Переховувала довговільська родина євреїв, а син звільняв Європу від фашистів

Володимирець.City

12 травня 2024 12:31

Шостого травня були день народження і день смерті нашого діда Семена. Герман Семен Іванович (06.05.1920-06.05.2016 рр.). «Герої живуть доти, доки про них пам’ятають». Сьогодні хочу розповісти вам про життєвий подвиг Германа Семена Івановича, ветерана Другої світової війни з села Довговоля.

6 травня 1920 року в сім’ї Германа Івана і Зіні, які жили на хуторі Кодовський Вижар, народився хлопчик, якого назвали Семеном. Жив у багатодітній сім’ї, тому змалку довелося тяжко працювати. Вставав рано з сонцем, брав окраєць сухого хліба і гнав на пасовисько хазяйську худобу. Старший брат Прохір одружився, тому доводилося допомагати батькам і братовій сім’ї. Літом 1941 року в село Довговоля увійшли німці. Прихід німецько-фашистських загарбників супроводжувався розстрілами, репресіями поліщуків. Незважаючи на страх бути розстріляними, сім’я Германів переховувала двох євреїв Хайку і Шльору. Допомагали їм як могли і чим могли.

12 січня 1944 року Володимиреччина була звільнена від фашистів. Саме тоді Семена було мобілізовано на війну. Спочатку повезли хлопців в м. Ялуторовськ і два тижні вчили стріляти. А потім їх частину було дислоковано на Третій Білоруський фронт.

8 серпня 1944 року – перша контузія. Пролежав три тижні в госпіталі в Литві. Коли став чути, Семена знову забрали на передову. Він часто згадував командира роти Василя Кудрявцева. Семен Іванович пишається, що був єдиним «західняком» на весь полк. І хоча через це його жартома називали «бандерівцем», одначе й шанували. Пригадував Семен Іванович як зі своїми хлопцями Волковим і Гінджебаєвим спалили два німецькі танки:

«Вони, ті хлопці, досі приходять у мої сни – і нагадують давнє, пропахле порохом бойове побратимство. Що то за орли були! Ми почувалися, як рідні брат! Не раз переживали жорстоке бомбардування...»

14 січня 1945 року Семена було поранено у праве плече. Два місяці лежав у м. Каунасі (Литва), а потім шість місяців – у Казані. Був нагороджений двома медалями за героїзм, мав багато подяк за службу.

29 серпня 1945 року повернувся Семен у Довговолю. Батька уже не було. У 1946 році одружився з Єлизаветою і забрав матір до себе жити. Народилося у них п’ятеро діток: Оксана, Іван, Надія, Микола, Галина. Відбудовував країну з руїн. Працював різноробочим у колгоспі ім. Жданова. Після війни отримав ІІ групу інвалідності. А 6 травня 2016 року Семен Іванович помер.

Народна мудрість говорить: «Герої живуть доти, доки про них пам’ятають». Збережімо в пам’яті подвиг нашого народу, наших земляків.

Людмила Шарабар, Довговоля. Фото з архіву авторки.