Дарина Бикова з Великих Цепцевич має важкі вроджені вади здоров’я і пересувається на інвалідному візку. Однак це не завадило їй знайти власний спосіб самореалізації через створення картин. А днями збулась її маленька мрія завдяки депутатам Вараської районної ради. Авторський проєкт «Малі історії великої біди». Історія 50: «Інклюзія – не вирок. Картини – на підтримку ЗСУ».
У серпні цього року, під час журналістського візиту до п’ятнадцятирічної дівчинки з інклюзією Дарини Бикової, народилася спільна ідея, що згодом переросла у реальну ініціативу підтримки, мотивації та самозарадності. В рамках інформаційної кампанії «Жінки, які живуть «тут» і «зараз», організованої ГО «Агенція регіонального розвитку «Руна», в родину Ольги Новак я завітала, щоб створити репортаж про сильну родину, яка опікується дитиною з вадами здоров’я.
Вражена сильним духом мами Олі, яка разом зі своїми батьками Любов’ю та Юрієм Новаками виховують Даринку, обмежену у русі, але наділену творчими талантами і ємпатією до світу, писала кадри для майбутнього репортажу.
Даринка показувала свої творчі роботи – картини «за номерами», писані масляними фарбами та картини з алмазної мозаїки. Її картини щирі, емоційні, з особливим внутрішнім світлом. Кожну з картин дівчинка робила місяць, а то й більше!
Дарина Бикова працює з алмазною мозаїкою. Серпень 2025 р.
В розмові з родиною запропонувала спробувати реалізувати просту, але важливу ідею: продати картини, а виручені кошти спрямувати на підтримку місцевих волонтерів, які підтримують земляків в Збройних Силах України.
Адже для дитини з інклюзією надзвичайно важливо відчувати себе рівноцінною частиною суспільства — не об’єктом співчуття, а активною його учасницею.
Минуло майже пів року. Нещодавно Даринка вийшла на зв’язок і повідомила в месенджері: вже створила п’ять картин і готова їх реалізувати. Єдине питання — де і як це зробити. Тоді було ухвалене спільне рішення: картини доставили у Володимирець.
І я, звернувшись попередньо до голови Вараської районної ради Ярослава Березюка та отримавши його підтримку в цій ініціативі, презентувала їх під час 38-ї сесії Вараської районної ради, 19 грудня. Ініціатива виставки-продажу керівництвом та депутатами була сприйнята з великим розумінням. По завершенню сесії четверо депутатів придбали картини Дарини Бикової — зі щирим зацікавленням і повагою до дитячої праці. Надзвичайно приємним і сентиментальним моментом було те, що не всім вистачило картин!
На фото: нові власники картин Дарини Бикової
Щасливими власниками (на фото вгорі) стали Ярослав Зборовський – наразі бойовий медик ЗСУ, Андрій Забродоцький – працівник РАЕС, Олександр Городний – директор Ромейківського ліцею, Ростислав Сніжко – керівник автотранспортного підприємства з Вараша, волонтер. Більше того, інші висловили прохання придбати, коли дівчинка створить нові картини.
Сьогодні Дарина вражена тим, що її роботи знайшли відгук. «У Даши переповнюють емоції. Вона не може повірити, що такий ажіотаж на її роботи. Готових картин немає. Завтра їдемо до міста закуповувати нове полотно. Для неї це не лише матеріальна підтримка, а насамперед — сильна мотивація творити далі, розвиватися і вірити в себе», — написала мені мама Олі увечері,
після успішної ініціативи.
Окремої уваги заслуговує рішення дівчинки: усі кошти від продажу картин передати волонтерам на виготовлення антитепловізорних плащів для українських військових. Ця ініціатива вже реалізована – п’ять тисяч гривень Дарина особисто 22 грудня передала Наталії Мазур – керівниці волонтерського центру у Володимирці.
Дарина з родиною та Наталією Мазур
Ці кошти підуть на придбання спеціальної тканини для пошиття антитепловізорних плащів для захисників українсько землі.
Сама Даринка після візиту до волонтерів написала наступний допис на своїй сторінці в фейсбуці: "Цей рік для мене був трудівним. Хочу розповісти свою першу історію своєї відповідальної роботи. Я вагалася, братися за неї чи ні. Два роки назад мені подарували картину, яку я боялася розпочинати робити. Ви ж лише уявіть скільки там дрібних алмазів... (їх там багато багато тисяч).
Отже цього літа я вирішила розпочати, спробувати, творити. Страх переповнював, руки дрожали. Я працювала над нею півтора місяці. Але я вам скажу вона мене надихнула. І одного разу я запитала маму,бабусю та дідуся,чи зможуть мені купувати нові картини, бо мені дуже подобається їх творити.
До кінця літа я вже мала три готові роботи,і розпочинала четверту. Коли до нас завітала Людмила Босик, побачивши мої роботи, запропонувала продавати картини, я одразу ж відмовилася:" Я не буду продавати,вони не на продаж". Але моя подруга Людмила підтримала мене:"Я тобі допоможу зробити аукціон на допомогу ЗСУ". Я погодилася. Запитала у своїх рідних: як ви гадаєте, я встигну до аукціону зробити достатньо картин? І я дійсно встигла. Але я не очікувала,що їх так швидко розкуплять...
Сьогодні я отримала за них кошти та віднесла у волонтерський центр у Володимирці. Я не уявляла, що один рулон тканини може врятувати тридцяти воїнам життя - так сказала Наталія, волонтерка. Але на цьому я не хочу зупинятися чи здаватися, хочу творити.
Хочу, щоб ви мене підтримували, а від себе - я буду трудитися".
Юна митчиня-волонтерка отримала на згадку від Наталії подарунок - пошитий ними прапор та солодощі. "Це УКРАЇНЦІ!!!!!! Зворушлива зустріч. Неймовірна дівчина. Вкотре переконуюсь, що наша сила в єдності. Маленька майстриня отримала в подарунок державний символ незламності прапор України від нашого Волонтерського центру. Дякуємо за підтримку і довіру. Разом до перемоги", - написала в коментарі до допису про візит Наталія Мазур.
Іноді великі вчинки починаються з дрібниці, як от цього разу — з рішення дорослих почути і підтримати дитину у її самореалізації. Так у передрізвяні дні самоурядовці стали «миколайчиками», зробивши подарунок собі і Даринці.
P.S.: На цьому історія не завершується. Після свят родина Даринки Бикової отримає від волонтерок Володимирця два готові антитепловізорні плащі, які передадуть своїм землякам у лавах Збройних Сил України.
