Чи знаєте ви, скільки потрібно дати корові води, щоб вона давала по 20 літрів молока на день? Чи відомо вам, скільки разів на рік необхідно робити «педикюр» (чистку ратиць) високопродуктивній корові, щоб продовжити її вік? Відповіді на ці та інші питання тваринницького бізнесу вивчає на власному досвіді наш земляк з Балахович – 39-річний Ігор Коц.
Не так давно за кордоном він був заробітчанином з невтішною долею – його «кинули», не заплативши ні копійки. А сьогодні він – власник перспективного сімейного фермерського господарства. Як не падати духом і ризикнути всім та ще й в часи карантину, дізнавалась журналістка Володимирець.City.
Розбита дорога в поліську глибинку
Ми зустрічаємось на виїзді з Балахович. У селі кожен знає, де новий корівник – на території колишнього колгоспу, на старій фермі. Там нині відновлюють частину ферми.
– Через карантин трохи загальмувався процес будівництва, – пояснює Ігор при зустрічі. – Ми мали б вже зробити набагато більше, а так наразі тільки закінчуємо ремонт стайні.
І справді – один із корівників потроху оновлюється. Робота кипить, адже з дня на день сюди переведуть 13 корівок.
«Кинули» на заробітках – і почав свій бізнес
На питання, з чого усе почалось, Ігор посміхається:
– Усе почалось з того моменту, коли на заробітках за кордоном мене «кинули»: працював сумлінно, але не заплатили. Повернувся додому, а тут сім’я, діти. Розумів, що треба щось міняти, – говорить чоловік.
Ознайомився в інтернеті з бізнес-планом молочної ферми. Перечитав дуже багато інформації, передивився безліч відео. І випадково натрапив на відеоролик про рівненську компанію, що спеціалізується на створенні та підтримці фермерських господарств. Вона фінансує, курує і консультує початківців в цій сфері. І я вирішив ризикнути та взяти участь в такому проєкті.
Заручившись підтримкою рідних, Ігор подав заявку до інвестора. Це засновники кластеру «Натуральне молоко». Вони хочуть створювати на Рівненщині до десятка сімейних ферм із залученням власних грошей та грошей канадського уряду. Представники зв’язались з чоловіком. Невдовзі зустрілися, обговорили деталі і підписали договір.
– За умовами договору інвестори надають мені безвідсотковий кредит, допомагають з усіма юридичними і фінансовими питаннями, повністю курують процес запуску і ведення бізнесу. А ще надають стартовий капітал на оренду і реконструкцію приміщення, закупівлю корів. А обладнання надали за пів ціни – звісно, в кредит. За необхідності допоможуть ще й із заготівлею кормів на зиму. Але плануємо зробити це своїми силами. Пропонують такі вигідні умови, щоб створити власний ринок молока, – говорить підприємець.
Скільки коштує почати тваринницький бізнес?
На запуск ферми чоловік витратив близько 700 тисяч гривень. В цю суму увійшло все, що необхідно для старту тваринницького бізнесу.
125 тисяч гривень інвестори виділили на реконструкцію приміщення – на 10 місяців без відсотків.
75 тисяч дали на обладнання. При цьому Ігор має повернути тільки 50% вартості. Ця оплата починається після того, як він погасить 125 тисяч, взяті на реконструкцію.
440 тисяч – на закупівлю корів. Повернення позики – вже під 15% річних. Але фермер починає виплати після того, як виплатить попередні безвідсоткові кредити.
І 20 тисяч – придбання приміщення. Оренда території поки що оформлюють.
– Скажу, що окупність такої сімейної ферми при хороших надоях і хороших кормах у середньому 2,5 роки, – говорить фермер. Видно, що ці цифри у нього в голові тримаються. Хоча в очах помітна тривога за цей ризикований бізнес.
Кожна корова має свій паспорт
– На жаль, племінні високопродуктивні корови дуже дорогі. Компанія виділила певну суму на одну корову. Я шукав звичайних молочних. Кожна з них має своє ім’я, ветеринарний паспорт. Щомісяця мою маленьку ферму перевіряє ветеринар від інвестора. Наразі у нас 13 корів. Згодом плануємо поголів’я збільшити, – каже чоловік.
Цілий день корови на пасовиську. Видоюють їх двічі на день доїльними апаратами. У цьому допомагає мама Ігоря пані Марія. Вона 20 років пропрацювала дояркою в колишньому колгоспі.
У день надоюють в середньому 130 літрів молока. Його зберігають в спеціальному холодильнику. Раз на день продукцію забирає молоковоз.
– Це не так багато, адже наші трави не надто сприяють тому. Та й кілька корів вже тільні і в запуску. За час лактації тварини витрачають на утворення молока велику кількість поживних речовин, використовуючи для цього навіть резерви свого тіла. Тому під кінець лактації високопродуктивні корови худнуть або, як кажуть, здоюються. Таким тваринам треба дати перепочинок для того, щоб вони мали змогу не тільки набути нормальної вгодованості й створити необхідний запас поживних речовин для майбутньої лактації, але й спрямувати зусилля на забезпечення сприятливих умов для росту і розвитку плода. Це тим більше необхідно, що в останні два місяці тільності плід росте так інтенсивно, що за цей період нарощує свою масу в два з лишком рази.
Запуск — це навмисне припинення лактації і переведення корови на сухостій. Запускають тварин звичайно за 45-60 днів до отелення. Низькопродуктивні корови здебільшого припиняють доїтися раніше.
– Щоб збільшити об’єми молока, плануємо засіяти люцерну. Роботи в нас ще багато, – говорить підприємець.
Молоко збувають на Житомирщину
Молоко на фермі забирає Рихальський завод сухого молока, що на Житомирщині.
– Це питання вирішував також мій інвестор, – зауважує Ігор. – У нас в селі збирають молоко в людей заготівельники і від Рихальського заводу, і від Володимирецького. Я взяв контактні телефони в обох, передав їх до інвестора, а їхні менеджери вже між собою домовлялися. За домовленістю молоко у мене забирають трохи дорожче, ніж у населення.
У сім'ї Коців п'ятеро дітей: одна донька і четверо синів. Вони всі допомагають татові на фермі. Ігор каже, що суттєва проблема – це брак робочої сили.
– Мусимо обходитись своїми силами. Бо найняти додаткові робочі руки ми зараз фінансово неспроможні. Задіяні в ремонті я з жінкою і моя мама, наші діти. Отак потроху і піднімаємо нашу ферму. Хоч і важко це робити під час карантину, однак завзятості нам не позичати.
А що село?
У селі люди по-різному ставляться до нового корівника. Хтось радіє за Ігоря і його сім’ю, хтось засуджує.
– Ой, та багато чого наговорили вже люди. Що і сім’ю по світу пущу, що і будинок дав під заставу, що і діла путнього не буде. Ніхто ж не знає умов, на яких ми вирішили працювати, а поговорити хочеться, – каже Ігор.
Ігор з дружиною Ніною відвідали два семінари, присвячені веденню молочної ферми.
– Договір з інвестором я підписав на 5 років, а далі буде видно – чи продовжувати співпрацювати, чи йти своїм самостійним шляхом. Поки що мене все влаштовує. Бо стартувати з нуля з браком досвіду і початкових знань в сфері ведення будь-якого бізнесу дуже важко. А вони мене вчать, страхують. Також консультаціями допомагає заступник голови Полицької ОТГ Вадим Давидюк, – додає чоловік.
А тим часом, поки ми спілкуємось, корови роблять свою справу: жують травичку на пасовиську. Випасають їх діти і рідний дядько, що приїхав відпочити від міської метушні з далекої Харківщини.
Соковиті пейзажі, вгодовані добротні чорно-білі корови, як в рекламі шоколаду, запах свіжих копичок сіна – пасторальна картинка як у кіно. Життя у Балаховичах не зупинилося. Це підтверджують працьовиті фермери із родини Коців.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
