Книга складна, бо ставить питання межі людяності, гідності, поваги, любові до ближнього.
Це історія про невідому хворобу, коли всі люди густонаселеного міста, окрім однієї жінки, раптом осліпли.
Це алегорія людського життя — безжально-іронічна, а місцями навіть моторошна.
Після її прочитання хочеться дивитися на світ широко розплющеними очима і просто жити, не витрачаючи дні на несуттєве.