В квітні на тлі війни Україна оголосила повне ембарго на російську і білоруську продукцію. Як це вплинуло на місцеву торгівлю? Чи подужали наші підприємці імпортозаміщення і що тепер можна, а що тепер не можна буде придбати в магазинах, зокрема й у володимирецьких? Врешті, ми намагаємось моніторити ситуацію та реагуємо на ваші скарги щодо цін. Тому спробуємо заглянути за ширму торгівлі. Читайте про це в матеріалі.
В Україні нараховується понад 3000 російських торговельних марок, продукцію яких можна зустріти на прилавках українських магазинів. При цьому майже 17 тисяч компаній в країні належать росіянам і білорусам. Про це пише сайт Опендатабот. Там же можна ознайомитись і з переліком імпортованих нашою країною російських товарів. Зокрема, і в магазинах Володимирця можна їх зустріти. Та більшість покупців навіть і не знають, що їхня улюблена і звична у користуванні «Сарма» чи «Ушастий нянь», «Тесс», «Лісма», «Простоквашино» виготовляються в країні, що вбиває наших співвітчизників, бо просто ніколи не цікавились цією інформацією на етикетці улюбленого товару. Ми пройшлися найбільшими магазинами Володимирця, щоб перевірити, чи справді на прилавках зникли товари від країни-агресора.
Імбекс
Тут зазначають: проблеми із поставками були ще на початку відкритої агресії. Зараз ситуація налагодилась. Постачання з Харкова і півдня України припинились, тому тепер в магазині стало значно більше польської продукції, якщо говорити саме про побутову хімію. Хоча керівництво загалом ніколи це не схвалювало, однак склади постачальників варіантів не лишають. З’явились також німецькі товари – в основному пральні порошки.
Щодо продуктів харчування: найбільш ходовий продукт – чаї, тому їхній асортимент розширився, з’явились на прилавках нові, раніше невідомі торговельні марки. Наприклад, один з таких – рівненського виробника, про існування якого до відкритого нападу росіян навіть і не знали.
А от найпопулярніший чай «Тесс» – раніше рахувався за російським виробником. Та остання партія прийшла вже українською, тобто за півтора місяця відкритої війни керівництво перереєструвалось на українських власників.
До слова, саме про це і попереджали аналітики, передбачаючи такий крок російських компаній, щоб обійти санкції і продовжити працювати на українському і європейському ринку.
Щодо білоруських товарів – попитом користувалась згущенка. Натомість тепер через її відсутність добре розбирають полтавську, а раніше її не брали – за місяць розібрали 30 коробок полтавської згущенки – за три роки стільки не могли продати від цього виробника, як за останні два тижні. Ну а миколаївську – «з малюком» брали завжди, і зараз теж.
Цікаво, додають, що продукція дорожчає, причому, не завжди через витрати на пальне (саме ним пояснюють здорожчання в ціні). Спекулюють самі постачальники – те, що було на складах, і на що не витрачалось пальне під час війни, вже піднялось в ціні в 2 рази – порошки були по 180, тепер від 300 гривень і вище. Бо знають, що їх розкуплять, бо знають, що альтернативи нема. А за товар, який себе зарекомендував раніше, зараз радше заплатять більше, ніж візьмуть більш дешеве, але неперевірене. До того ж, звучить думка, що той самий «Тесс», недорогий і відносно якісний чай – це вже впізнаваний бренд. Легше українізувати чи викупити його, ніж розкрутити невідому покупцям торгову марку.
Кубинець
Тут кажуть, що ніколи не надавали переваги російському виробнику, тому російської продукції тут практично і не було. Через це і проблем із імпортозаміщенням не мають. Проблеми загалом є через те, що з півдня України тепер нема постачання, а це – соки, води, чіпси тощо. Але, погоджуються, звісна річ, це не та продукція, без якої неможливо прожити. Порошки, мило лишились ті самі. Більше стало саме польської продукції, навіть газовані напої, типу «Пепсі», тепер їдуть польські, бо українські заводи або стоять, або розбомблені. Таку дрібничку, як чіпси «Лейс», тепер також замовляють у Польщі. Раніше користувався попитом «Ушастий нянь», «Сарму» брали не дуже, кілька упаковок ще зі старих запасів лишилось, але і їх тепер беруть неохоче.
Питаю на рахунок дитячого харчування – сирки, йогурти тощо, та кажуть – завжди брали українського виробника, здебільшого з області чи регіону. Білоруської згущенки вже давно нема, так само як і популярного білоруського шоколаду «Спартак», який всі тут розбирали. Колись російські торгові марки «Чай майский», «Тесс», «Лісма» тут так само, як і скрізь – вже «ісконно» українські.
Найбільші проблеми наразі – довіз і дизпаливо, адже його нема ніде, а найближче в напрямку Рівного – це в Сарнах на «Окко» і то ціна найдорожча. Хоч курс долара закріплений на державному рівні і не допускаються скачки його курсу, тим не менш, зізнаються не для камери, – знають, що деякі підприємці при ціноутворенні відштовхуються саме від завищеного курсу долара, який значно перевищує 30 гривень.
Окрім іншого, тут продаються мінеральні добрива. Лишилось трохи білоруських, але, кажуть, тому і лишилось, що їх не хочуть брати. Польські і українські виробники кращі за якістю – білоруські не розчиняються в грунті, саме тому вони погано продаються.
Копійочка
З першого дня війни керівництво наказало прибрати всю російську продукцію з полиць. Лишилась тільки «Сарма», що виготовлена в самій Україні, хоч і на замовлення російської компанії. Проблеми були в перші два тижні після 24 лютого, адже люди почали масово скуповувати все, а поновити прилавки свіжими поставками продукції не могли. Вже згодом ситуація налагодилась і тепер в магазині не тільки цікаві нові польські торгові марки, а й українські.
Продавці кажуть – люди вперше бачили ці українські порошки, сумнівались, розпитували, що воно таке. Продавці казали як є – не знаємо, пробуйте, погане б не завезли. А потім покупці почали вже саме за ним сюди і йти, бо пральний порошок сподобався.
Наразі в цьому магазині кілька нових українських порошків, в тому числі дитячий без парабенів. Людям подобається і мило власного виробництва «Зося», особливо кисневі порошки для виведення плям. З’явилось багато нових польських зубних паст, засобів для догляду за обличчям. Ціни доступні, якість перевірена постійними покупцями.
Полісяни
Керівництво зауважує: російська і білоруська продукція – це не тільки і не виключно побутова хімія. Промислова група товарів з кінця лютого не надто продається. Людям більш необхідні продукти харчування. І в цьому тепер – проблеми. Адже найбільше продуктів йшло з Харкова і півдня України, а це, наприклад, кетчупи, газовані напої, соки і безліч іншої продукції. Вимушено замінюють тепер асортимент польськими аналогами, зокрема в «Полісянах» розширилась різноманітність європейських паштетів і консерв – при чому вони не обов’язково польські, а можуть бути й італійські.
Все подорожчало і це нормальне явище, бо і виробників багато вибуло. А тому і постачальників доводиться шукати інших. Взяти хоча б найбільший в Європі ринок Барабашово у Харкові – через атаку російських окупантів він вигорів, а асортимент товарів там був найкращий в Україні. Тепер доводиться закуповуватись у Хмельницькому – звідти магазин бере, наприклад, шкарпетки, білизну.
На складах, де закуповують основному масу своїх товарів, навіть і не зустрічається російська продукція – її взагалі нема. Щодо якості нового асортименту європейської продукції тут кажуть – питання важке, бо хороший продукт буде коштувати хороших грошей. В Італії скляна пляшка оливкової олії коштує в межах 10 євро, в магазинах Володимирця можна знайти літр оливкової олії за 120 гривень. Треба розуміти, що за якістю вона буде значно гірша. Продукція європейських виробників буває і дорога, і дешева, це логічно. Українські підприємці мусять купувати дешевшу, щоб вона тут окупилась, бо дорогий товар, та ще й з націнкою, коштуватиме дуже дорого. Відзначають, що в межах однієї цінової категорії українські консерви, паштети, майонези за якістю кращі, ніж європейські.
Полоскун
Після 24 лютого всю продукцію країни-агресора вилучили з мережі магазинів. Дуже добре продавався «Ушастий нянь», «Фейрі», продукція фірми «Джонсон». Тепер в мережі магазинів цих товарів не знайти, так само, як і тих, виробники яких відмовились йти з російського ринку. Таку принципову і з тим патріотичну позицію озвучило керівництво мережі магазинів.
Більша частина останньої партії товару в магазині Володимирця складалась з абсолютно нового асортименту продукції, яка виробляється по всій Європі. Також на прилавках з’явилась продукція українських виробників з Волині і Львова. В магазині зауважують – можливо якийсь час вони будуть неконкурентноспроможні, бо займають принципову позицію, в той час, як інші магазини продовжують закуповувати продукцію, кінцевими власниками якої є російські компанії, – це «Фейрі», «Сарма» тощо.
Зазначають, людям треба до пів року, щоб звикнути і призвичаїтись до нового асортименту товару в магазині, в той же час це відкриває нові можливості для тих торгових марок, які раніше не зустрічались в магазинах, а тепер є. Кажуть, що серед споживачів є попит на фарбу для волосся і підгузки саме українського виробника, а таких – нема.
