Про закриття нашої «кукушки» чули, мабуть, усі. Очевидно, що на консервації її довго зберегти не вдасться. А що ми втратимо, окрім пасажирського маршруту, без якого в часи пандемії якось навчилися обходитися? Адже ніякого охоронного статусу як туристична, історична, культурна чи технічна пам’ятка, наша вузькоколійка не має. Це ми знаємо точно, бо громадська організація «Бурштиновий шлях» у 2017 році отримала відповідь від Міністерства культури.
Тож ми задали питання Рівненській ОДА: «Чи звертався хтось із органів державної влади або місцевого самоврядування колишнього Володимирецького, а нині Вараського району до ОДА з клопотанням внести вузькоколійку Антонівка – Зарічне до переліку пам’яток технічної культури? Чи зараз уже пізно це робити?»
Відповідь надала Любов Романюк, начальник управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації.
Любов Романюк
– Ні, ніколи ніхто не звертався. По вузькоколійці додам таке. Для занесення об’єкту науки і техніки до переліку об’єктів культурної спадщини потрібно надати фотофіксацію об’єкта та історичну довідку. Історичну довідку має підписати особа, яка має науковий ступінь доктора філософії, кандидата чи доктора наук за спеціальністю «історія».
Відповідно до визначення термінів, об’єкт науки і техніки – це унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні чи видобувні об’єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей. Зібрані матеріали подають до управління культури і туризму облдержадміністрації на розгляд.
Право подати документи може будь-який громадянин України. Довідка пишеться в довільній формі, але щоб була підписана кандидатом історичних наук. І якщо такий статус присвоять, то дозвіл на будь-які зміни в конфігурації вузькоколійки (навіть на заміну шпал чи рейок) будуть можливі тільки після виготовлення проєктно-кошторисної документації.
Станом на 24 листопада 2021 року в Рівненській області є 2381 пам’ятка культурної спадщини. З них пам’яток археології – 1100 (16 – національного значення), пам’яток історії – 864 (1 національного значення); монументального мистецтва – 80, архітектури та містобудування – 337 (з них садово-паркового мистецтва – 11, національного значення – 96).
---
Від редакції. Список пам’яток на Рівненщині вражає, правда ж? Шкода, що стільки років ніхто у Володимирецькому, Зарічненському і нині у Вараському районах не подбав про охоронний статус ні для «кукушки», ні для палацу Красицького у Володимирці, ні для князівського городища на Соловйовій горі під Городцем; не зайнявся всерйоз археологією та палеонтологією. Це не просто туристичні родзинки – а та історія, яка дозволила б позбутися клейма провінційності, втримати (а не розпустити) землі краю і по праву древності поборотися за право столиці нинішнього району.
І тепер не пізно зайнятися збереженням надбання предків – але громади (як і районні ради та адміністрації) ще довго будуть зайняті елементарним виживанням; їм не до збереження культурних та мистецьких цінностей.
P.S. Щиру журналістську вдячність за доступність, відкритість і комунікацію з чиновниками різних департаментів висловлюємо Олександру Поліщуку, директору департаменту цифрової трансформації та суспільних комунікацій ОДА.
