Втрата громади: у Половлях у багатодітній родині скорбота - раптово у лікарні помер син-воїн. "На щиті" він повернувся 10 січня додому, у село Половлі, Володимирецької громади. Але родина в шоці від смерті, адже він просто поїхав оперувати ніс, бо після бойових травм мав ускладнення з диханням. Авторський проєкт "Малі історії великої біди". Історія 35: без весілля, але з короваєм.
Ігор Володимирович Гузоватий народився 16 червня 1994 року у Половлях. Тато Володимир та мама Тетяна - батьки багатодітні. П'ятеро дітей в родині, мама має статус Матері-Героїні. У 2017 році Ігор вже пішов на захист України - на контрактній службі був три роки. З березня по травень 2023 року був у навчально-тренувальному центрі. З 10 травня 2023 року старший солдат Ігор Гузоватий проходив військову службу за мобілізацією у 3-му окремому полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго у 14-й запасній роті.
Звістка про раптову і неочікувану смерть Ігоря Гузоватого з Половель не залишила байдужими нікого у селі.
Похорони Ігоря Гузоватого
Адже хлопець був з великим бойовим досвідом, у ці дні перебував на лікуванні, нічого не віщувало біди.
Ескорт "На щиті" у супроводі екіпажу поліції в'їхав у Володимирець, зупинка для прощання на Майдані Єдності, молитва, плач родини аж до неба і похоронна процесія рухається далі, до рідного села.
Від хати і до кладовища мама Тетяна йшла за екскортом, де стояла домовина її сина Ігоря, якому було б у червні лише 30 років і голосила: "якже так, я в понеділок дзвонила спитати, як ти після операції, а ти вже був у морзі!..". А хоронили дитину у середу.
У сповіщенні про смерть було зазначено: "помер 8 січня 2024 року в лорвідділенні Волинської обласної клінічної лікарні міста Луцька внаслідок раптової серцевої ... енцефалопатії
Її скорботу нічим не передати, як і батькову - Володимир хоронив сина-воїна, яким пишався. Батько у храмі весь час просто сидів біля тіла хлопця, гладив його по голові, щоках єдиною рукою.
Історія втрати батьком руки теж пов'язана з цією війною, але хай вона вже йде у архіви пам'яті.
Ігор Гузоватий на контракті в АТО був з 2017 по 2020 рік. Гарячі позиції, ротації, поранення, контузії, лікування і знову у стрій, до побратимів. Усі родичі і односельчани так і кажуть: "не було у хлопця молодості, все на службі, все на війні, - толком і не пожив".
Ігор Гузоватий під час служби у ЗСУ
- У нього були чотири важкі контузії, він скаржився на болі в голові. Я з ним зустрічався за ці роки, коли їздили з капеланськими візитами і волонтерськими експедиціями на прифонтові позиції, коли Ігор був у відпустках, на ребілітації, - розказує військовий священник СУВД, капелан, голова ветеранської спілки Микола Юрах, - життєрадісний, молодий, гарячий, як усі в його віці. Далися мабуть дуже взнаки на його здоров'я ті контузії непроліковані, потім хребет, інші політравми.
На Майдані Єдності у Володимирці 10.01.2024
Сестра Оксана про брата розказує так: " Це був хлопець дуже добрий. Він вдома і їсти міг зварити, і прибирати. Веселий, щирий. Поки служив, завжди допомагав грошима нам, сестрам, і братам. Щось витрачав на бойові потреби, решту - все у родину".
Під час служби робив операції на хребті - два хребці було пошкоджено. А оце поїхав оперувати ніс, бо задихався, переносиця була дуже пошкоджена і вже приїхав додому у домовині. Ще після операції зробив фото і надіслав матері.
Про Ігоря також розказала тітка, Валентина Гузовата: "Ігор був таким добрим хлопцем! Він пішов у 23 роки в АТО - скільки він там пережив! У нього й молодості такої, як у інших не було. А ще він казав, що хоче одружитись - от зробить носа і до нього його Зоряна приїде. Хату свою хотів будувати, плани будував. А от - домовина. Це велике горе родині!"
Ігор на навчанні у Німеччині
Ігор пройшов у 2023 році військовий вишкіл у Німеччині разом з побратимами.
Ігор під час тренувань
А на похорони приїхав його командир - він увесь час був поряд зі своїм бійцем.
Командир приїхав по похорони свого бійця
Похоронний кортеж з Володимирецького Майдану Єдності у супроводі патруля поліції Вараського РВП, військовослужбовців роти охорони Першого відділу Вараського РТЦК та СП, священників УПЦ та ПЦУ, капелана, родини і друзів вирушив останнім шляхом солдата Ігоря Гузоватого.
У Городці, Антонівці, Володимирці, Красносіллі, Зелениці, Половлях люди зі стягами - дорослі і малі, стоячи на колінах, віддавали шану Сину України - воїну ЗСУ.
Зелениця і Половлі, здається, вийшла вся - люд густо стояв по обидва боки вулиць. А посеред дороги через два села лежала ялинова гірлянда з яскравими паперовими квітами. Такими гірляндами у добрі мирні часи у селах вбирали весільні шалаші.
Діти перед похоронною процесією кидали на дорогу під колеса авто для евакуації полеглих "На щиті" живі троянди, хризантеми: ці квіти лягали під чорну гуму автівок і ніг - як скорботне нагадування про втрату.
У рідному храмі, де молились за душу покійного воїна Ігоря священники і капелан було тісно і слізно. У ці різдвяні дні храм веселився ялинкою, але скорбів погибеллю. Домовина з молодим тілом стояла посеред храму, лилися сльози і молитви, слова проповідей і пахло ладаном і воском. А на вулиці солдата зустрічав і проводив отець Андрій - настоятель храму, який помер менше місяця тому. Його, за звичаєм, похоронили на подвір'ї храму, якому віддав 16 років. Тож і дивився він з фотографії на хресті під височенькою святковою ялиною над ним усміхненими добрими очима - десь зустріне у хмарках новопреставленого Ігоря.
У храмі Половель
На кладовищі вже на другий день замайорів над свіжою могилою прапор. А ще один, той, що під ним востаннє був військовослужбовець ЗСУ Ігор Гузоватий, віддали Матері від імені Президента України, Головнокомандувача ЗСУ, народу України.
...А коровай на кладовищі був таким солодким і пахучим.
Війна в Україні. Війна у кожному з нас. Лише у комусь вона прогресує з першого дня, а у комусь - як бацилла ковіду, вичікує, коли у мить слабкості організму вбороти його. В мить слабкості моральної чи фізичної, індивідуальної і колективної. Виробляймо колективний імунітет- борімось, бо окупант вбиває жорстокіше за ковід.
За солдатом з Половель вона ходила притьмом - переслідувала його авто, шукала його у бліндажах і окопах. Знайшла - у лікарні.
