Ми продовжуємо серію бліц-інтерв’ю з головами тергромад Вараського району. Цього разу на наші питання відповів Віктор Семчук, голова Каноницької тергромади.
– Для початку цікаво почути, що, станом «на сьогодні» від часу створення тергромади вдалось реалізувати і чим живе громада у воєнному стані?
– Каноницька сільська територіальна громада, як окремий орган місцевого самоврядування, розпочала свою роботу лише два роки тому. Після об’єднання збережена уся соціальна інфраструктура, яка була до об’єднання. Прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом ми отримали лише минулого року, тому про якісь конкретні здобутки говорити поки що зарано. Бюджет громади розподіляється між населеними пунктами відповідно до потреб кожного із них та виходячи із наявних фінансових можливостей. Протягом минулого року визначили для себе коло проблемних питань, які потрібно вирішувати та розпочали розробляти ряд проєктів. Однак війна зруйнувала усі плани, але все одно є сподівання їх реалізувати.
– Які плани наразі щодо ремонту доріг і що вже встигли відремонтувати?
– В минулому році ми розпочали капітальний ремонт дороги в селі Кідри, протяжністю 2,5 кілометрів. Левову частку робіт вже виконали у минулому році, решту мали завершити в поточному році. Сподіваємось, що так і буде. Також передали всі необхідні клопотання на першочерговий ремонт автодороги, що пролягає від села Каноничі до селища Володимирець, адже ще минулого року на даний відрізок дороги розроблена проектно-кошторисна документація. Вкрай необхідно відремонтувати відрізок дороги між селами Озеро та Новаки, на який також замовили виготовлення необхідної документації. Враховуючи нинішню ситуацію, говорити про якісь конкретні терміни вкрай складно.
– Розкажіть про ситуацію із посівною. Скільки площі планується засіяти, ситуація із пальним, технікою, добривами, зерном.
– Хочу подякувати нашим аграріям, які вже завершують посівну на усіх запланованих площах. Більшість підприємців підготувались до посівної ще до війни, та до нас із проблемами свого забезпечення пальним, технікою чи добривами не звертались. Частина аграріїв отримала посівний матеріал в межах програми підтримки від держави. Варто зазначити, що депутатським корпусом іде максимальне сприяння аграріям по усіх напрямках. За скороченою процедурою розглянуто усі їх клопотання про передачу земельних ділянок в короткострокову оренду, загальною площею близько 78 га.
– А що із зарплатами – преміями і окладами апарату сільради, з огляду на нещодавній скандал в Рівному, де в стані рівненські чиновники отримали надто великі премії.
– Тут коротко. Ще й до війни преміями та іншими надбавками ми не «шикували». Та й ті, що були, у перші дні війни були скасовані усім працівникам. Заробітна плата працівникам Каноницької сільської ради виплачується в мінімальних обов’язкових розмірах, які встановлені законодавством України.
– Як вирішується питання оборони громади у стані війни? Яке фінансування цього питання?
– Я дуже пишаюсь своїми земляками та їх вмотивованості допомогти нашим збройним силам та постраждалому населенню. Виділяти когось окремо недоречно, адже у цій роботі задіяні усі: хтось приносить продукти, хтось їх пакує, а хтось відвозить. І ця робота проходить безперервно. Фактично кожен старостинський округ є своєрідним волонтерським штабом. Щотижня волонтери громади відправляють гуманітарні вантажі у постраждалі регіони. Окремо хочемо подякувати підприємцям, які також охоче відгукуються на наші пропозиції про допомогу.
– А як складається ситуація із мобілізацією в громаді?
– Всі жителі громади розуміють складність ситуації в Україні і те, що її потрібно захищати. Всі мобілізаційні завдання, які стояли перед нами виконуються. Все інше коментувати не на часі. Проте багато й наших хлопців пішло до війська і до тероборони.
– А прихисток для переселенців? Як з цим питанням у вашій громаді?
– До нас від початку війни прибуло 288 внутрішньо переміщених осіб. Адміністрація сільської ради звернулася до жителів громади з проханням надати переселенцям вільні житлові будинки, придатні для проживання. Люди віддали десятки будинків, поділились своїм житлом для безкоштовного проживання внутрішньо переміщених осіб. Частина прибулих приїхали до рідні. Всі вони забезпечені продуктовими наборами. Жителі громади також брали активну участь в облаштуванні будинків – встановлювали електричні плити, холодильники, пральні машинки, додаткові ліжкомісця тощо, а також ділилися із переселенцями продуктами. Люди самоорганізувались у цій темі і навіть зібрали речі – одяг, взуття, які при потребі, надавалися внутрішньо переміщеним особам. Мова про те, щоб залишитися в нашій громаді, буде прийматися по закінченню війни нашими гостями в залежності від ситуації.
– Що б ви сказали своїм жителям громади, маючи нагоду?
– Я щодня це кажу, скажу й нині. Ми, поліщуки, люди прості і гостинні. А ще ми дуже згуртовані і щасті, і в горі. Тому будемо й далі боротись і триматись разом. Складнощі і проблеми поборемо, вистоїмо. Я пишаюсь нашою громадою, кожним селом, кожною сім’єю і людиною, тому ми обов’язково переможемо! З пройдешнім Днем Матері вітаю усіх матусь, доземний уклін кожній! І велика повага ветеранам Другої світової війни та захисникам України від рашистських окупантів. Вічна пам’ять загиблим!
