Олена КИТУН – ветлікарка-фахівчиня. Живе у Великих Цепцевичах, Вараського району. Вона має троє дітей – двоє синів і доньку. На жаль, один син загинув в боях з російськими загарбниками у цьому році. Але мати Героя підтримує ЗСУ, донатить на підрозділ, де служив Олег.
Сьогодні вона – пенсіонерка. Їй – 63 роки. Вона в статусі мами, бабусі, дружини, свекрухи. Вона – Мама Воїна-Героя, який віддав своє життя за незалежність України.
Олена Китун, Великі Цепцевичі
Її син – Олег Китун, військовослужбовець 14-ї ОМБр, старший лейтенант, розвідник, комвзводу загинув у січні 2024 року при виконанні бойового завдання у Куп'янському районі, на Харківщині. Він був вчителем фізкультури Більськовільського ліцею та тренером з боротьби.
Познайомила нас з Оленою Володимирівною біда – загибель Олега, про якого редакція писала ще кілька років тому. Він був тренером – писали про досягнення його команди з Великих Цепцевич. Він в числі перших зголосився восени 2021 року на польові збори тероборони – потрапив у кадр журналістів з коментарем. Згодом, коли Олег був у відпустці, ми також робили репортаж.
«Олена Володимирівна Китун закінчила Львівську академію ветеринарної медицини ім. Гжицького в 1986 році. По закінченню академії розпочала працювати у Великоцепцевицькій дільничній лікарні лікаркою-епізоотологом. З 1995 року очолила Великоцепцевицьку ветлікарню як завідувачка.
В 2015 році Великоцепцевицька ветлікарня реорганізована в пункт. Пані Олена переведена на посаду ветеринарного санітарки Великоцепцевицького пункту ветеринарної медицини, де працювала до 31 грудня 2021 року. Це жінка живчик. Завжди добросовісна, відповідальна, щира, спритна і вміла», – так розказує про пані Олену колишній її керівник Олександр Петрук.
Завітала пані Олена до редакції ще влітку 2024 року і попросила знайти контакти когось з командирів підрозділу загиблого сина Олега, щоб допомогти фінансово побратимам його. Пошукали журналісти редакції «Вісника Полісся» – знайшли.
Підрозділу розвідників потрібен був дрон та РЕБ. Якраз і збір був у них оголошений.
«Я щось придбаю хлопцям. В пам’ять про Олега. Він дуже був відданий службі. То я хоч чимось допоможу його підрозділу», – розказує пані Олена, поки набираємо платіж на банківський рахунок побратима.
Тож на РЕБ та дрон «Mavik» жінка переказала з нашою допомогою загалом кількома платежами 95 тисяч гривень (на фото процес переказу). На той час залишилось до потреби у 240 тисяч лише кілька тисяч. Переймалася жінка, щоб потім ще допомогти та закрити збір.
- Я розумію, що сина вже не верну. Але я знаю, як він хотів перемоги і звільнення України від росіян-окупантів. Я пишаюсь сином, всіма своїми трьома дітьми. І маю бути сильна, бо Олег так хотів, - каже жінка, йдучи з редакції.
Вона – у щоденній скорботі. Але Олена Китун шукає сили бути стійкою і мотивується вірою у безперечну перемогу. Жінка чітко знає, з яким сильним ворогом стикнулася Україна і пишається своїм сином-героєм.
Оновлено.
Про щирість і жертовність пані Олени задля підтримки ЗСУ розказав журналістці Володимирець.City в приватній переписці представник командування підрозділу, де до загибелі служив Олег Китун:
"Особисто з нею, з пані Оленою, на жаль не знайомий. Але це справжня Мама, яка знає ціну волі і перемоги. Вона допомагала зі зборами та придбанням засобів РЕБ для підрозділу. Ми зробили подяку від бригади та відправили Новою Поштою Олені Китун з нагоди Міжнародного дня волонтера. Доземний уклін і щира подяка Вам, Мамо!".
Фото Дарки КРАВЧУК. Матеріал створено за підтримки Волинського прес клубу
