Кандидат на посаду голови Володимирецької селищної ради від партії «За Майбутнє» Василь Ковенько по праву може вважатися експертом у місцевому самоврядуванні. Його стаж роботи тут – уже більше 10 років. Тож розмова про перспективи територіальної громади розміром у пів колишнього Володимирецького району вийшла скоріше проблемною, аніж агітаційною. Саме тому її варто прочитати усім, хто піде 25 жовтня на вибори – щоб краще розуміти, яке непросте майбутнє нас жде і чому у Володимирці конкуренція за головну посаду навіть більша, ніж у Вараській тергромаді та кого слід обирати.
Про «громаду на 200 мільйонів» і дорогу до Телкович на 170 мільйонів та інші несподівані ракурси місцевого врядування – у розмові з досвідченим політиком.
– Василю Васильовичу, ви балотуєтесь на посаду голови Володимирецької селищної ради. Розкажіть нашим читачам, чим краща партійна виборча система від колишньої мажоритарної.
– Нинішня виборча система – це щось занадто премудре, і, як на мене, то незрозуміле навіть для її авторів. А головне – вона обмежує право багатьох активних громадян, котрі є лідерами громадських думок, впливають на настрої громадян, мають активну життєву позицію, але в силу своїх переконань не мають бажання мати жодних відносин з партіями. Останні не можуть бути самовисунуті в кандидати в депутати. А це велика дурість. Адже політизація виборчого процесу на місцях, на мою думку, це велика помилка, котра негативно позначиться на дієвості і конструктивності роботи місцевих рад, які покликані вирішувати питання розвитку громад, керуючись інтересами самих громад, а не політичною доцільністю.
Виборець не впливає на формування партійного списку, бо партії його складають самі. Чи зможе депутат, наприклад, із Телкович набрати необхідну квоту голосів, щоб пройти до райради, якщо його партійним конкурентом є більш відомий у Володимирці політик, що йде в перших номерах списку? Важко сказати.
Але така політизація виборчого процесу в умовах нечіткої врегульованості на законодавчому рівні повноважень однозначно негативно буде впливати на ефективність роботи рад. Тому було б ідеально, аби до рад потрапили депутати, обізнані з нормами законів, що регулюють діяльність рад, розуміли роль і владних інститутів, і власні повноваження. Адже багато що в громаді буде залежати від своєчасності прийнятих радою рішень, їх відповідності нормам діючого законодавства, а отже, і їх виконання.
Окрім того, на цей склад ради вже об'єднаної територіальної громади і голову ради покладається непросте завдання. А саме: із формальної адміністративної одиниці «Володимирецька ОТГ» створити об’єднання громад не лише за територіальним принципом, а за формою і змістом, де будуть враховані інтереси кожного населеного пункту.
– Якою буде структура територіальної громади? За яким принципом голова призначатиме сільських старост?
– Утворення відповідних управлінь чи відділів виконавчого комітету селищної ради має відбуватися, виходячи з реальних потреб та можливостей громади. Їх штат і чисельність буде визначатись на сесії ради. Тому скільки буде старост чи заступників – буде вирішувати рада. Звичайно, при цьому буде враховано своєчасність доступу громадян для отримання адміністративних послуг (отримання довідок та інше) за місцем їх проживання.
Що стосується старостату, то законодавство не містить в собі обов’язкових норм щодо необхідності введення посад старост. Це можуть бути інші назви посад, а, відповідно, і повноваження. Громада має сама напрацювати собі структуру, що буде ефективно надавати адміністративні послуги для забезпечення усіх без винятку населених пунктів громади.
– Розкажіть про владну вертикаль після децентралізації і місцевих виборів. Чому громаді обов’язково треба мати своїх депутатів в районній раді і в обласній? На що вони впливатимуть?
– Суть децентралізації влади полягає якраз у ліквідації вертикалі влади шляхом передачі повноважень від органів державної виконавчої влади на рівень територіальних громад разом із достатнім фінансовим ресурсом. Паралельно посилюється і відповідальність органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб за прийняті рішення перед виборцями – жителями громад.
Чому нам потрібні свої депутати в обласній раді? Бо такі об’єкти соціальної сфери, як будівництво або капітальний ремонт школи, дитячого садочка чи амбулаторії, громада самотужки не потягне. А щоб вийти на фінансування ДФРР чи програми державного будівництва тих же доріг, треба мати свого представника в обласній раді. Простіше кажучи, так легше потрапити у списки планів на фінансування.
– Перейдемо до конкретики. Який бюджет сьогодні у Володимирецької селищної ради – профіцитний чи дефіцитний? Яким він буде, за попередніми прикидками, в об’єднаної громади?
– Згідно з вимогами Бюджетного кодексу при формуванні місцевих бюджетів доходи і видатки мають бути збалансованими. Поняття «профіциту» бюджету можна застосувати у випадку перевиконання доходної частини місцевого бюджету.
Якщо аналізувати бюджет Володимирецької селищної ради, то за 9 місяців поточного року отримано власних доходів понад план 242,9 тис. грн. Також упродовж року за рахунок перевиконання доходної частини на потреби селища спрямовано ще 230,0 тис. грн.
За прогнозними розрахунками, бюджет Володимирецької селищної ради на 2021 рік орієнтовно складатиме трохи більше 200 млн. грн., враховуючи освітню субвенцію з державного бюджету.
Чому «орієнтовно»? Є ще багато резервів, аналіз яких дозволить громаді значно збільшити надходження до бюджету громади. Це – проведення аудиту земель державної та комунальної власності, здача в оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна, що перебуває у комунальній власності, виявлення та взяття на облік безхазяйного майна.
– З яких надходжень взагалі формуватиметься бюджет Володимирецької селищної ради?
– Структура доходів тергромади значно розширена, в першу чергу, за рахунок спрямування 60% податку на доходи фізичних осіб. Також вагомим джерелом надходжень є плата за землю, єдиний податок, акциз з палива і роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, податок на нерухомість.
– Медицина первинна: який стан справ там зараз?
– Наша «первинка» – за критеріями ділової активності сьогодні перша в області і 24 місце – в Україні. Але про це вам розкаже більше головний лікар Володимирецького ПМСД Олександр Волочнюк. Звісно, що не все так гладко у нас – але ще більш незрозуміло, як буде у новому форматі тергромади.
– Медицина вторинна: наша лікарня обслуговує сьогодні жителів усієї Володимиреччини, в тому числі й жителів чотирьох тергромад. Після виборів в зоні її обслуговування залишаться лише мешканці Володимирецької тергромади? А що буде з терапевтичним відділенням №2 у Рафалівці, де є своя громада?
– На ці питання поки що чіткої відповіді, мабуть, ніхто не зможе дати: відповідні законопроєкти ще не розглянули у Верховній Раді. Хоча загалом законодавець націлює на те, щоб усе майно передати у відповідні громади і в місцеві ради, тож і майна як такого не зостанеться. В комітетах Верховної Ради з питань децентралізації частина членів комітету взагалі не бачать районних рад в структурі органів місцевого самоврядування. Але, як я вже казав, необхідні зміни до Конституції України по зміні адміністративно-територіальному устрою ще не прийняли, тому райони поки залишилися. Утім, повноваження у районних рад будуть мінімальними: переважно контроль за використанням майна комунальної власності. Я теж вважаю, що райони будуть суто формальними утвореннями. Адже більшість повноважень уже передали на місця – у цьому і є суть децентралізації. То який резон їх знову забирати і передавати комусь?
Тож що буде в Рафалівці з терапевтичним відділенням №2 Володимирецької районної лікарні – я не знаю. Але й утримувати коштом Володимирецької селищної ради його точно не будуть. Ймовірно, це будуть цільові субвенції на лікування хворих з інших громад на Володимирецьку ЦРЛ. Або ж утворити там соціальний будинок районного значення – тоді і персонал збережеться, і кошти на утримання будуть.
Саме в цьому варіанті логічно, щоб об’єкти, які наближають послуги до населення, були в підпорядкуванні районної ради, яка й розподілятиме субвенції з різних територіальних громадах (в тому числі й з «материнської») на утримання кущових лікарень у Володимирці і в Зарічному.
А здорова конкуренція з часом розставить усе по своїх місцях: де будуть кращі хірурги, де терапевти, а де більш фахово лікуватимуть інсульти. Сімейні лікарні направлятимуть пацієнта за його бажанням у Вараш, у Володимирець чи в Сарни. Адже сьогодні лікарні живуть за рахунок кількості наданих послуг населенню.
– На утримання лікарні гроші виділяли раніше з державного бюджету та обласних і районних програм. Тепер з яких коштів вона дофінансовуватиметься, якщо не зможе заробити на надаваних послугах?
– Сьогодні лікарня заробляє на себе за рахунок надання послуг населенню. Чим більше їх надають – тим більше коштів на своє утримання і розвиток мають. А ми сьогодні з бюджету Володимирецького району виділяємо кошти лише на комунальні видатки по лікарні, бо державної додаткової дотації на ці видатки не вистачає. Так, у 2020 році з районного бюджету на оплату енергоносіїв, що споживає наша районна лікарня, виділили 5,2 млн. грн., на забезпечення харчуванням стаціонарних хворих – 1,3 млн. грн.
Надалі, тобто з 2021 року, додаткові кошти на підтримку «вторинки» можливі на умовах укладення договорів Муніципального співробітництва між громадами, адже ЦРЛ надає медичні послуги практично всім жителям громад району.
А політика держави – переведення медицини у конкурентні умови ринку. Яскравий приклад тут – стоматологи, які і на себе заробляють, і комунальним закладам ще й за оренду платять. Будуть кошти у громади – будуть і додаткові програми, скажімо, на гемодіаліз, для придбання інсуліну чи лікування онкологій або рідкісних хвороб.
– Наразі є чимало районних програм по охороні здоров’я, які фінансують певні видатки на вторинну медицину для мешканців усього Володимирецького району. Від яких із них доведеться відмовитися у форматі об'єднаних територіальних громад?
– Так, районною радою прийнято більше десятка районних програм в галузі охорони здоров’я, покликаних хоча б частково вирішити або покращити стан надання медичної допомоги, забезпечити лікуванням окремі категорії громадян. Серед таких довгострокових програм – програма розвитку первинної медико-санітарної допомоги; «Діти Володимиреччини»;районна комплексна програма «Цукровий діабет»; програма паліативної допомоги; забезпечення надання медичної допомоги хворим із ураженням органів опори та руху; по наданню допомоги хворим з хронічною нирковою недостатністю, які отримують програмний гемодіаліз; забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів – стомованих хворих технічними засобами.
Наш район одним із перших прийняв Програму із запобігання поширенню, діагностики та лікування на території Володимирецького району COVID-19, видатки на реалізацію якої склали близько 3 млн. грн.
Виходячи з фінансових можливостей, громада може приймати місцеві програми з питань охорони здоров’я, адже лікувальні та реабілітаційні процеси мають бути безперервними, і зміна джерел фінансування медичних програм не повинна впливати на мешканців будь-якої громади.
На які програми депутати громади виділять кошти – ті й будуть фінансувати для своїх мешканців. Якщо, звісно, буде перевиконання бюджету.
У той же час КОВІД показав, що медицина має бути підконтрольна державі, і загальнодержавні програми для реагування на надзвичайні ситуації мають бути. Але це вже інша тема.
Скажімо, підтримка програми «Призовник», утримання поліції, пожежників – це все прерогатива держави, а не місцевих бюджетів.
– Дороги: що можете пообіцяти, умовно, жителям Телкович, якщо сьогодні навіть відрізок шляху з Антонівки до Городця ще не поремонтували?
– Тут обіцяти щось – взагалі популізм. Тільки за попередніми підрахунками на ремонт (не капітальний!) дороги до Телкович треба мінімум 170 мільйонів + кілька мільйонів на проєктно-кошторисну документацію (ПКД на ремонт мосту в Луко обійшлася у 800 тисяч гривень, а там таких мостів до десятка буде). А чому їх треба шукати в бюджеті громади – якщо це дорога обласного значення? Максимум, що ми можемо – підготувати звернення до обласної ради і на умовах фінансування спершу проєктно-кошторисну документацію виготовити. А тоді вже мріяти про ремонт: оббивати пороги кабінетів в області, просити депутата.
Якщо ж всі дороги в межах тергромад передадуть на утримання місцевих рад – тоді треба і фінансові ресурси передавати на їх утримання.
Аналізуючи фінансові можливості новоствореної тергромади, маю власну думку: кошти бюджету розвитку використовувати тільки після прийняття будівельної програми. А тоді вже переконувати депутатський корпус ради, щоб кошти спрямовувати на виготовлення ПКД та на співфінансування тих об’єктів будівництва, які прийняли у місцевих програмах, та залучаючи кошти через загальнодержавні програми та міжнародні інвестиції. Адже власних доходів громади буде недостатньо для реалізації серйозних будівельних програм. Такий позитивний досвід у нас в районі є – за кошти Світового банку проведено капітальний ремонт 9-ти сільських амбулаторій.
Делегати від Володимиреччини на партійному з'їзді "ЗА АМЙБУТНЄ" (зліва направо): Іван Базака, Ігор Ясенюк, Василь Ковенько, Людмила Босик
Такі питання інвестицій треба спершу порахувати, визначити пріоритети, прописати їх у Програмі чи стратегії розвитку Володимирецької громади на всі 5 років – а тоді послідовно виконувати. Але спершу – стратегія розвитку громади з урахуванням проблематики кожного села.
– Окресліть 5 основних проблем новоствореної тергромади.
- Основні напрямки роботи, на яких необхідно зосередити увагу при розробці стратегії розвитку новоствореної громади:
- дороги, ремонт містків;
- система відеоспостереження;
- завершення будівництва Степангородської школи, будівництво шкіл у селах Воронки, Бишляк, Половлі;
- вода, водовідведення – Володимирець, централізоване водопостачання в усіх селах тергромади;
- покращення матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів, внутрішні санвузли.
Якість води сьогодні, вважаю, виходить уже на передній план. Вода – основа життя. А чи не в кожному будинку є пральні машини, септики; ми всі кропимо садовину і городину – через БЕЗКОНТРОЛЬНЕ використання фосфатів, хімікатів, пестицидів. Все це потрапляє у ґрунтові води, отруює їх, плюс бурштиномийники змішали горизонти – скоро якісної питної води в колодязях не буде.
– Які у Володимирецької селищної ради плюси, а які мінуси у порівнянні із Зарічненською та Вараською громадами?
– На мою думку, сьогодні зарано мірятися плюсами чи мінусами окремим громадам, адже ще триває етап їх створення. Час покаже.
Бачу один великий плюс: те, що ці три громади об’єднані в один Вараський район. Надіюся, що з часом об’єднання в таку адміністративну територіальну одиницю дасть можливість ефективно розвиватися кожній громаді, а також реалізовувати спільні інфраструктурні проекти усього району.
Кожна громада має свої плюси і свої переваги. Кожна громада розробить свій стратегічний план розвитку громади і буде шукати свій шлях до успіху для покращення життя жителів громади. Відповідно, кожна громада виділить свої переваги, окреслить пріоритети і покладе їх в основу бачення свого розвитку.
Для цього необхідно створити професійну робочу групу, яка візьме на себе відповідальність за розробку стратегії розвитку громади. Саме така стратегія і має стати дорожньою картою розвитку громад.
– Які, на ваш погляд, риси повинен мати керівник громади, щоб справитися з усіма викликами в після виборів? Маєте нагоду агітувати за себе.
– Відповідальнісь – здатність відповідати за свої дії та за діяльність всієї ради. Комунікабельність. Професійність. Досвідченість.
Сьогодні як ніколи важлива роль фахового, тобто підготовленого управлінця. Тут часу вчитися немає, а одразу потрібно вирішувати масу невідомих раніше проблем.
Тому хотілося б, щоб сьогодні в депутати потрапили люди, які вже навчені фахово і готові вирішувати проблеми та передавати свій досвід депутатам, котрі вперше оберуться в раду.
Це в районній раді спеціалісти готували необхідне обґрунтування, систематизували дані в зручну таблицю і складали аналітичні довідки, щоб депутат лише проголосував на сесії.
У депутата селради такого штату фахівців не буде – все треба буде самому зрозуміти, розібрати механізм реалізації пропонованого рішення і написати його власноруч до останньої коми. А ще глибше у всьому має розбиратися голова – бо саме на ньому будуть стратегічні рішення на виконання Програми розвитку.
Простіше кажучи, і депутат, і голова селради – це мають бути люди з досвідом роботи в органах місцевого самоврядування, які знають свої повноваження і повноваження органів державної влади. Плюс треба готовність брати на себе всю відповідальність за процеси у громаді. Таке адміністративне утворення, як Володимирецька селищна рада ми маємо правильно конвертувати в спільні інтереси розвитку громади, щоб не виникали конфлікти і мешканці інших сіл не перекривали трасу.
– Коротко про себе.
– Маю вищу освіту, юрист. Більше 15 років працюю в органах державної влади та місцевого самоврядування, з 2010 року по даний час обіймаю посаду голови Володимирецької районної ради. Одружений, виховую двох синів. Кандидат на посаду Володимирецького селищного голови на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року.
