Музейний фонд Зарічненської громади поповнився унікальним експонатом — рогами місцевої зірки, оленя Бориса.
Цей колоритний дарунок музею зробили небайдужі жителі — Руслан Христюк та Валентина Селезень. Цікаво, що роги були знайдені обома в один день, але у різний час: пані Валентина натрапила на них у своєму господарстві о 7-й ранку, а Руслан Петрович — о 16:10.
Об’єднавшись, вони вирішили передати знахідку до місцевого музею, аби кожен мешканець та гість Зарічненської громади міг побачити цей витвір природи на власні очі та згадати легендарного Бориса.
Під час офіційної передачі селищний голова Богдан Квачук та начальниця Відділу освіти, культури, молоді та спорту Вікторія Кишенко щиро подякували Руслану та Валентині за їхній внесок у збереження місцевої історії та культури.
Фото: КЗ "Краєзнавчий музей" Зарічнеської селищної ради
"Це справді дуже гарні роги, а головне — вони мають свою унікальну історію, яка відтепер житиме в нашому музеї", — зазначив керівник громади.
Олень Борис давно став улюбленцем і символом місцевості. Його доля хвилювала не лише мешканців Зарічного, а й гостей з різних куточків України. Як розповідають очевидці, за рогами Бориса ще з осені пильно стежили, адже всі знали, що незабаром він їх скине.
Валентина Селезень розповіла, що лівий ріг Борьки знайшла в себе на городі, а правий він скинув вже в місцевого єгеря. "Рідко таке буває, що знаходиш обидва роги, щоб була пара", — зазначила пані Валентина.
— Він зайшов до мене у двір. Я його закрив, за ним ходив, кормив його бананом, я його стеріг, — ділиться спогадами Руслан Христюк. — У Борьки кров тече з рани від одного рога, йому болить, шкодував, переживав, щоб все минуло добре.
За словами пана Руслана, він пропонував зачепити за ріг мотузку, щоб було легше знайти ріг, але передумав, оскільки боявся нашкодити улюбленцю.
Саме в той час до Руслана Христюка завітали військові з Одеси, які приїхали спеціально подивитися на Бориса, бо вони спостерігали за ним в інтернеті й хотіли побачити наживо. "Я повертаю голову, а він махнув головою раз і роги відлетіли", — ділиться спогадами місцевий мешканець.
До слова, саме Руслан Христюк, за словами місцевих мешканців, привчив оленя Бориса до людей.
Місцева мешканка Ірина розповіла, що роги метр завдовжки.
Тепер роги Бориса — не просто музейний експонат, а частинка життя Зарічненської громади, історія про любов до природи, турботу про тварин та щирі емоції, які об’єднують нас усіх.
За інформацією КЗ "Краєзнавчий музей" Зарічнеської селищної ради.
Де знайти інформацію Володимирець.City: на сайті, в Facebook, в Instagram, на YouTube, в Telegram, в Twitter.
