Газета «Володимирецький вісник» веде своє літочислення з листопада 1943 року, коли вийшов перший номер газети «Кармелюк» – органу підпільного райкому КП(б)У та партизанського загону імені Кармелюка, сформованого з вихідців із Володимирецького району Рівненської області.
За даними Державної бібліотеки СРСР імені В. І. Леніна у 1943 році вийшов один номер газети «Кармелюк» у форматі А4 і тиражом 250 примірників. А вже 5 січня 1944 року тираж газети збільшено до 5000 примірників, і це єдиний її номер, копію якого вдалося роздобути. Про інші нічого не відомо. Виходила газета на поліграфічній базі Рівненської підпільної обласної газети «Червоний прапор».
1998 рік: колективи редакції і друкарні відзначають 55-річчя газети
Не збереглася газета й за 1945 рік. Але з того, що 1946 рік значиться як другий рік видання, випливає, що газета у 1945 році виходила, але вже під новою назвою – «Вільне життя». На цей час це вже був орган Володимирецького РК КП(б)У та Володимирецької районної ради. Формат газети той же – А4; тираж, швидше всього, як і в 1946 році, – 300 примірників.
У 1948 році газета виходила у новому форматі А3, а тираж її зріс до 1500 примірників. Обсяг становив 0,5 друкованого аркуша.
У 1959 році обсяг газети – 1 друкований аркуш, а тираж перевищує 3000 примірників.
Під назвою «Вільне життя» газета виходила до 29 травня 1962 року, але у зв'язку з укрупненням районів припинила свій вихід. До квітня 1965 року її замінювала Сарненська міжобласна газета «Будівник комунізму».
Травень 1973 року. Валерій Трохименко, Леонід Сарницький і першодрукар Андрій Волосячик
Вихід Володимирецької районної газети відновився у квітні 1965 року. Газета мала назву «Ленінська зоря»; її тираж перевищував 4000 примірників, а на початок 1970-х років він подвоївся, сягнувши 8000 примірників.
У 1992 році газету перейменовано на «Володимирецький вісник», у 2012 році – реорганізовано в КП «Редакція газети «Володимирецький вісник» та радіомовлення», а в 2013 році – перейменовано у ТОВ «Володимирецький вісник».
За час існування газети кілька разів мінялися й редактори.
Ветерани Костянтин Маринченко і Дмитро Коновалов в гостях у редакції. 1990 рік.
Як зазначено у книзі колишнього редактора газети «Червоний прапор» Г. П. Сербіна «Вогненні рядки», у 1944 році редагуванням місцевих партизанських газет, включаючи й «Кармелюка», займався редактор підпільної газети «Червоний прапор» Г. І. Бескромний. Його і слід вважати першим редактором Володимирецької районної газети. Хто став його наступником у 1945 році, невідомо, оскільки газета не збереглася.
У спогадах А. К. Морочинського, вміщених у книзі Є. К. Хуткої «Негаснуча зоря», зазначено, що «очолити колектив районної газети» йому запропонували у 1947 році. Однак ще у 1946 році газету очолив М. Мазанка, який довгий час перебував у статусі т. в. о. редактора. Його і слід вважати наступником Г. І. Бескромного. Із жовтня 1948 року редактором газети була Г. П. Зоря; у 1953 році – П. Кривошея; з вересня 1955 року – М. Галушкін; а в 1959 році її очільником знову став П. Кривошея і перебував на цій посаді до закриття газети у травні 1962 року. Відновлену у 1965 році газету – вже під назвою «Ленінська зоря» – на цілих 18 років очолив К. П. Маринченко.
Рідний колектив вітає Єву Хутку з 50-річчям від дня народженн
Після нього у 1983 році редактором газети став П. І. Сачук; у 1991 році – Я. І. Жданюк; у 1996 році – О. О. Городний; у 2012 році – С. Є. Скібчик.
На даний час обов’язки в.о. редактора виконує Л. В. Босик. У 1980-х роках до складу редакції входили редактор К. П. Маринченко, заступник редактора Я. І. Жданюк, відповідальний секретар Є. К. Хутка, заввідділом сільського господарства І. М. Кидрук, заввідділом листів О. О. Городний, кореспондент Л. К. Решетицька, фотокореспондент Д. А. Коновалов, кореспондент-радіомовник А. Г. Хуткий, бухгалтер К. П. Дацька, коректор Н. Д. Лисенко, секретар-машиністка А. М. Вашкевич, водій М. П. Шершень і прибиральниця О. М. Гарбариніна.
8 березня 1988 року. Квіти – трудівницям редакції
Згодом у колектив прийшли П. І. Сачук, С. А. Дуляницький, М. С. Войтович, І. І. Артюшик, В. А. Волочнюк, замінивши у ньому К. П. Маринченка, Д. А. Коновалова, К. П. Дацьку, М. П. Шершня та О. М. Гарбариніну. Нині газета має обсяг 3 друкованих аркуші, виходить один раз на тиждень і розповсюджується у межах Рівненської області.
У силу ряду причин тираж її зменшився до півтори тисячі примірників, але при цьому газета має свій розвинутий сайт і займає власну нішу в соціальних мережах «Фейсбук» та
Згодом у колектив прийшли П. І. Сачук, С. А. Дуляницький, М. С. Войтович, І. І. Артюшик, В. А. Волочнюк, замінивши у ньому К. П. Маринченка, Д. А. Коновалова, К. П. Дацьку, М. П. Шершня та О. М. Гарбариніну.
Нині газета має обсяг 3 друкованих аркуші, виходить один раз на тиждень і розповсюджується у межах Рівненської області.
У силу ряду причин тираж її зменшився до півтори тисячі примірників, але при цьому газета має свій розвинутий сайт і займає власну нішу в соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаґрам».
ДО 2022 РОКУ ГАЗЕТА ВИХОДИЛА НА 16 СТОРІНКАХ, 4 ДРУКОВАНИХ АРКУШІ
З березня 2022 року, після повномасштабного вторгнення, друкована газета «Володимирецький вісник» виходить на 12 сторінках без перерви чи збоїв, стає «бойовим вісником» регіону та оперативним інформатором і підтримкою жителям новоствореного Вараського (колишнього Володимирецького) району та передплатникам.
Газета має обсяг три друкованих аркуші, виходить один раз на тиждень і розповсюджується у межах Рівненської області.
У силу ряду причин, зокрема і реформ Укрпошти, тираж її зменшився до півтори тисячі примірників у другому півріччі 2023 року, але при цьому газета має свої розвинуті цифрові ресурси – два сайти, сторінки у соцмережах і займає власну нішу серед сучасних регіональних ЗМІ на Рівненщині.
Олексій Городний
