Володимирчанам Геннадію Семеновичу та Марії Федорівні Назаришиним на двох сто десять років. А ще у них на двох – двоє дітей-митців. Син Андрій та донька Аліна після закінчення середньої школи та мистецької школи у Володимирці вибрали цікавий, але нелегкий шлях професійних музикантів. Нещодавно вся родина Назаришиних та всі володимирчани з хвилюванням спостерігали за участю Аліни Сакс в трендовому телепроєкті «Голос країни». Тож, щоб ближче познайомити наших читачів з талановитою землячкою, ми задали Аліні Назаришиній кілька питань – про це у матеріалі.
Красуні-саксофоністці Аліні Назаришиній з творчим псевдонімом «Аліна Сакс» 26 років. Її хобі, попри зайнятість і часті гастролі, – в’язання крючком, гра на фортепіано. Випускниця Володимирецької мистецької школи пішла й далі у життя творчим шляхом. У школі була багаторазовою переможницею різних конкурсів, успішна і вмотивована, цілеспрямована і амбітна поліщучка сьогодні чарує своїм віртуозним виконанням українських і європейських шанувальників саксофону.
Якщо ви просто у google задасте пошук – Аліна Сакс, вам викине десятки посилань на відео, аудіо контент, її сторінки у соцмережах та інтерв’ю для різних ЗМІ. Я з успішною землячкою зустрілась після благодійного концерту її рідної мистецької школи напередодні новоріччя. Розпитала.
Аліно, Ваша мистецька початкова освіта і вибір шляху. Що вплинуло чи хто на вибір? Загалом про освіту і Ваш шлях навчання розкажіть.
– Будучи маленькою дівчинкою, я побачила по телевізору, як розкішна дівчина грала на саксофоні. Це було настільки красиво і круто, що в той день я випросила у батьків і пішла з татом записуватися в нашу музичну школу. Мені було лише дев’ять років і з духових інструментів у школі на старт була лише сопілка. І ось, саме з цього народного музичного інструменту почалася моя любов до музики. Через три роки навчання батьки купили мені мій перший саксофон, який я дуже чекала. Я ж на перших порах не розуміла взагалі, як можна красиво грати на цьому інструменті, адже хотілося все і відразу. А гра така красива, як у телевізорі, не виходила! Зрозуміла, – у мене є велике бажання його освоїти, – розказує і щиро сміється згадкам про дитинство Аліна.
У родині Назаришиних і старший син Андрій теж митець. Закінчив Одеську консерваторію, багато років був учасником відомого гурту «Друже, музико!». Навіть з концертам колективу приїжджав у Володимирець у 2016 році. Саме у розпал АТО – сильний і патріотичний репертуар. Акордеоніст-віртуоз Андрій Назаришин – то легенда і окрема історія. А я розпитую далі Аліну Назаришину.
Аліно, а Ваші батьки – чи їх уподобання збігаються з Вашими і як вони ставляться до Вашої з братом творчості?
– Ой, та батьки нас обох підтримують у цьому постійно і цілодобово! Знаєте, як-то мати у хаті двох музикантів? Я вдячна своїм батькам безмежно за їхню підтримку і за те, що вони зробили все можливе для нас з братом. У тринадцять років я поїхала поступати у Київську спеціалізовану музичну школу-інтернат імені Миколи Лисенка. І з того часу я жила та навчалася у Києві. Тепер я вже розумію, що відпустити малу дитину у таке велике місто було складним рішенням для батьків, але вони завжди вірили у мене і знали, що все буде добре, – дуже щиро і безпосередно каже дівчина-саксофоністка.
Після мистецької школи, Аліно, яке досягнення найбільш цінне для Вас? Як почали свою сценічну кар’єру?
– За три роки навчання у школі я досягла, вважаю, великих висот в першу чергу для самої себе. Стала лауреатом багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Далі поступила у Національну музичну академію України, в консерваторію. Тобто, вже тоді я повністю зв’язала своє життя з музикою. Більш професійне сценічне життя почалося з дев’ятнадцяти років. Мене почали запрошувати виступати на різні концерти, корпоративи, музичні заходи. А вже згодом почали запрошувати за межі України. Дякуючи своїй професії, праці і, мабуть, спадковому таланту, я побувала у більш як тридцяти країнах світу. Виступала на неймовірно красивих майданчиках, зустрічала на своєму шляху талановитих людей і знайомилася з цим прекрасним світом! – карі очі Аліни горіли при цих словах.
Фото з архіву родини.
Дует «Сестра» – історія, досягнення. Про творчість Вашу загалом – які ще проєкти реалізували?
– «SESTRA» – це музичний проєкт, якому немає аналогів в українському шоу-бізнесі. Особливість проекту у поєднанні вокалу, східних та українських мотивів саксофона. Наш проект «SESTRA» – це наша творча дитина. Разом з нашим саунд-продюсером Андрієм Ігнатченко (IKSIY), ми написали альбом пісень. І кожного дня українці мають можливість познайомитися з нашою творчістю. Пісні можна почути на усіх музичних платформах, радіо, музичних-телеканалах. А наша пісня «У мирному Києві» увійшла у топ-20 кращих пісень 2022 року за версією українців, – розказує мені наша поліська зірочка, Аліна.
Розказала молода саксофоністка і про успіхи дуету «SESTRA». Дует сформувався з двох абсолютно самодостатніх артистів. Інесса Грицаєнко – фіналістка і учасниця топових телевізійних проектів та конкурсів таких як: «Голос Країни», 12 сезон, «X-Factor», «Дитяче Євробачення-2013», «Чорноморські Ігри» та інші. Також Інесса є автором пісень.
Аліна Назаришина має і вагомі особисті досягнення у мистецькій діяльності – Міжнародний конкурс духової музики «Vin Venti» – Друга премія, Творчий міжнародний фестиваль конкурс «Samocvity» –Перша премія, Міжнародний конкурс виконавців на духових інструментах імені В. Антоніва та М. Закопця, переможниця VII Міжнародного конкурсу юних виконавців на духових та ударних інструментах «Сурми Буковини». Це ті, що моя співрозмовниця експромтом згадала. А їх, за словами Аліни, було багато.
– Зараз ми виступаємо на благодійних концертах і збираємо кошти на ЗСУ. Приділяємо весь час розвитку нашого гурту . Працюємо над вдосконаленням себе . Пишемо пісні і слухаємо українську музику, – перераховує навзгад конкурси та розказує Аліна.
Найсвіжіші успішні проєкти саксофоністки-поліщучки: разом з Інессою – фіналістки «Голосу країни», 12 сезон, «Sestra-music», приймала участь в «X-факторі», де Оля Полякова запропонувала Аліні працювати у неї, презентації нових пісень та інтерв’ю на телеканалі «1+1». А ще Аліна вважає за честь працювати в команді Артема Півоварова. Каже, що надзвичайно любить його творчість.
Аліно, Ваші життєві принципи? І от скажіть мені: п’ять принципових речей, які Ви зробили б, і п’ять – які не зробили б у жодному разі.
– Допомога іншим людям — це найцінніше, що ви можете зробити в житті. П’ять речей, яких би я ніколи не зробила: не пішла б в політику, не можу тримати зла, не хочу жити минулим, не можу ігнорувати тих, кому потрібна допомога, не люблю жалітися на життя. П’ять речей, які б зробила і планую робити: благодійність, подорожі автостопом, правильне харчування, купити батькам, все що вони хочуть, врятувати комусь життя, – щиро перераховує фактичні свої мрії дівчина.
Аліно, а яким був Ваш день 24.02.2022? Як сприйняли і прожили його? Це запитання я задаю усім своїм співрозмовникам традиційно.
– День нападу росіян на Україну? Я з колективом якраз були на гастролях у Буковелі. Прокинулася від дзвінка мами, яка була дуже збентеженою і сказала «доню, війна почалася». Ці слова досі боляче промовляти. У перші місяці війни ми взагалі не розуміли, як жити далі. Але потім наші емоції і переживання почали виливатись в пісні. За 2022 рік спільно з нашим саунд-продюсером IKSIY ми написали цілий альбом! На даний момент, якщо б і хотіли впасти у відчай – немає на це часу. Піднімаємо бойовий дух українців, військових і об’єднуємо людей нашими піснями. Ми на музичному фронті робимо все для того аби наблизити нашу перемогу, – Аліна так упевнено це сказала, що жодних сумнівів і не виникло.
Аліно, Вам зараз є нагода надіслати свій меседж землякам, нашим читачам і Вашим шанувальникам, родині. Що Ви їм скажете?
– Дорогі мої земляки, бажаю кожному з нас щастя у цьому 2023 році і довіку. Кожна людина може зробити свій день щасливим, попри всі труднощі, на даному етапі життя. Я під час війни зрозуміла, що це щастя – прокидатися і бачити цей світ очима, відчувати його. Цінуйте кожен день! Ну і звичайно, пам’ятайте, – все в наших руках! За нами сила та перемога. Вірю, що цьогоріч нас чекають нові перемоги, а спільна мрія цілої країни обов’язково здійсниться! Слава Україні!
Було б крамолою не розпитати про мою спірозмовницю у батьків. Тому й передзвонила до мами, Марії Федорівни, попросила розказати про талановитих дітей.
– Тато у Гени був митцем і музикантом – Семен Григорович Назаришин вів у школі танцювальний, грав на саксофоні, керував духовим оркестром. Вирішили дітей обох віддати у музичну школу, щоб розвивались. А що ж у нас тоді було? Не було такого вибору, як тепер. Андрія ми записали, а Аліна сама пішла і сказала – «на трубу!». Андрія записали на саксофон, а він прийшов з сопілочкою. Ото, кажу, мені інструмент і переписали на баян. У нас є баян – йди і вчися на баяні. Тато Гена трохи вчився на баяні. Але покинув. То татів інструмент сину й згодився. Діти самостійні – самі вирішували, куди йти вчитися після випускного. Андрій має і економічну освіту. Але він більше музикант. А 24 лютого 2022 року – боялись за дітей. Кожного разу діти розказують про проєкти, ми співпереживаємо. Алінка впевнена у собі дівчинка і ми у ній та Андрію упевнені!
Упевнені і ми всі в успіху такої талановитої дівчинки з Володимирця. Вона виросла в атмосфері мистецтва і гармонії родини, мистецького закладу, тому їх шлях вже благословен Мельпоменою. Перемог тобі нових, Аліно Сакс!
Більше читайте у газеті «Володимирецький віник» у випуску №2.
