Втрата громади: сорокарічний фельдшер з Володимирця загинув від скиду російського дрона

Дарка Кравчук редакторка цифрових мереж

26 листопада 2024 12:00

Двадцятого листопада Володимирець «на щиті» зустрів бойового медика, молодшого сержанта Юрія Радчука, 1984 р.н. Він загинув від скиду з російського дрону на Харківщині під час виконання бойового завдання.

Читайте також: Втрата громади: на щиті повертається бойовий медик з Володимирця

Юрій Анатолійовий служив бойовим медиком 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти батальйонної групи зведеного підрозділу ХНУПС.

Автор: Людмила Босик, Дарка Кравчук

Військовослужбовець загинув 10 листопада 2024 року під час переміщення на бойове чергування між позиціями на Харківщині, в результаті скиду невідомого вибухового пристрою з російського дрону. Загиблого воїна в домовині у Володимирці зустрічала з рідних лише тітка. Батьки вже померли – мама від онко хвороби раніше. А батько – вже тоді, коли Юрій служив у ЗСУ. Похоронка адресувалась ще на батька…

На володимирецькому Майдані Єдності кількасот земляків вийшли зустріти і провести в останню дорогу Воїна-земляка, медика і хорошу людину, навіки сорокарічного Юрія Радчука. За кількасот метрів від площі жив Юрій. Усі за кортежем «На щиті» й пішли до рідної домівки Юрія Радчука, щоб попрощатись. Біля домовини, на чільному місці коровай – поліська традиція проводити останньою дорогою неодружених. «Що ж ті гади – москалі таких хлопців вбивають? Чого вони прийшли на нашу землю ті вбивці?», – голосила тітка над тілом вбитого окупантами племінника.

Прощання з бойовим медиком Радчуком Юрієм Фото: Людмили Босик, Дарки Кравчук

Вже після похорон з усіма військовими почестями, на месенджери Володимирець.City написала колега Юрія – Олена. «Радчук Юра, або як ми його називали Юрчик. Добрий, спокійний, щирий, відкритий, веселий чоловік. Настільки врівноважена та щира людина, що у наш час мало де такого зустрінеш. Працювала з ним разом на «швидкій».

Ми разом працювали 3 роки: з 2011 по 2014, потім я переїхала в інше місто (коли я прийшла на роботу, Юрчик уже там працював). Шлях Юрчика на «швидкій» починався з диспетчера. Він приймав виклики і передавав бригаді, консультував по телефону, спрямовував людей на конкретні дії, поки приїде бригада на місце виклику. Згодом він і сам став виїжджати на виклики, уже як фельдшер виїзної бригади. Чергування брав у Володимирці, Антонівці та Більській Волі.

Останні роки працював у Більській Волі фельдшером виїзної бригади. Надзвичайно відповідальна, тяжка та екстремальна робота, адже на виклик їдеш ти та водій і розраховуєш тільки на свої сили. На жаль лікарів поряд немає – ти сам стаєш уже не фельдшер, а справжнім лікарем, ким Юра і був. Звільнився з роботи приблизно 1,5-2 роки тому і пішов рятувати життя далі уже нашим військовим. Впевнена на 100%, що там на лінії фронту ним було врятовано безліч життів, адже до останнього він лишився відданий своєму покликанню, своїй професії.

Дуже болить його втрата, адже дійсно він був покликаний рятувати життя людей, а своє життя врятувати не зміг. «Наш бородатий Юрчик», як ми часто на нього казали. Вічна, світла пам'ять Тобі! Ти Герой!».