Учергове до Володимирця прийшла страшна звістка про смерть земляка. Старший солдат 95 ДШБ Олександр Картавий з Володимирця загинув в бою під Ізюмом.
«Героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України» – похоронка лаконічно повідомила про загибель земляка-захисника у бою.
Олександр Олександрович Картавий родом з Володимирця – тут живе його родина. Хіба могли подумати мама Тетяна, батько Олександр, сестра Ірина, син Артур та мама Артура – Оксана про чорну звістку перед світлим Великоднем?
Старший солдат Олександр Картавий у липні зустрів-би своє 49 літо, проте оборонний бій 22 квітня став для нього останнім. Під вечір, після 17 години, учергове артилерія та міномети рашистів готували плацдарм для наступу орків на село Довгеньке, Ізюмського району, на Харківщині.
Стрілець-помічник гранатометника 95 ДШБ разом з побратимами стійко тримали оборону української землі. Але... Мінно-вибухові травми обірвали життя бійців-захисників.
Це вже другий контракт солдата, який призивався Першим відділом Вараського РТЦКСП. Довелось йому обороняти і Донеччину – раніше з нашими волонтерами з ветеранської спілки зустрічались під Торецьком. Ще тоді й родина передала посилочку – її доставили Олександру до блокпоста на першій лінії, де він тоді перебував.
Олександр Картавий під час першого контракту з ЗСУ
«...Зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував зразково, користувався авторитетом серед колег. Був прикладом зразкового виконання військового обов'язку. Був добре підготовленим, мав добрий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Завжди був чуйним та ввічливий до оточуючих. Проявив виключну мужність та героїзм, стійкість та рішучість. До останнього залишився вірним Військовій Присязі та українському народу» – такі слова про старшого солдата Олександра Картавого підписав у повідомленні про смерть командир частини.
«Щирі співчуття мамі, сестрі, сину, дружині. Вічна пам’ять! Слава Герою!» – пишуть на офіційній сторінці у Фейсбук ГО «Ветеранська спілка учасників АТО та захисників Вітчизни».
«...Мені колискову ангел співає І рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває, Душа за тобою, рідненька, болить...» – хай ці слова не приходять в українські родини! Смерть окупантам і Слава Героям України!
Про дату повернення старшого солдата додому та дату похорон повідомимо додатково.
