельником, виявила бажання перейти до підпорядкування Православної Церкви України (далі – ПЦУ). Решта прихожан храму, на чолі із священиком Андрієм Бездомовим, проти цього і хочуть лишитися в підпорядкуванні Української Православної Церкви. Активісти тим часом уже перереєстрували храм і майно на ПЦУ.
Редакції із власних джерел стало відомо про плани громади провести чергові перемовини зі священиком 1 серпня, в переддень релігійного свята. Уже з обідньої пори до села виїхав поліцейський патруль, а на момент зустрічі, на 6 вечора, поліції там зібралось чи не піввіділу. Були представники СБУ також, бо сам ініціатор, Іван Мельник, їм повідомив про плани.
Вигляд місцини того підвечір'я був чудовим, попри тривожну подію. Церква побудована на підвищенні серед села, гарно тішиться на підвечірньому сонечку. Перед замкнутою брамою, яку охороняли двійко хлопчаків, гомоніли і співали псалмів кількадесят людей. На місці згадалися рядки Павла Тичини: «На майданi коло церкви революцiя iде...»
Жінки на емоціях викладали мені, забачивши бейдж «Преса», своє бачення проблеми. Анна Бездомова, дружина священика Андрія Бездомова та Поліна Хомуйло, Світлана Чулюк, Катерина Самойдюк, Марина Протасевич, Лідія Шульга і Наталія Степанівна (прізвище відмовилась називати) доводили неправомірність дій Івана Мельника та стверджували, що реєстрація була неправочинна.
Священик Андрій Бездомов від офіційних коментарів на камеру відмовився, посилаючись на достатність інформації від інших та проблеми зі здоров'ям.
Серед найбільшої групи прихожан відчувалась надлишкова емоційність. В очі кинулось своєрідне таборування: священик з паствою – на захисті брами до храму, активісти невеликим гуртом на тротуарі, поліція – на контрольованій відстані від героїв події. І, як зазвичай, осторонь стояли пасивні учасники-глядачі.
Іван Мельник, очільник групи активістів, за його словами, є тимчасовим старостою новоперереєстрованого храму.
Він стверджує, що діє виключно в межах законодавства, бо перехід релігійної громади здійснено у відповідності до вимог. В його руках – усі необхідні підтверджуючі документи про реєстрацію змін у складі парафіяльної ради і назви храму, є статут і всі протоколи та витяги про реєстрацію.
– В селі нас дуже багато людей підтримує, але ховаються за спинами, бо бояться, – каже Лідія Шуліпа з табору активістів.
Чому і чого бояться, не було сказано. А Іван Мельник озвучив заготовлені питання для настоятеля храму. Вони стосуються його позиції щодо переходу в ПЦУ.
Метою зустрічі коло церкви у цей день стало бажання прихильників ПЦУ задати питання священику і отримати чітку відповідь: «Чи готовий він очолити новостворену громаду церкви і перейти на служіння Україні разом з паствою?».
Фактично на вимогу активістів батюшка мав або погодитись з перереєстрацією і очолити храм, як священник ПЦУ, або передати ключі від церкви іншому настоятелю, оскільки храм уже перейшов в інше конфесійне підпорядкування.
Однак цього не відбулося, бо спільної мови не знайшли. До перемовин зі священником не дійшла справа, принаймні на моїх очах.
Тепер обидві сторони настроєні рішуче відстоювати свої права.
Активісти розповіли також про складнощі і перепони під час проведення перших зборів в орендованому ними закладі культури.
Обурювалися й непримиримістю більшості прихожан заболоттівського храму Івана Богослова з їх проукраїнською позицією та бажанням мати храм в селі, де можна молитися рідною мовою, а не староцерковною. За словами дружини тимчасового старости Надії Мельник, принесений нею до церкви текст «Молитви за Україну» у 2014 році, був відхилений церковним хором.
Делегати ходили один до одного швидше в розвідку, аніж для перемовин. Конструктиву не було, а релігійного фанатизму вистачало. Тож сподівання на результативність цієї чергової маленької «революції біля церкви» з обох сторін конфлікту були марними.
– Ми будемо подавати до суду. Не воювати ж із ними? – каже Валентина Потасевич, яка за українську церкву (ПЦУ).
Аналогічна думка прозвучала й зі сторони захисників храму на чолі з батюшкою.
Поряд чатували поліцейські. Вони були зі зброєю та кайданками. Наготові тримали рації та уважно слідкували за діями обох сторін.
Олександр Дячук, заступник начальника слідчого відділу Володимирецького відділення поліції (на відео нижче), запевнив, що про сьогоднішню подію знали заздалегідь. Тож усе було під контролем.
Ним зазначено, що протягом того дня у Заболотті порушень громадського порядку не виявлено. А працівники поліції належним чином виконують свої обов'язки.
Коментарі експертів
Роман Хондока, сільський староста Заболоття
– Є Конституція України, є Законодавство України, яке чітко розмежовує всі ці речі. Я не буду коментувати дії одних чи інших. Якщо у них є незгоди між собою, то нехай звертаються до відповідних органів, хай вирішують спори в суді. Але я радий що все мирно завершилось сьогодні, – коментує ввечері того дня в телефонній розмові сільський староста.
Благочинний Володимирецького благочиння ПЦУ, протоієрей Віталій Боднар
– Я навіть не знав, що там відбулось. Я нині в лікарні. Знаю, що там є всі документи на храм. Вони юридично визнані вірними і оформлені належним чином. Хай священик визначається і не бунтує людей, – відповідає на моє запитання щодо подій у Заболотті протоієрей Віталій Боднар, благочинний Володимирецького благочиння ПЦУ.
За офіційним коментарем щодо кількості переходів релігійних громад в області до ПЦУ Володимирець.City також звернувся до Ігоря Соколовського, заступника начальника відділу організаційно-планової роботи, релігії та національностей Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації.
Ось що він розказав про ситуацію з міжконфесійними переходами громад на Рівненщині.
Ігор Соколовський, заступник начальника відділу релігії та національностей Рівненської облдержадміністрації
– Загалом усього перейшло до ПЦУ, з урахуванням вашого Заболоття, 50 громад Московського Патріархату, Київського Патріархату – 30 громад. Всіх загалом релігійних громад православної віри в області на даний час зареєстровано 934. Зараз нема переходів, фактично все застрягло у мертвій точці. Громади Київського Патріархату переходять до ПЦУ, але це технічні переходи, бо вони й так фактично є проукраїнські. Колеги з інших областей діляться інформацією, що церковні громади не хочуть переходити до ПЦУ. Кажуть, там Філарет впливає на рішення громад. А деякі храми з прихожанами, які раніше вже перейшли до ПЦУ, тепер хочуть повернутися назад до Московського патріархату.
Як далі розгортатимуться події у Заболотті – розкажемо згодом. Ми не впливаємо на події, ми їх висвітлюємо.
