Редакція постійно тримає зв’язок зі своїми читачами та передплатниками. Віднедавна, коли піднялась проблема з доставкою преси через реформи Укрпошти, люди почали щодня дзвонити. То як працюють реформи Ігоря Смілянського?
Віктор Іванович Фесюк з Залядино, Більськовільського старостату, Вараської тергромади.
– Я ваш постійний передплатник. Нема у нас почтальйона, звільнили. Що робити? Де шукати ту газету? Мені приносили, я забирав її. Я газету передплатив на свою адресу, додому. Я пенсіонер. Мені чотири кілометри йти хворими ногами до почти. З першого числа (з першого липня – авт.) у нас почтальйона нема. Газети лежать на почті. Їх вже не несуть, повинні ми самі забирати з почти. Почтальйон був і носив. Каже та почтальйонка, яка була – я б уже на пів ставки носила. Ну, а що ж, як звільнили всіх! Ніхто пенсію не доставляє, ходимо самі. А раніше нам носили до хати пенсію, крупи, вермішель. Тоді було добре, а зараз кажу, хай вже мені за ту газету гроші вернуть чи що. Що це така за робота? Я вже не хочу нічого – ні газет, нічого. Хіба то робота – у сімдесят літ ходити за чотири кілометри по газетину? А я вашу газету постійно передплачую, скільки років вже й не пам’ятаю. Але хочу сказати, що вам ще й треба приїжджати до нас та й питати, як ми живемо, які проблеми в людей.
Редакція щодня на зв’язку. Телефонуйте, розказуйте. А ще – залишайтесь нашими читачами і передплатниками. Нам це важливо!
