У вас є питання до державної влади, але ви не знаєте як і до кого треба завертатися? Вам потрібна письмова відповідь чиновників, а не усні відмовки? Ми розкажемо, що таке публічна інформація, коли можуть відмовити у її наданні та як це оскаржити. А ще роз’яснимо, навіщо вам взагалі потрібні ті запити і власне що таке публічна інформація.

Отже, покрокова інструкція як діяти, куди звертатися і скільки чекати.

Що таке запит на інформацію, а що – звернення до органу влади?

Запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону).

Звернення громадянина – це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (стаття 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Отже, якщо ваш майбутній лист містить прохання лише надати інформацію – це запит. Якщо ж прохальна частина листа передбачає необхідність вчинити певні дії, визнати певний правовий статус, розглянути певну ситуацію тощо, то це – звернення. Отримавши такий лист, розпорядник інформації розглядатиме цей запит за правилами Закону України «Про звернення громадян» як заяву, клопотання або скаргу.

Ці два правових інструменти істотно відрізняються строками розгляду – п'ять робочих днів для запиту та один місяць для звернення – а також відповідальністю адресата за ненадання відповіді. Отже, радимо формулювати запит лише у контексті надання інформації.

Закон «Про доступ до публічної інформації» забороняє обмежувати доступ до інформації щодо розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (частина 5 статті 6 Закону).

Яка інформація є публічною?

Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Отже, по-перше, розпорядник повинен володіти інформацією на момент отримання запиту, по-друге, така інформація повинна знаходитись на певному матеріальному носію.

Тобто термін «публічна» стосується інформації, що в той чи інший спосіб на законних підставах опинилася у розпорядників. Це може бути як інформація ними створена в процесі реалізації повноважень, так і інформація, яку вони отримали від інших суб’єктів чи, наприклад, від органу, правонаступником якого вони стали.

Для прикладу, запитувач просить певне міністерство надати йому копію листа, отриманого цим міністерством від Кабінету Міністрів України. У даному випадку міністерство не має права відмовити запитувачу чи пересилати його запит до КМУ. Міністерство володіє даною інформацією і цей лист (інформація, відображена у ньому) отриманий міністерством під час здійснення ним своїх повноважень. Така інформація є публічною.

Яку інформацію можна запитувати?

Відповідно до статті 19 Закону, ви маєте право звернутися із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація вас особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Але важливо знати, що запитувана вами інформація повинна бути готова і доступна. Тобто якщо інформація вже створена, то розпорядник зобов’язаний її надати запитувачу. Якщо для відповіді заявнику розпоряднику інформації потрібно робити додаткові запити, скажімо, у державні реєстри, то вам можуть відмовити у її наданні – адже таку інформацію ще треба створювати.

Якщо ми говоримо про державні органи чи органи місцевого самоврядування, то публічною є вся інформація, яка знаходиться у їх володінні. Тобто кожен документ, лист, фотографія тощо. Однак це не означає, що можна без перешкод отримати таку інформацію. Доступ до такої інформації може бути як відкритим, так і обмежуватися на визначених законом підставах (наприклад, державна таємниця про знаходження військового стратегічного об’єкту).

Якщо юридична особа фінансується з місцевого чи державного бюджету, тоді ця організація повинна надавати інформацію щодо використання цих коштів, скажімо виплати зарплати працівникам.

Можна просити не лише інформацію як таку, а й належним чином засвідчені копії документів, що її підтверджують.

Запит на яку інформацію можна подавати для гарантованого отримання відповіді?

Приблизний перелік інформації, яку можна одержати за допомогою запитів на публічну інформацію:

  • щодо власників, користувачів, набувачів державного або комунального майна, умов його використання – як на сьогодні, так і в минулому;
  • щодо укладених розпорядником договорів, їх умов, контрагентів та умов їх вибору;
  • щодо прийнятих розпорядником рішень, підстав їх прийняття, виконання обов'язку з оприлюднення цих рішень;
  • статистичні дані відповідно до компетенції розпорядника, певною мірою – «звітна» інформація на підтвердження виконання розпорядником своїх обов'язків;
  • напрямів використання бюджетних коштів;
  • нормативно-правова база з певного питання, а також порядок дій особи з метою одержання певного юридично значущого результату.

Застерігаємо щодо подання запитів, надання інформації за якими є завідомо нездійсненним: наприклад, фізично неможливо надати перелік усіх об'єктів комунальної власності району. Варто конкретизувати запит до фізично реальних меж: по вашому населеному пункту чи по окремій сфері.

Як визначити належного розпорядника інформації?

Коло розпорядників публічної інформації визначено статтею 13 Закону. Вони поділяються на кілька груп.

Перша група – розпорядники всієї публічної інформації, яка перебуває в їхньому володінні. До них належать усі державні органи; усі органи місцевого самоврядування; усі інші суб'єкти, які виконують владні управлінські функції згідно із законом і приймають рішення, обов'язкові для виконання.

Щодо органів місцевого самоврядування доцільно звернути увагу на роз'яснення норм Закону, які містяться в пункті 2.3 – 2.4 Постанови № 10. Зокрема, не є розпорядниками публічної інформації в розумінні Закону народні депутати України, депутати місцевих рад і Верховної Ради АРК, голови районних, обласних рад, сільський, селищний, міський голова, судді, прокурори, державні виконавці тощо. Тобто, обираючи розпорядника, слід надавати перевагу органам, а не посадовим особам.

Друга група – розпорядники інформації щодо використання бюджетних коштів. Такими розпорядниками є юридичні особи, які фінансуються з державного або місцевого бюджетів. Наприклад, комунальне підприємство «Жилкомсервіс» зобов'язане надати інформацію, яка сума коштів була ним витрачена на озеленення вулиці Квітневої, а яка – на ремонт дитячого майданчика біля будинку № 10.

Третя група – розпорядники інформації, що пов'язана з виконанням ними делегованих владних повноважень. Це можуть бути повноваження з надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг; надаються такі повноваження згідно із законом чи договором. Наприклад, заклади освіти, заклади охорони здоров'я, заклади надання соціальних послуг інвалідам та іншим незахищеним верствам населення.

Четверта група – природні монополісти, а також ті суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або мають спеціальні, виключні права. Вони є розпорядниками інформації щодо умов постачання товарів, послуг і цін на них.

Форма запиту: індивідуальна чи колективна?

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Форма запита - довільна. Але він повинен містити:

  • ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
  • загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
  • підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

На офіційних веб-сторінках органів влади у розділах «Доступ до публічної інформації» можна знайти форми для подання запиту на отримання публічної інформації.

Існує єдиний інформаційний веб-ресурс звернень громадян до органів державної влади та органів місцевого самоврядування «Державна система електронних звернень».

Ресурс «Доступ до правди» дозволяє відправляти звернення про надання публічної інформації у електронній формі.

Коли орган влади може відмовити в наданні публічної інформації?

Може обмежуватися доступ до конфіденційної, службової та таємної інформації.

Відповідно до статті 22 Закону орган влади (розпорядник) інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

  • розпорядник не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
  • інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом;
  • запитувач не оплатив фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком (розмір визначає орган влади);
  • запит не містить ім'я (найменування), поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку запитувача, якщо такий є;
  • відсутній загальний опис інформації або вид, назва, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
  • запит не підписаний і без дати, за умови що він подається у письмовій формі.

ВАЖЛИВО! Якщо розпорядник відповідає, що запитувана інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або надає відповідь не по суті запиту – це є неправомірна відмова у наданні інформації.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі та повинна містити:

  • прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
  • дату відмови;
  • мотивовану підставу відмови;
  • порядок оскарження відмови;
  • підпис.

Коли орган влади може відстрочити надання відповіді?

Відповідь на запит повинна бути надана не пізніше 5-ти робочих днів з дня його отримання (стаття 20 Закону).

Якщо запит стосується надання великого обсягу інформації – строк розгляду запиту може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Якщо запит стосується інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів та предметів побуту, надзвичайні події, інформації необхідної для захисту життя чи свободи особи – не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Розпорядник може переслати ваш запит іншому органу влади у випадку, якщо він не володіє запитуваною вами інформацією. Тому рекомендується завжди чітко знати у кого і що запитувати. У такому випадку відлік строку розгляду вашого запиту буде починатись з дня отримання запиту належним розпорядником.

Як подати запит на інформацію у Володимирецьку райдержадміністрацію?

В апараті Володимирецької районної державної адміністрації запити на отримання публічної інформації, адресовані керівництву районної державної адміністрації або районній державній адміністрації без зазначення конкретного структурного підрозділу, подаються як особисто, так і поштою або телефоном.

Можна звернутися на поштову адресу:

34360, смт Володимирець, вулиця Грушевського, 46;

  • на електронну адресу: [email protected];
  • за телефоном – (03634) 2-60-44;
  • телефаксом -  (03634) 2-56-60;
  • особисто, за адресою: смт Володимирець, вулиця Грушевського, 46, кабінет 204 (кабінет загального відділу апарату Володимирецької районної державної адміністрації);
  • шляхом заповнення форми запиту на інформацію безпосередньо на веб-сайті Володимирецької районної державної адміністрації за інтернет-посиланням www.volodrda.gov.ua.
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися