Володимирецька тергромада у скорботі - загинув молодий десантник з Лукого

Людмила Босик журналістка, редакторка відділу

16 лютого 2023 00:18

14 лютого у рідне село Луко, Володимирецької тергромади, повернувся на щиті земляк-десантник. Він загинув на Донеччині.

28 жовтня 2022 року Іван Васильович Кулаков вже у бойових умовах зустрів своїх 28 років. Призваний по мобілізації 28 червня 2022 року Вараським РТЦК та СП. Служив водієм 3-го десантно-штурмового взводу, 7-ї ДШР, 3-го ДШБ в/ч А0224. Загинув на Донеччині, біля Новомихайлівки восьмого лютого під час бою за повернення позицій.

У родині Івана мама і брат з сестрами почали тривожитись, коли два дні вже не було зв'язку з Іваном. На жаль, підозри підтвердились...

Читайте також: Втрата громади: у Луко прийшла похоронка - загинув водій-штурмовик

14 лютого, на День закоханих, у Володимирецькій тергромаді у скорботі зустрічали Героя - ескорт "На щиті" у супроводі військовослужбовців Першого відділу Вараського РТЦК та СП Петра Коберника та капелана Миколи Юраха доставили тіло загиблого десантника додому.

Зустрічали воїна люди в Городці, Антонівці, в Володимирці і в усіх селах по дорозі до рідного села Луко.

Сотні людей вийшло попрощатись у Володимирці. Вже за традицією, завдяки комунікаціям з супроводжуючими, редакція публікує для громади повідомлення про час повернення та маршрут руху.

Десятки букетів живих квітів, почесна варта військових роти охорони з бригадними стягами, священство ПЦУ та скорботна родина - всі на Майдані Єдності того дня були у жалобі.

Моменти зустрічі загиблого.

За традицією - молитва над тілом загиблого. Далі у супроводі поліції, військових, людей, які прийшли провести в останній шлях воїна, транспорт з домовиною провели аж до межі Володимирця. Скорботно звучали дзвони Свято-Успенського храму...

На Майдані Єдності у Володимирці родина зустріла ІванаАвтор: Людмила Босик

Красносілля, Зелене, Воронки і рідне Луко наколінах зустрічало і проводжало Івана Кулакова, - Сина України.

А його колишня учителька Антоніна Омелянівна Пушкарчук написала для свого учня вірш:

Цвіт нації нищить московія клята. Привезли із фронту знову солдата. Упав він героєм в жорстокім бою… Сміливо боровся за землю свою. Іванку, тобі б тільки жити, трудитись. Звик же ти правді в очі дивитись. Мріяв оженитись, сім’ю завести… З кривавих доріг повернувсь в село ти. З сумом родина тебе проводжає, Бо більшого горя на світі немає. Від того, що йдуть від нас молоді… Ті, що знайшли б себе у труді. Ті, що ростили б хліб на землі. Ті, що пускали б увись кораблі, Ті, що плекали б дочок, синів… Чого ж бо цей світ так знавіснів? Антоніна ОКУНЕВИЧ