Звістка про смерть володимирчанина прийшла у селище на Великдень. Повідомлення про загибель у боях під Ізюмом сина, брата, батька і чоловіка – Олександра Картавого отримала родина з рук військових.
Нарешті весна заявила свої права – обливалися цвітом абрикоси, алича, пахкотіли тюльпани з нарцисами, клени з березами ейфорично квітували і скидали пилок на голови перехожих у Володимирці. А самі ж люди володимирецькі обливалися слізьми – чорна звістка-похоронка прийшла у родину Картавих. Загинув у батьків син Олександр.
Олександр повернувся додому
Старший солдат 95 ДШБ загинув підвечір 22 квітня при виконанні військового обов'язку, під час артилерійсько-мінометного обстрілу «мінно-вибухова травма верхньої частини ноги» – зазначено у повідомленні.
Увечері, 27 квітня, весь Володимирець вийшов зустрічати земляка - Олександра та родину підтримували усі.
Зранку, 28 квітня, коли весна аж зглядала в очі кожному українцю своїми барвами, володимирчани йшли у траурі і з квітами прощатись з Солдатом України.
Звучали дзвони храмів, оркестр та чітко з прапорами крокували побратими - усі проводили в останню путь навіки вірного Військовій Присязі солдата ЗСУ.
Вічна пам'ять Тобі, солдате! Слава Україні! Героям слава!
